«Апостольство може бути різним», вважає Ігор Загребельний.
«Якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу». Мабуть, нема в Україні людини, яка б не чула цих слів Ісуса Христа з Євангелія від Матвія. Або ось вислів Месії з Його Нагірної проповіді: «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться». А ще є заповідь: «Не убий!»
Отже, християнин і війна, християнин і зброя: наскільки сумісні ці поняття? Від перших віків християнства і до наших днів пошук відповіді це питання не втратив своєї актуальності. Гостроти до теми додає великий діапазон з думок із цього приводу — від повного непротивлення злу, так званого пацифізму («Свідки Єгови», деякі неопротестантські групи, «толстовці», частина прихильників лівої ідеології і т. д.), до виправдання агресивних війн проти інших держав та народів (Кирил Гундяєв, Адольф Гітлер тощо).
В Україні, яка впродовж століть була колонією, стало звичним воювати за чужі інтереси. Ніхто не питав, чи хочеш ти йти в армію царя, цісаря чи «радянського народу» — тебе просто забирали і нерідко ти опинявся за межами своєї землі, проливав кров за чужу власність та чиєсь право владарювати. Тому не йшлося про якусь аналітику чи розуміння мобілізованого — кріпак повинен просто виконати волю пана або піти на каторгу. Пригадайте хоча б нашого Кобзаря: взяли і постригли в солдати на довгі роки.
Тому в пострадянський період нам важливо як ніколи сформувати правильне розуміння участі громадянина у війні. Кожному варто мати чіткий погляд на питання володіння зброєю чи самозахисту. Бо саме ці речі відрізняють вільний народ від поневоленого. Народ, який має зброю і знає, коли і де можна (і треба) нею користуватися, неможливо тримати в ярмі. Враховуючи те, що українці, за рідкісним винятком, є християнами, саме погляд Святого Письма, Традиції Церкви та християнської моралі мав би стати для них затребуваним та зрозумілим.
В Україні одним із піонерів дослідження християнського ставлення до питань війни, революції та інших випадків застосування сили став полтавчанин Ігор Загребельний. У своїй книзі «Апостольство меча» він проаналізував витоки псевдохристиянського пацифізму, підняв тему християнського підходу до володіння зброєю. Цього року книга була видана втретє, при цьому автор вніс у неї деякі зміни.⠀
До речі, автор книги був учасником АТО, а перед тим — політв’язнем часів Януковича. Станом на цей час він несе військову службу в зоні бойових дій. Окрім військового досвіду, Ігор Загребельний має хорошу інтелектуальну базу — він закінчив історичний факультет Полтавського національного педагогічного університету (2012). А в 2019 році захистив у Інституті філософії НАН України дисертацію «Проблема секуляризації у творчій спадщині Гавриїла Костельника: критичний аналіз» (спеціальність – релігієзнавство). Він автор кількох книг, керівник АДЦ «Політична теологія». Кандидат філософських наук. Греко-католик. Ігорю – 36 років.
Ігор Загребельний відповів сайту «Духовна велич Львова» на важливі запитання, зокрема, чому саме така назва книги? Хіба апостоли брали в руки меч? Та в чому особливість третього видання книги?
Андрій Толстой: Ігорю, чому Ви вирішили написати книгу «Апостольство меча»?
Ігор Загребельний: Як не дивно, це був досвід написання книги на замовлення видавця. Один видавець-християнин, який водночас є палким прихильником права на володіння зброєю, зробив оголошення, що шукає автора, готового взятися за написання праці, яка висвітлює ставлення до зброї у християнстві. Я зголосився.
По-перше, я сам був зацікавлений у появі книжки, яка опонувала б стереотипам про християнство як пацифістську релігію. По-друге, я зачіпав цю проблематику ще в своїх студентських наукових роботах та деяких публіцистичних текстах, тому подумав, що є відносно компетентним. Попри те, що рукопис задовольняв видавця, той урешті-решт відмовився від видання через якісь свої причини. Я доопрацював текст і видав його за підтримки тодішнього голови партії «Правий сектор» Андрія Тарасенка. Зі замовником-видавцем ми пізніше порозумілися, і я радий, що через нього подіяло Боже Провидіння.
Чому саме така назва? Хіба апостоли брали в руки меч?
Апостоли, безперечно, брали до рук холодну зброєю, як довідуємося, наприклад, із 22 глави Євангелія від Луки. Інша справа, що виконання їхнього властивого покликання не було пов’язане зі зброєю. Винісши у назву книги словосполучення «апостольство меча», я мав на увазі апостольство як один із основних вимірів життя християнина. З одного боку, це універсальний вимір: кожен християнин тою чи іншою мірою покликаний бути посланцем, що несе світло Благої звістки. З іншого боку, апостольство може бути різним. Зокрема, миряни покликані до апостольського свідчення у тих світських сферах, до яких вони залучені: у сімейному, громадському, політичному, економічному житті і так далі.
Значення цього апостольства особливо зросло в умовах дехристиянізованих суспільств минулого століття та нашого часу. Ми, християни, не маємо жити шизофренічно: у неділю ми перебуваємо у храмі, є християнами, а в понеділок йдемо на роботу і вже перестаємо ними бути. Слід наголосити, що поняття «світський» не варто розглядати у жорсткому протиставленні поняттям сакральності, церковності, релігійності. Йдеться не про протиставлення, а про градацію, ієрархію, коли вище освячує і ушляхетнює нижче.
У книжці я доводжу, що війна та інші сфери застосування сили не є чимось засадничо гріховним і нечистим. Ці сфери безпечно нижчі за власне церковне життя. Тим не менше, вони мають бути просвіченими світлом Євангелія так само, як і інші світські сфери – державне життя або господарська діяльність. Через книжку червоною ниткою проходить тема життя християн, що так чи інакше змушені залучатися до сфер застосування сили.
У чому особливість третього видання книги?
Основний текст не сильно відрізняється від тексту першого видання. Він зазнав лише деяких редагувань, звичних для випадків, коли автор переглядає свій текст із перспективи кількох років. Крім основного тексту, книжка містить окрему передмову, в якій я серед іншого зупиняюся на питанні, чи призвів перехід війни у повномасштабну фазу до руйнування пацифістських уявлень серед українських християн. Також книжка містить додатки, куди увійшли деякі мої статті, що перетинаються з проблематикою «Апостольства меча». Це статті різного змісту: від дослідження витоків спотворених уявлень про християнство до аналізу понтифікату Папи Франциска з його глобалістською і пацифістською риторикою, окремі зразки якої під час повномасштабної війни викликали сильне незадоволення в Україні.
Кому в першу чергу корисно її прочитати?
Можна сказати, що зараз вона найбільш актуальна для бійців, які безпосередньо залучені до збройної боротьби. Водночас хочеться бачити серед її читачів і капеланів. Сподіваюся, книжка стане їм у нагоді, допоможе ясніше роз’яснювати християнську позицію бійцям, і тим самим користь від неї зросте. Адже, умовно кажучи, один читач-капелан дорівнює десять читачів-звичайних військовослужбовців. За цією ж логікою також сподіваюся, що вона залишатиметься помітною в академічних колах.
Дякую за Вашу військову службу, за Вашу книгу та відповіді на запитання. Нехай Господь береже Вас та побратимів.
Охочі придбати третє видання книги «Апостольство меча» можуть зробити замовлення на сайті видавництва, або ж написавши Ruslan Khalikov-Publisher.
Також читайте: Ігор Загребельний: «Християни без відчуття сакрального втрачають вертикаль»
Назарій Петрів: Три погляди баптистів на військову службу та участь у війні
Повязані записи
