У 2023 році у львівському видавництві «Свічадо» вийшла друком книга англійського письменника Ґрема Ґріна «Сила і слава». Цей роман, визнаний класикою світової літератури, не лише знайомить читача з маловідомою історичною епохою, а й відкриває новий погляд на роль Церкви у світі у наш час.
«Написаний ще на початку Другої світової війни, роман “Сила і слава” залишається актуальним і сьогодні. А рефлексії автора, висловлені вустами головного героя – священника з темною історією життя, який, опинившись сам на сам із Творцем, усвідомлює, що міг би стати святим, якби спромігся на “дещицю самообмеження і мужности” – співзвучні з духовними переживаннями сучасної людини», – зазначає анотація. Вона також називає книгу одним із найкращих релігійних романів у світі – попри всю контроверсійність авторського бачення та відгуки тогочасного Ватикану, в якого твір викликав суттєві побоювання. У цьому випадку мірилом стає випробування часом, яке роман гідно проходить, не втрачаючи актуальності навіть через 80 років після створення.
Мабуть, для українського читача події в далекій Мексиці 1920-х років, на перший погляд, не здадуться близькими чи зрозумілими – зрештою, читання цієї книги вимагає хоча б найпростішого знання історичного контексту. Втім, хоч драма розгортається на тлі цілком окреслених політичних обставин міжвоєнної епохи, її справжня суть вражає позачасовістю. А надто для тих, хто сам знайомий із досвідом підпільної Церкви, нелюдських репресій і переслідувань за віру, заборони релігійних обрядів. І більше: люди ХХІ століття, які були переконані, що подібне жахіття залишилося далеко позаду – зрештою, «ніколи знову», як узагалі можливість відкритої війни – раптом стикаються із ним наживо – щоденно, у ще недавно мирних селах і містах. Можливо, цим «Сила і слава» особливо відгукнеться саме українцям, для яких новітня війна стала боротьбою не лише за незалежність, свободу і рідну землю, а й за свою Церкву і право вірити в Бога.
А ще більше розкривається ця книга через головний її конфлікт, що лежить значно глибше за зовнішні переслідування і небезпеки. Сюжет роману – це питання втечі: від влади, що послідовно знищує Церкву, і від себе самого. Головний герой – священник, якому кілька років вдається рятуватися й переховуватися, ризикуючи здоров’ям і життям для того, аби підпільно звершувати Таїнства. Не зважаючи на небезпеки – а ще більше – спокуси (адже цю місцевість покинули навіть єпископи, дехто зі священників пішов на співпрацю із владою і одружився, зрештою, зовсім поруч, за межами штату, можна вільно священнодіяти), він все-таки тримається зубожілих містечок і сіл, йдучи за покликанням. Проте цей ідеальний образ мученика за віру автор одразу розвіює: головний герой – аж ніяк не взірець. Він залежний від спиртного, обтяжений несповіданими гріхами, духовно зранений чоловік, який із відчаєм визнає, що недостойний власного служіння. Навчаючи вірних, що радість завжди пов’язана зі стражданням, а страждання є частиною радості, сам він анітрохи не вважає себе гідним мучеництва; у безкінечних випробуваннях сам ставить на собі хрест – але продовжує служити.
Ґрем Ґрін пише полотно роману окремими мазками. Долі людей, з якими стикається священник, зображені лише побіжно, фрагментарно; серед них губиться навіть ім’я та особистість священника. Він пройшов шлях від спокійного заможного служіння на благополучній парафії до таємної сповіді в конюшні і контрабандного пошуку вина для Причастя – і на всьому цьому шляху бореться зі собою, шукаючи відповіді на питання, чим і де є насправді Небесне Царство – і чи має жертва його життя бодай якийсь сенс. Відповідь на це питання читач може відкрити собі, якщо спроможеться домандрувати зі священником до самого кінця.
А ще однією з гострих актуальностей книги є думка про ціну ієрейського служіння. Вона буде промовистою, зокрема, для духовенства: незалежно від обставин, дорога священства – це дорога випробувань; але цінувати обставини надзвичайно важливо. Мати можливість вільно служити, звершувати Таїнства, катехизувати, навчати – це великий дар. Українська Церква це може засвідчити, як ніхто.
Загалом же цей неспокійний пошук, що є лейтмотивом книги, перегукується із життям автора і його власними духовними викликами – але так само відгукується кожній людині. Святість – це не стала величина. Зрада, втрата, спокуса, вірність, любов, розчарування, «правдивість» віри і сумнів, врешті, фізичний біль і голод – все це є щоденністю, у якій людина часто не встигає відчути присутності Бога.
«Ось чому я кажу, що небеса – тут: ваше життя – це частина раю, так само, як біль є частиною радости. Моліться, щоб вам випало ще більше страждань. Ніколи не намагайтеся позбутися страждань. Поліція, яка стежить за вами, солдати, які збирають податки, хефе, який б’є вас, коли ви не можете заплатити, віспа і лихоманка, голод… – це все готує вас до раю. Можливо, без цього всього ви не так раділи би в небі. Небеса були би неповними», – встигає промовити до вірних священник за кілька хвилин до поліційної облави і нових страждань. Ці слова звучать і для читача – особливо серед щоденних ракетних обстрілів, болючих новин, смертей, розчарувань у владі, Церкві та самому собі. Це – про цінність Царства, якого треба шукати найперше і понад усе, і про любов Того, Чия сила і слава проявляються у людській немочі.
Книгу в чудовому українському перекладі Марини Білоноги можна придбати в книгарнях видавництва «Свічадо».
Марічка Цьомик
Повязані записи
