Від свята Великодня до Томиної неділі Церква святкує Світлий тиждень – урочисте семиденне відзначення Христової Пасхи.
Великодній тиждень (також – Світла седмиця, Пасхальний тиждень, Світлий тиждень, Святий тиждень) – найурочистіший період у літургійному році. Свято Воскресення для християн має таке велике значення, що святкують його не одним, а аж вісьмома днями.
Як зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій ЧСВВ, святкування Пасхи з одного дня на цілий тиждень продовжується у IV-V ст. На противагу «Великому» чи «Страсному» тижню перед Великоднем цей період називається «Світлим», адже з перших віків християнства був часом святкування та відмови від праці. Так імператор Феодосій Великий на час Світлої седмиці скасував ведення судових розправ, а Феодосій ІІ на цей тиждень заборонив театральні й циркові вистави.
У 691 році Шостий Вселенський Собор у справі святкування світлого тижня вирішив: «Від святого дня Воскресення Христа нашого Бога до нової неділі (тобто до Томиної неділі) вірні повинні цілий тиждень безнастанно перебувати у святих церквах, у псалмах, і співах, і піснях духовних, радіти й торжествувати в Христі, уважно слухати читання Святого Письма та брати участь у святих Тайнах, бо таким способом разом з Христом воскреснемо й разом прославимося. Тому в цих днях не можна влаштовувати ні кінських перегонів, ані инших публічних видовищ» (Правило 66).
Протягом Світлого тижня у православ’ї та католицьких церквах візантійського обряду всі богослужіння подібні богослужінню Великодніх свят. Навіть Чин похорону у цей тиждень здійснюють за святковим уставом. У Великодній тиждень після богослужінь здійснюють хресні ходи із окропленням освяченою водою та святковим передзвоном. Протягом усього тижня царські врата храмів залишаються відкритими, символізуючи двері Раю, які Христос відкрив своїм Воскресенням.
Великодній тиждень є загальницею, тобто в цей час немає посту в середу і п’ятницю; проте існують певні обмеження, як, наприклад, заборона уділяти Таїнство Вінчання. Післяпасхальний перод повністю присвячують ушануванню Великодня – в цей час не б’ють поклонів і навіть не стають на коліна. Від свята Пасхи аж до його віддання у переддень празника Вознесіння Господнього вірні вітаються привітом «Христос Воскрес!» «Воістину Воскрес!», а тропар «Христос воскрес із мертвих…» співають у всіх богослужіннях.
З цим періодом пов’язано чимало народних традицій, деякі з них, зокрема, адаптувалися із дохристиянських вірувань та вшанувань весни. Найвідоміші зі звичаїв – це, наприклад, обливання водою у Світлий понеділок (який також в народі називають Обливаним), святкові забави – «гаївки», дарування писанок тощо. Цікавим є відзначення так званого «Навського» чи «Мертвецького» Великодня – найчастіше у Світлий Четвер, в який, за народними віруваннями, звістка про настання Пасхи сягає потойбічного світу й померлі приєднуються у святкуванні до живих. Загалом Пасхальний час присвячений також молитві за покійних, і саме в Світлий тиждень або в Томину неділю традиційно відбувається поминання померлих на цвинтарях.
У християн Західного обряду аналогом Великоднього тижня є Октава Пасхи. Період восьми днів трактується як один день, як одна урочистість, яка мала, зокрема, особливе значення для новоохрещених християн. Саме на свято Пасхи у Церкві було прийнято звершувати Таїнство Хрещення над оглашенними – особами, що готувалися увійти в церковну спільноту. Тож Октавою Великодня також святкували цю подію, а самі новоохрещені в ці дні перебували в храмі аж до урочистості наступної неділі.
У Світлу суботу після Літургії відбувається роздроблення та роздача артоса – освяченого пасхального хліба, що від Великодня виставлений на церковному тетраподі. Він є символом Воскреслого Христа – Ангельського Хліба, що роздається на благословення вірних.
Завершується Великодній тиждень у неділю після Пасхи. «Святкування восьмого дня після Пасхи, як завершення торжеств світлої седмиці, з давніх-давен вважалося окремим празником. Темою богослужень цього празника, як і седмиці, що наступає після нього, є євангельська подія, що описує появу Ісуса Христа восьмого дня після Воскресення та зворушливе навернення і визнання віри святого апостола Томи. Про значення святкування цього празника святий Григорій Богослов († 389) у своєму слові в Томину неділю так каже: “Давній і в добрій цілі установлений закон шанує день оновлення, або радше кажучи, з днем оновлення шанує нові добродійства. Чи ж не був днем оновлення і перший воскреслий день, що наступив по священній і світлоносній ночі? Чому даємо цю назву сьогоднішньому дневі? Той (тобто Великдень) був днем спасення, а цей — днем згадки про спасення. Той день розділяє собою погребання і воскресення, а цей — є днем зовсім нового народження… Справжню онову ми сьогодні празнуємо, переходячи від смерти до життя. Тож скиньте зі себе старого чоловіка й оновіться та жийте в обнові життя”», – пише о. Юліан Катрій. Це зумовлює різні назви свята:
- Томина неділя – на честь апостола Томи, який цьогодня зустрівся з Воскреслим Христом;
- Неділя Антипасхи (з грецької – «замість Пасхи») – для перших християн вона була своєрідним повторенням празника Пасхи;
- Неділя Нова, або Оновлення – у ній наче оновлялося празнування Пасхи;
- Неділя Біла (або “в білому”) – на честь новоохрещених, що проятгом Світлого тижня носили білу одежу, яку знімали аж під час урочистості у неділю по Воскресенні;
- Неділя Провідна – день «проводів», тобто заупокійної молитви на цвинтарях.
Повязані записи
