Що змінилося у квартирі-музеї блаженного свщмч. Василя Величковського за останній рік? Звідки сюди приходять люди? Про яку допомогу від святого вони свідчать? Про це та інше сайту «Духовна велич Львова» розповів Тарас Гуль, який є хранителем квартири-музею блаженного свщмч. Василя Величковського (пл. Соборна, 11/3) впродовж останніх 11-ти років. Також він відзначив, чому найбільше йому запам’ятались відвідувачі з Краматорська.
Андрій Толстой: Тарасе, за останній рік кількість відвідувачів квартири-музею — збільшилася чи зменшилася?
Тарас Гуль: Збільшилась. Ми це відчули. Цього року музей відвідали вже 2 000 людей, а до кінця календарного року залишилось ще чотири місяці. У той час як у 2023-му — було 2,5 тис. відвідувачів.
А звідки приходять люди?
Ой, географія широка. По-перше, львівські відвідувачі просинаються: десь вони почули про заходи, десь мобілізувалося катехитично-педагогічне служіння. Деякі педагоги підтягнули свої молитовні методоб’єднання. Йдеться про педагогів одного напрямку — ми говоримо, зокрема, про християнську етику. Вони приходять сюди, моляться, діляться своїми напрацюваннями. І деякі з них приводять в музей з часом групи учнів.
З яких саме теренів України приходять люди?
Можу сміливо сказати, що від Краматорська до Карпат. Багато людей самі по собі приходять. А є ті, що знають нас як команду, тому пишуть, що привезуть своїх катехитів чи дітей. Також нас відвідували духовні особи та учасники Всецерковної інтелектуальної гри «Хто? Де? Коли?», яка відбувалася в червні — на тему мучеників.
Читайте також: «Тут говорили пошепки»: мандрівка до дому священномученика Василія (Величковського)
Що приводить сюди людей з Краматорська?
Греко-католицька церква доходить і туди.
У цьому році нас відвідали також два єпископи, що є винятковою подією в житті музею. Приїжджав донецький владика Степан (Меньок), а також митрополит Львівський Ігор Возьняк — він служив молебень, на який зібралося чимало народу.
У нас був у гостях ще один особливий гість — отець-доктор, архімандрит Рафаїл Турконяк. У його прессекретарки навіть народилася думка проводити тут біблійне коло. Адже вона помітила, що всечесному отцю Рафаїлу по здоров’ю стало краще після молебню, який він відслужив тут. Але це поки що на рівні ідеї. Треба врахувати, що о. Рафаїл – людина зайнята.
Також надіємося, що цього року нашим гостем з нагоди 35-річчя виходу УГКЦ з підпілля буде владика Володимир (Груца). На яскравих особистостей ми завжди відкриті, як і для будь-кого іншого, тому що для нас всі є великою цінністю. Найбільшою цінністю цієї країни є люди, і не важливо, в якому вони матеріальному стані чи яку посаду займають.
Це не просто квартира, і не просто музей. Сюди також приходять просити заступництва у блаженного Василія — моляться, беруть реліквії, освячену олію, образки святого. Чи продовжують люди свідчити про допомогу владики Василія?
Такі свідчення, безумовно, є. Кожна людина, яка приходить сюди, свідчить щодо своїх потреб. Хтось мав ті чи інші недуги — йому прийшло полегшення, а в когось – тривоги. У воєнному часі часто стикаємося з випадками, коли чиїсь близькі або рідні не виходили на зв’язок. Приходили й самі військові, які абсолютно не планували тут бути, але, гуляючи містом, заходили сюди і звідси вже виходили зовсім іншими… Так вони самі свідчили.
Дехто з відвідувачів дивується і запитує: а де тут музей? Тому що на вході до нього бачить просто квартиру.
Читайте також: Ієрм. Рафаїл Турконяк: «Я одинокий священник, свячений двома ісповідниками віри» (відео)
Молебень до блаж. свмуч. Василя Величковського в його квартирі-музеї, який відслужив о. д-р Рафаїл Турконяк, рукопокладений блаженним у священники
Чи будуть у вас нові експонати?
Я маю лише припущення, що, можливо, колись до нас попаде один з молитвенників, який був підписаний блаженним Василієм. Нам би цього дуже хотілося, а чи так буде — невідомо. Наприкінці минулого року, і ви вже про це писали, у нас з’явилися богослужбові ризи владика Василія. Це був для нас своєрідний подарунок від самого блаженного, але з рук митрополита Львівського Ігоря (Возьняка).
Яка екскурсія за останній рік Вам найбільше запам’яталася?
Це, власне, люди з Краматорська. Їх було мало, але вони були настільки захоплені, що не говорили зайвого слова. Вони відверто казали, що львів’янам дуже пощастило — жити в такому місті й мати таке багатство, якого вони у себе там не мають.
Вас здивувало те, з яким цінуванням вони поставились…
Вони це сприйняли як надзвичайно велику цінність для себе. Ми як львів’яни це трошки нівелюємо. Ми спокійно проходимо повз те все, бо знаємо, що воно нікуди не дінеться, і думаємо собі: «колись прийду». Але в теперішніх умовах я би не був таким самовпевненим. Деякі речі потрібно спішити зробити.
Читайте також: «Він їх вбирав на Трійцю»: у Львові віднайшли підпільні ризи блаж. Василя Величковського
Як, на Вашу думку, в часи великого горя і випробувань нам можуть допомогти святі?
Найперше – нам треба їм довіряти за будь-яких обставин. Вони допомагають нам нормалізувати себе, щоб ми не панікували. І щоби пам’ятали, ким ми є. Бо якщо ти дитина Божа, коли тримаєшся за Його руку, тоді маєш впевненість, що саме Бог кличе кожного з нас — і якщо наш час прийшов, то ми звідси йдемо… Бо ми тут лише гості. Часто ми про це забуваємо, бігаючи та думаючи зробити те чи інше. А часом навіть кладемо собі на голову корону – і я не про вірус грипу зараз кажу. Бо всюди пхаємось зі своїм «я», нікого і нічого іншого не помічаючи, окрім себе, а за 10 хвилин може все змінитися… Приліт ракети – і тобі вже нічого не треба. І ти тішишся, якщо в твоїй кімнаті вціліло вікно.
Схоже, що Ви живете близько до місця сьогоднішнього вибуху?
Досить близько. Було гучно та й страшно.
Як молитися Богу в таку мить?
Нема особливого «як». Тому що й одне слово промовляє. Навіть колись казали старші отці – достатньо просто сказати щиро: «Господи помилуй!» І не треба канонічно укладених молитов вичитувати, тим більше, що ти їх тоді не згадаєш від страху, бо в голові все перевертається. Коли навколо тебе стіни трясуться, вікна ледь тримаються… Половина моїх рідних була під час вибухів у підвалі, а я думаю – поки зберусь, то вже буде пізно; просто сидів у коридорі і думав: Боже, якщо сьогодні можна буде, то приїду в музей до праці, а як ні — то ні.
Що би Ви хотіли порадити людям?
Мені би хотілося, щоби люди не згадували про святих лише в наглій потребі. А приходили і з ними спілкувалися — як зі своїми близькими друзями. Щоб до цього не спонукала лише війна, ракета чи нагла потреба. Щоб свідчити про Бога та змінювати цей світ на краще було нашим внутрішнім бажанням. Не тільки через святих, а й самим. Бо, як казав Блаженніший Любомир, не достатньо бути доброю людиною, треба робити щось добре. Робимо добро, і воно знайде свій відгук, коли це потрібно.
Дякую за щиру розмову, Тарасе.
Спілкувався (і фото) Андрій Толстой
Читайте також: Олег і Тетяна Чихарівські: «Господь сказав: зроби щось, щоби церква була кращою»
Як у Львові вдруге ув’язнили блаженного Василія (Величковського)
Як була віднайдена книга бл. Василя (Величковського), яка налякала комуністів
Повязані записи
