Величним місто є тоді, коли здатне кожного дня “дивувати” своїх жителів і “навчати” їх чомусь новому. Особливо ж приємним є відчуття, коли відкриваєш на обличчі міста нові “зморшки”, викликані довголітнім “буттям”, а при цьому – відчуваєш і свою причетність до “подихів” людської цивілізації. Хоч інколи у цьому і виникають сумніви, але Львів є таким великим містом, яке здатне “дивувати”. Гуляючи вулицями, ми раз-по-раз натрапляємо на будівлі, які викликають захоплення і дивують величчю форм, грандіозністю задумки. Окремі з них відомі для загалу. Інші – незаслужено, позбавлені уваги та живуть у царстві мовчазної таємничості. Але достатньо підійти ближче і спробувати розібратися, аби перед очима відкрився дивовижний світ. Сказане стосується й храму Косми і Дам’яна УГКЦ, що на Лисенка, 45.
Наслідуючи Юліана Захаревича?
Сакральна споруда, у якій сьогодні знаходиться діюча каплиця Косми і Дам’яна УГКЦ, є пам’яткою архітектури місцевого значення. Вона одразу ж привертає до себе увагу кожного, хто проходить повз і закарбовується у пам’яті з першого погляду. Зведено цю будівлю у стилі історизму, з використанням елементів неороманської та неоготичної архітектури. Будівля є окрасою не лише сучасної вулиці Лисенка, але й Львова загалом. Можна зустріти думку, що такий вигляд святині не випадковий – проектуючи храм, автор рівнявся на існуючу поруч будівлю, монастир і костел францисканок (сьогодні церква Іоана Златоустого ПЦУ і Львівська православна богословська академія ПЦУ) авторства видатного львівського архітектора Юліана Захарієвича.
Раніше будівля слугувала прихистком для декількох католицьких орденів. Водночас – не у всі історичні епохи використовувалась за прямим призначенням. Зокрема, у радянський час. Зрештою, вже в період незалежності України, ця святиня знову стала сакральним простором. Завітавши до каплиці сьогодні, переконуємось, що храм “отримав” нове дихання – святиня не тільки привертає увагу зовнішнім виглядом, але й має чим здивувати всередині. Незвичайна архітектура, переплетення готики і ренесансу, наче натякають на перетворення, які відбулися в інтер’єрі.
Найдавніші сторінки історії храму
Даний комплекс сакральних споруд початково складався із храму Матері Божої Неустанної Помочі і монастиря кармеліток босих. Останні приїхали до Львова з Кракова. Тут були підтримані графинею Кароліною Рачинською, яка, разом із чоловіком, спеціально викупила для кармеліток земельну ділянку на сучасній вулиці Лисенка (раніше Куркова). Спочатку збудували тимчасові монастирські приміщення і невелику капличку. Наприкінці ХІХ століття (1890р.), за проектом архітектора Юзефа Каєтана Яновського, було зведено вже основний монастирський комплекс і каплицю Матері Божої Неустанної Помочі. Каплиця мурована з цегли червоного й жовтого відтінків. Приміщення колишнього монастиря прилягають до неї з північного боку.
У святині знаходилась чудотворна ікона Матері Божої Неустанної Помочі. Це приводило до храму багатьох людей. Водночас постійно збільшувалась кількість монахинь у Згромадженні. Було прийнято рішення змінити локалізацію – кармелітки перебралися на сучасну вулицю Чупринки, де, на кошти Рачинської, для них було збудовано новий комплекс. На вулицю Лисенка прийшли інші монахині – ордену “францисканок родини Марії”. Їх історія розпочинається у середині ХІХ століття. Саме вони і придбали у 1897 році монастир на Лисенка, залишений кармелітками. На початку ХХ століття комплекс розбудували. Каплиця в той час називалась Святої Родини.
Усі зусилля з благоустрою території були перекреслені війною. Більше того, практично одразу ж після закінчення Другої світової, у 1946 році, черниці залишили монастир і виїхали до Польщі.
У червоному кольорі
У радянський період існував власний підхід та бачення функціонування монастирів, храмів та сакральних об’єктів загалом. Останнє було далеким від цивілізованих методів і навіть сьогодні не завжди піддається розумінню. Храми, сакральна скульптура, розписи і будь-які натяки на релігійність – воно все нищилося і відправлялося у небуття. Одні храми та монастирі перетворювали на склади для шоколаду, у других були тютюн, або ж книги, в третіх – функціонували каси тощо. У комплексі на вулиці Лисенка, про який тут мова, відкрили інфекційну лікарню – це в приміщенні монастиря. Щодо каплички, то їй взагалі відвели роль ідеологічного центру – у ній знаходився так званий “червоний куток”.
Лики святих, сакральна скульптура, розписи і вівтарі тоді поступились місцем червоним прапорам і зіркам, погруддю Леніна. На хорах, зараз цю частину закрито, знаходилась апаратура. Її використовували для перегляду фільмів й виховання людей у “правильному” ідеологічному дусі.
У храмі практично не залишилося нічого зі старого спорядження. Ще в роки війни монахині почали перевозити літургійне спорядження, предмети культу й особливо цінні речі до Польщі. До Варшави тоді забрали вівтарні скульптури та ікону Матері Божої. У Познань перевезли вітражі початку ХХ століття, що раніше були в каплиці. З розповіді настоятеля храму, отця Володимира, дізнаємося про пошкоджений дерев’яний хрест, розп’яття, яке було знайдено у подвір’ї колишнього монастирського комплексу. Це дає підстави припускати, що щось з сакральних реліквій монахині закопували під землю, сподіваючись порятувати його в такий спосіб.
Дивимось у минуле, але рухаємося вперед
Колишні монастирські приміщення на вулиці Лисенка, 45 надалі використовую для потреб інфекційної лікарні. Щодо каплички, то їй повернули сакральні функції, передали греко-католицькій громаді. У приміщенні провели ремонт, після освячення святиня знана як храм безсеребреників Косми і Дам’яна. Останнє також не випадково, адже згадані святі – це лікарі римських часів, мученики за віру. Запам’яталися вони тим, що за свої лікарські практики не брали з людей грошей. Ближньому допомагали як фізично – лікуючи, так і духовно – відкриваючи для своїх пацієнтів таємниці християнського світогляду.
Після ремонту храм Косми і Дам’яна зазнав певних змін. Зокрема, залишились ізольованими колишні хори, які нагорі, над входом до каплички. Їх замурували, сходи забрали. У цю частину храму можна потрапити зі сторони лікарні, але зараз воно не використовується й не функціонує. До каплиці Косми і Дам’яна ми потрапляємо через вхідні двері ХІХ століття. Вони збереглися до сьогодні, хоч і були пошкоджені в радянський час – їх замалювали червоною фарбою, хрест збили. Після відповідних реставраційних робіт двері продовжують функціонувати до сьогодні.
На жаль, у храмі не збереглися давні розписи, які відносять до ХІХ століття. Натомість, на стінах святині можна бачити сучасні роботи – 2000-х років, авторства Б. Балицького і І. Гереги. Як зазначив отець Володимир, майстри не брали грошей за роботу – лише за матеріали. Розписи храму доповнюють композиції у притворі. Це відбулося трохи пізніше, у 2014 році. Автентичні вітражі храму також сьогодні знаходяться поза Львовом. Їх замінили більш сучасними. Роботи у цьому напрямку тривають. Зокрема, є ідеї щодо встановлення вітражів, які будуть візуалізувати давні сторінки історії храму.
Внутрішню частину храму Косми і Дам’яна відділяють від притвору сучасні скляні двері. Тут також присутня певна задумка – аби святиня залишалась доступною для огляду і молитви. Щодо розписів у середині храму, то увагу привертає репродукція картини “Повернення блудного сина” Рембрандта ван Рейна. На стелі, стінах храму і в притворі відчитуємо наступні сюжети: Трійця, євангелісти і їхні символи, Косма і Дам’ян, воскресіння Лазаря, милосердний самаритянин, оздоровлення сліпонародженого, зустріч Ісуса з самарянкою, святий Пантелеймон, святий Йосафат тощо. У притворі привертають увагу композиції із зображенням єпископа Йосипа (Сліпого) й митрополита Андрея (Шептицького). На рівні також розписів бачимо присутність лікарської тематики.
Іконостас у храмі сучасний, дубовий. Його було виконано у 2000-х роках студентами як дипломну роботу.
З давнішого – у святині збережено автентичну плитку ХІХ ст., також є чаша ХХ століття – її храму подарували і вона використовується під час богослужінь. З зовнішньої сторони храм атрибують дві сучасні фігури – святих Косма і Дам’ян. Вони кам’яні і тримають в руках рослини, з яких виготовляються ліки.
Спільнота при церкві Косми і Дам’яна невелика, але активна і організована. Це видно по всьому, що було зроблено для храму у період незалежності. Якщо під час прогулянки вулицею Лисенка побачите маленький, але характерний храм, знайте, що його варто відвідати. Не пошкодуєте!
Євген Гулюк – текст. Оксана Бабенко – фото. Перші два фото із Інтернету
Більше дізнатися можна з наступних матеріалів:
- Горбань Н. Духівники твого міста: медичний капелан про те, коли не варто говорити // Твоє місто [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://tvoemisto.tv/exclusive/duhivnyky_tvogo_mista_medychnyy_kapelan_volodymyr_moshchych_pro_chudo_hreshchennya_ta_basketbol_70213.html
- Гуменний В. Забута історія однієї святині Львова: каплиця Святої Родини // Фотографії старого Львова, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/zabuta-istoriya-odnijeji-svyatyni-lvova-kaplytsya-svyatoji-rodyny/
- Мельник І. Вул. Лисенка, 45 – каплиця св. Косми в Дам’яна (кол. Каплиця Святої Родини) // Центр міської історії [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/lysenka-45-chapel/
- Харчук Х. Каплиця безсеребреників Косми і Дам’яна (Кармеліток босих Матері Божої Неустанної Помочі) // Енциклопедія Львова. – Львів: Літопис, 2010. – Т. 3. – С. 82 – 83.
Повязані записи
