На Івано-Франківщині провели в останню путь дослідницю спадщини Праведного Митрополита Андрея і Блаженного священомученика Климентія (Шептицького)

Мудреці стверджують: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, чим багатою і щедрою була її душа». Дня 11 березня 2019 року відійшла до вічності велика дослідниця спадщини Праведного Митрополита Андрея і блаженного священомученика Климентія (Шептицького) Оксана Василівна Гайова. Останній спочинок пані Оксана знайшла у селі Нижній Вербіж (Коломийський район, Івано-Франківська область).

28

 Оксана Гайова  народилася 2 вересня 1958 року в селі Нижній Вербіж, Коломийського району, Івано-Франківської області, в родині вчителів. У 1976 році закінчила Коломийську середню школу № 5.

У 1976 – 1981 рр. – студентка історичного факультету Івано-Франківського педагогічного інституту; недовгий час працювала вчителем історії в Житомирській області. З листопада 1982 року – працівник Центрального державного історичного архіву України у Львові. У 1998 році очолила сектор релігієзнавства архіву і пропрацювала на цій посаді до останнього дня свого життя. Віддавала своїй улюбленій роботі усі сили і час. На високому професійному рівні підготувала до друку збірники документів та науково-популярні праці про Андрея Шептицького і його брата Климентія.

Ось так пішла з життя Людина, яка словом і важкою щоденною працею в архіві знаходила все нові факти і джерела для висвітлення особи митрополита Андрея Шептицького у правдивому світлі. Важко знаходити слова, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани від людей. Пішла із життя Оксана, яка своїми діями та вчинками, своїм розумом і мудрістю та силою духу і наполегливістю ніколи не забувала проблем свого народу і тих хто був поруч. Майже все життя пропрацювавши у Львівському державному архіві, вона досягла великих успіхів у справі прославлення митрополита Андрея і Климентія Шептицьких.

Вона була взірцевим працівником, перебувала у постійному науково-творчому пошуку. Відзначена багатьма нагородами: грамотами та подяками історичного архіву, Державної архівної служби, Львівської Митрополії УГКЦ. У 2015 році удостоєна почесного звання «Заслужений працівник культури України». Світла була Людина! Світлій Людині – світла пам’ять!

Чин похорону мирян пригадує людям дуже важливу правду, яку треба добре запам’ятати кожному. Самогласні стихири монаха Івана, кажуть, що горе, який подвиг довершує душа покійної, коли розлучається з тілом! О горе, як тоді плаче вона і немає нікого, хто помилував би її. До ангелів очі підносить — даремне молиться; до людей руки простягає — немає, хто допоміг би її. Тому, роздумавши про коротке наше життя, просім у Христа великої милості для переставленої душі Оксани.

Плачемо і ридаємо, коли роздумуємо про смерть нашої працівниці, і бачимо у гробі лежачу, на образ Божий утворену, красу, неподобну, безславну, без вигляду. О чудо, що це за тайна сталася з людиною? Як вона передана тлінню? Як злучилася зі смертю? Направду, вона дозріла до Царства Божого і тому спочилій подано вічний спочинок. Господи, пом’яни Оксану у царстві Твоїм.

На 61-му році життя перестало битися серце заслуженої для Церкви людини, котра брала активну участь у беатифікаційному процесі Андрія Шептицького. Вона була інтелігентом у житті, в роботі, в стосунках з оточуючими і з колегами. Оксана була професіоналом своєї справи, спеціалістом з великої літери; вона була терпелива і могла вислухати кожного, порадити і повчити. Нам буде її не вистачати. Другої такої людини в колективі більше не буде і вона залишиться в пам’яті колег і знайомих взірцем активності, професіоналізму і патріоткою України.

Прощаючись з нею у цей прекрасний весняний і сонячний день, коли природа починає розквітати і життя набирає животворящої сили, пригадую початок військових дій на Сході України і тоді Оксана потелефонувала до мене і просить: «Владико, допоможіть виготовити для захисників України десять тисяч натільних хрестиків з дерева». І ми їх виготовили та роздали воїнам.

У царстві Твоїм, коли прийдеш, пом’яни Оксану Гайову, Господи. Глибоко сумує духовенство і вірні Коломийської єпархії з приводу смерті прекрасної людини та висловлюють щирі слова рідним і близьким. Невблаганна раптова смерть розлучила всіх нас із Оксаною. Мама її вже зустрічає на небесах, брат втратив сестру, ближча і дальша родина правдиву християнку і патріотку, а колектив – вмілого працівника. Залишені справи завжди будуть нагадувати нам про Оксану Гайову. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким покійної. Передаємо тіло покійної Оксани у землю с.Нижній Вербіж там, де вона народилася.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, супродовить її душу до небесного престолу Ісуса Христа та випросить їй прощення.

Нехай Милосердний Господь прийме її у свої обійми та дарує вічний упокій у Царстві Небесному!

Нині відпускаєш рабу твою, Оксану, Владико по слову твоєму. Нехай земля їй буде пухом, а пам’ять вічною. Господи прости їй всі гріхи свідомі і не свідомі та прийми її душу до Небесного Царства. Амінь.

 

Благословення Господнє на вас.

+Василь Івасюк

Єпарх Коломийський.

 

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.