“Христос воскрес!” так радісно вітають одне одного християни східного обряду. Пропонуємо до Вашої уваги уривки Великодніх послань архиєреїв Львова.
Митрополит і Архиєпископ Львівський УГКЦ Ігор (Возьняк)
Пасха – радісне та світле свято, котре благоговійно очікуємо з великим переконанням про наше воскресіння. Через Воскресіння Ісусове «Гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились» (Мт 27,52-53). Померлі вернулися до життя й голосили правду про воскресіння Христове, це було великим свідчення божественності природи нашого Спасителя! Первосвященики та старші, які зібралися після приходу до них сторожі та вояків, що сповістили про воскресіння Христа, дали вояками досить грошей та веліли так говорити: «… Скажіть, що його учні прийшли вночі й викрали його, коли ми спали. А як почує це правитель, ми умовимо його й він не буде вас турбувати» (Мт 28,13-14). Старшина планувала грошовою винагородою заперечити Воскресіння Христове, а мертві, що вийшли із гробів, навпаки – свідчили про нього, руйнуючи задум нечесних людей. Зрештою, для регулярних військових, що сторожили гріб, байдуже служіння каралося смертю. Теж і самі вояки бажали завжди показати, що вони гідні честі та пошани за своє служіння! А тут стверджувати про крадіжку тіла людини з гробу, що вимагала великих зусиль та часу, було певним соромом для військових. Дуже невдалим та грубим був приготований обман юдейської старшини, яка не зважала на провал своєї репутації перед народом! Вони хотіли обманним шляхом заперечити та звести нанівець Господнє Воскресіння! А Ісус при житті на землі заявляв та стверджував: «… Я – воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!» (Ів 11,25). Вороги та неприятелі Ісуса не один раз чули, як Він говорив про своє Воскресіння та життя людини після смерті, про суд та вічну нагороду чи покарання. Багато із людей це чують і в наш час, але не усі бажають в це повірити або прийняти. Це справа кожної людини – вірити у життя після смерті або ні. І яке буде розчарування, коли неприготована особа зустрінеться з Божою справедливістю, коли збудуться слова Сина Божого: «І вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Ів 5,29). Спаситель світу ніколи не стверджував, що життя людини – це життя лиш на землі. Він проектував погляд людини на вічність, на щасливе або нещасливе життя.
Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій (Рудюк)
День Пасхи, день Великодня – це прославлений і святий День, “свято над святами і торжество із торжеств“. Цього дня все наповнюється світлом і темрява розсіюється. Воскреснути із мертвих і дати людям можливість життя після смерті могло лише Саме Першоджерело життя, Сам Творець світу. Тому Пасха – це діло “Боже і спасительне“, це радість невимовна і водночас таємна.
У чому ж суть цієї пасхальної радості? У тому, що це торжество зневаженої на землі правди, це торжество життя над смертю і тому людині важливо відчути цю правду, відчути те, що її не можна перемогти, якщо вона Божа і цю правду нам приносить пасхальна ніч, участь у богослужінні на світанку дня. Радість Пасхи досягається тільки через трагедію Страсного тижня. Співвоскреснути з Христом може тільки той, хто співпереживав Христу Спасителю: “Вчора поховано мене з Тобою, Христе, сьогодні встаю, коли Ти воскрес; учора розіп’ято мене з Тобою, Сам прослав мене, Спасе, у Царстві Твоїм“, – нагадує нам канон Пасхи.
Воскресіння Христове – це свято наднебесне. Воно більше пізнається серцем, аніж розумом. Тому справжнє сприйняття і достойне славослів’я Воскресіння, як і Різдва Христового, відбувається серед ангельського хору. Ми, люди, повинні особливо приготуватися до зустрічі Того, Хто повстав із гробу, і про це перша молитва, яку ми співаємо, йдучи навколо храму: “Воскресіння Твоє, Христе Спасе, Ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити“.
Митрополит Львівський ПЦУ Макарій (Малетич)
Святкування Воскресіння Христового хоч і бере початок ще від апостольських часів, однак і сьогодні діти Православної Церкви Христової радіють з нагоди цього свята, наче перші свідки цієї основоположної події християнства.
Перед своїми хресними стражданнями Господь говорив своїм ученикам: «Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радості вашої не відбере від вас» (Ін. 16.22). Тож коли в день свого воскресіння Господь з’явився апостолам, вони зраділи, побачивши Господа (Ін. 20.20), а, завітавши до них через вісім днів, Спаситель промовив до апостола Фоми: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20.29). Ми не бачимо своїми тілесними очима Воскреслого Христа, але віруємо, оскільки Ісус, який з’явився ученикам своїм після воскресіння, «учора, і сьогодні, і навіки Той самий» (Євр. 13.8). Незримо для нас Він дає можливість відчувати свою присутність кожній душі, яка любить Його: «Хто любить мене, того Мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе (Ін. 14.21). Щирі послідовники Христа у своєму серці відчувають упевненість у тому, що Христос воістину воскрес. Вони неодноразово готові повторяти слова еммауських супутників Христових: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли промовляв Він до нас по дорозі…» (Лк. 24.32).
Перемігши смерть, Спаситель засвідчив, що Він – Син Божий, Який має владу «віддати життя своє і прийняти його знову» (Ін. 10.18). Воскресіння Спасителя – основа нашої віри в Його Божественність і вчення. «Коли Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна» (1Кор. 15.17), – звертався у своєму посланні до коринтян апостол Павло.
Торжество Воскреслого Господа є торжеством усіх християн: «Нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед померлих… Бо так, як в Адамі всі вмирають, так само в Христі всі оживуть…» (1Кор. 15.20,22). Саме тому свято Воскресіння Господа Ісуса Христа переважає всі інші свята Христової Церкви. Цей празник – знаменний, цей день «урочистий і святий.., свято над святами і торжество із торжеств…» (ірмос 8 пісні пасхального канону). Здавна святкування Воскресіння Христового поєднувалося в християнській Церкві з різними обрядами та звичаями, властивими тільки цьому святу. Так, висловлюючи свою радість словами «Христос воскрес», ми наслідуємо приклад ангела, який сказав мироносицям: «Він воскрес…» (Мк. 16.6), а словами «Воістину воскрес» уподібнюємось ученикам Христовим, які після Його воскресіння розповідали іншим учням, що «Господь дійсно воскрес…» (Лук. 24.34).
Архиєпископ Львівський і Галицький УПЦ Філарет (Кучеров)
Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа – це запорука воскресіння кожного з нас для нового вічного, щасливого життя в домі Отця нашого Небесного. Сам Спаситель запевняє нас, що «Воля ж Отця, Котрий послав Мене є та, … щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день» (Іоан. 6: 39-40).
Христос звертається до Марфи, засмученої смертю брата Лазаря: «Я є воскресіння і життя: віруючий в Мене, коли і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік». І питає: «Чи віриш цьому?» (Іоан. 11: 25-26). Марфа відповіла: «Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ» (Іоан. 11: 27). Саме цієї віри Христос хоче і від нас! І кожного з нас, дорогі брати і сестри, Він також запитує: «Віруєш?»
Сказавши: «Вірую!», ми стаємо на шлях слідування за Христом, на шлях свідоцтва про Нього: про Його життя, Його вчення, Його любов до людей. І шлях цей приведе кожного з нас на особисту Голгофу, як привів він й інших Його учнів. Адже перш ніж посісти своє місце в Царстві Небесному, треба випити чашу хресних страждань, яку пив Христос (Мф. 20: 22-23), і вмерти для світу.
Хай же наша віра у Христа Воскреслого буде завжди живою і животворною, та допомагає нам перебувати у заповідях Господніх і творити діла віри, щоб у мирі, благополуччі і доброму здоров’ї прожити ще многая і благая літа «…у надії вічного життя, яке обіцяв вірний у слові Бог раніше вікових часів» (Тит. 1:2).
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
