Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви світло.
Від Матвія 5:13-16
“Чи можливе щастя за брамою монастиря?”. Відповідь на це запитання шукали під час перегляду фільму “Сіль” у межах фестивалю “Вітер-На-Дії”. Своїми свідченнями про богопосвячене життя поділилися єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Владика Петро (Лоза) та сестра-салезіянка Наталія (Іванова). Ми занотували найцікавіші тези. (Модерувала розмову сестра-редемтористка Андрея (Бат)).
Чому людина ХХІ століття обирає саме монаший шлях? Чого їй бракує у світі, що вона шукає?
Сестра Наталія (Іванова): “Прийшов такий момент, коли я усвідомила, що мені чогось бракує, і не чогось, а Його бракує. Я просто зрозуміла, що моє життя — там, з Ним, у монастирі. Але я не скажу, що відчуваю себе за брамою, чую себе навіть дуже серед світу”.
Владика Петро (Лоза): “Часто мені ставили це запитання, чому я пішов до монастиря, обрав саме редемптористів. Я не маю відповіді, але якщо зараз дивлюся на моє прожите життя як монаха, а я є вже 21 рік у монастирі, то щиро кажучи, не було такого дня, коли я жалів за цей вибір, який зробив. Не кажу, що у мене не було ніяких проблем, вони були. Але за цей час, що я у монастирі, ніколи не ставив собі запитання: “Чому я тут?”, “Чому опинився у цій спільноті?”. Найперше, коли ми кажемо про богопосвячене життя, це є покликання. Те, що людина покликана бути богопосвяченою. І якщо особа відгукується на це покликання, то буде на своєму місці. Я йшов до монастиря навіть не для того, щоб бути священиком. Просто йшов до монастиря. Вже перебуваючи тут, я завершив навчання, став священиком. І так Господь покерував, що став єпископом. Але чому – я не маю відповіді. Але маю відповідь, що за жодень день не шкодував, а був щасливий і зараз щасливий”
Часто ми чуємо, що людина “прийшла до монастиря, пішла до монастиря” Але де цей вхід?
Сестра Наталія (Іванова): “Я є не з дуже релігійної родини. До церкви ходжу лише я і мої бабусі. З часом задумалася про те, що я маю у своєму житті робити? Я просто усвідомлювала, що хочу більше часу проводити з Богом. І через деякий час у нас на парафії з’явилися салезіани. Я також товаришувала із семінаристами. Бо це ті люди, які не просто багато говорять про Бога, але “дихають” Богом. Але для мене салезіанки стали такою “відповіддю”. Адже у нас у школі дуже багато було учнів, які жили не надто добре. І я ходила до Молодіжного центру і розповідала, як це гарно жити вірою. І коли я роздумувала стати сестрою, то я не вирішувала це сама. Якось Господь так покерував, що на моєму шляху знаходилися люди. Зокрема духовний керівник, який упорядкував моє духовне життя. І з часом я просто підійшла до сестри і спитала, “Що я можу зробити, щоб потрапити до Вас?”.
Владика Петро (Лоза): “Я був знайомий з отцем-редемтористом. Він ніколи не вказував мені, “Ходи до редемптористів”, чи “Я би тебе бачив редемптористом”. Але просто у розмові з ним, у його поставі, молитві був такий момент, який мене притягнув. Він своєю особистістю засвідчив, що таке бути редемптористом. Але я тоді не розумівся якою є харизма різних згромаджень. І під час канікул, ще коли навчався греко-католицькому ліцеї, мав нагоду побувати у Кохавині, у новіціаті редемптористів. На Різдвяні та Великодні свята. І побачив на власні очі як брати живуть, яким є розпорядок монаший. І влітку зібрав свої речі і поїхав до Кохваини та дотепер залишився у Згромадженні редемптористів.
Сестра Андрея (Бат): “Тому, дорога молоде, якщо хтось з Вас цікавиться тим, де починається дорога до монастиря, то вона починається у серці із тихого шепоту Бога до Вас, і Вашого пошуку Його, і Його відповідей на Ваш пошук. І цікаво, що деякі люди стверджують, що монахи не знають смаку життя, не знають його повноти, не можуть насолодитися ним вповні. Але про монашество також кажуть, що воно є сіллю, а сіль додає страві смаку. Без солі лише їдять люди, які сидять на дієті, але і вони відчувають, що несололене – несмачне. Та важливо пам’ятати, що і монахи, і миряни мають ті самі Божі Заповіді. Тому, як ми люди в чорному, синьому, сірому, так і Ви теж “солені”, “приправлені”. Оскільки Божа ласка діє над кожним із нас”.
Довідка: документальний фільм “Сіль”, присвяченій темі монашого життя – рік виходу 2011 року, створила студія “Око”, Фільм складається з трьох частин – “Святі чи дівні?”, “Мужі Божі” та “Смак солі”. Головним героєм стрічки є Блаженніший Любомир.
Повязані записи
