Що таке Сунна і хадиси? Чому вони важливі для мусульман? Чим відрізняються суніти від шиїтів? І чому суніти розділені на чотири мазхаби? Чи правда, що пророк Мухаммад одружився на дівчинці, якій було шість років, і чи обов’язково кожному мусульманину мати кілька дружин? Якою має бути довжина бороди у чоловіка?
Про це все та інші цікаві питання в інтерв’ю сайту «Духовна велич Львова» розповів Ібрагім Жумабеков – імам культурного ісламського центру імені Мухаммада Асада, розташованого на вулиці Авраама Лінкольна, 29А у Львові.
Андрій Толстой: Ми чуємо час від часу про таке поняття, як Сунна, або мусульмани-суніти. Також ми знаємо, що Коран — це Священна книга мусульман. А що тоді таке Сунна?
Імам Ібрагім Жумабеков: Сунна, якщо дуже простими словами, — це все, що казав, робив або з чим мовчки погоджувався пророк Мухаммад (мир йому). Сунна вважається другою частиною одкровення Всевишнього Аллага поряд із Кораном. Коран — це безпосередньо слово Аллага, а Сунна — це дії (приклад) пророка. Ми дивимося на Сунну як на другу частину одкровення, де він саме своїми діями та словами пояснював, що таке Коран, даючи наочний, живий і практичний приклад.
Сунна є доповненням до Корану. Без Сунни Коран неможливо зрозуміти. Не тому, що Коран обмежений, а тому, що з самого початку Аллаг хотів, щоб Його воля була донесена ясно та з наочним прикладом. Зі Сунни ми беремо закон, практику життя мусульманина: яким має бути правильний мусульманин, а яким бути не має.
Пророк Мухаммад (мир йому) жив поруч як із мусульманами, так і з християнами, юдеями, багатобожниками. Тому Сунна – це для нас важливе джерело, щоб ми бачили, як у сучасних умовах жити поряд з усіма людьми — родичами, друзями тощо.
Отже, Сунна допомагає на практиці застосовувати те, що написано в Корані?
Імам Ібрагім: Так, частково. У Священному Корані є аяти явного смислу. Наприклад: «О ті, які увірували, дотримуйтеся ваших договорів (угод)». Тут очевидно: якщо ти домовився з кимось про щось, треба триматися обіцянки.
Але є аяти, які мають загальний зміст, наприклад: «О ті, які увірували, здійснюйте (вистоюйте) молитву». А як саме здійснювати молитву, в Корані не пояснюється. Тут ми бачимо, що сам пророк Мухаммад (мир йому) пояснює це у своїх діях. Він каже: «Моліться так, як я молився». Звідси ми беремо пояснення до наказу молитися. Тобто Сунна у такому сенсі є доповненням і роз’ясненням Священного Корану.
Мухаммад жив у VII столітті. Яким чином ми можемо бути впевнені, що Мухаммад говорив і чинив саме те, що йому приписують?
Імам Ібрагім: Серед ісламських наук, окрім тлумачення Корану, є також Ільм аль-хадіс — наука про хадіси. Хадіси — це слова або дії пророка Мухаммада (інша назва Сунни). Предмет цієї науки — що саме було сказано та як воно передавалося.
Зі самого початку місії пророка Мухаммада біля нього були найближчі сподвижники, які записували та передавали його слова, як Алі ібн Абу Таліб, Абдуллаг ібн Амр ібн аль-Ас та інші. Існували два шляхи передачі: письмовий та усний. Оскільки не всі в той час вміли писати й читати, найбільше застосування мав усний шлях. Наприклад, Абу Хурайра є одним із найбільших передавачів хадисів (від нього передається кілька тисяч висловлювань і дій пророка), і він запам’ятовував їх напам’ять.
Згодом прийшло наступне покоління, яке вже не бачилося з пророком Мухаммадом, і ці хадиси розповсюдилися серед людей. Стало дуже важливим відрізнити достовірний хадіс від недостовірного. Заради цього заснувалися цілі школи хадисознавства в Іраку, Медині, Мецці, Єгипті тощо.
Як це на практиці реалізовувалося, особливо, коли минуло кілька поколінь після смерті пророка Мухаммада?
Імам Ібрагім: Наука про хадиси аналізує як того, хто передає, так і те, що саме передається.
Щодо того, хто передає: це мала бути людина, достойна довіри. Якщо когось знали як того, хто бреше, порушує обіцянки чи веде неналежний спосіб життя, він одразу відпадав, а переданий ним хадис вважався слабким або недостовірним. Якщо ж передавач був перевірений, правдивий та мав добру пам’ять – такий ланцюг передачі досліджувався далі. Саме тому ми насамперед дивимося на людину. Звичайно, люди бувають різного рівня праведності: є дуже завзяті праведники, є трохи менші — це також враховується.
Другий критерій — точність. Праведність гарантує нам, що людина не бреше, а точність свідчить про те, наскільки правильно вона передала самі слова. Наприклад, деякі вчені перших століть передавали хадіси, читаючи їх із книги, а не лише з пам’яті, щоб уникнути неточностей, адже кількість хадісів була величезною. Вони їх записували й потім зачитували учням. Тому те, що імам аль-Бухарі записав у третьому столітті за Хіджрою (IX – початок X ст.), вже було зафіксовано набагато раніше.
Окрім того, як ми згадували, ще треба дивитись, що саме передається. Наприклад, якщо в хадисі заперечувались явні істини Корану, як єдинобожжя, віра в напередвизначення та інше, то він вважався недостовірним. Тому наука про хадиси дуже важлива, і її мета та користь – відрізнити достовірний хадис від недостовірного.
Також читайте: Імам Ібрагім: «Якщо життя йде в нікуди, то не має значення, скільки тобі років»
Чи відомо, скільки часу минуло після смерті пророка Мухаммада до моменту запису перших хадисів?
Імам Ібрагім: Перші хадиси записували самі сподвижники ще за життя Пророка. Було записано багато, хоч і не все. Потім ці рукописи передавалися через учнів. Якщо говорити про записи на державному рівні, то це відбулося у першому столітті за Хіджрою (десь через 80–90 років після смерті Пророка, у VIII столітті за християнським літочисленням). Омеядський халіф Умар ібн Абдул-Азіз наказав ученим зібрати доступні рукописи та переписати їх в один звід, а також зафіксувати усні свідчення.
Чому цього не зробили перші халіфи?
Імам Ібрагім: Другий халіф, Умар ібн аль-Хаттаб, хотів це зробити, але боявся, що люди почнуть приділяти Сунні більше уваги, ніж Корану, тому заборонив офіційні записи, хоча приватні продовжували вестися.
Наскільки виправдано наслідувати життя араба, нехай навіть видатного, що жив у сьомому столітті в аравійській пустелі, наприклад, європейцям у XXI столітті?
Імам Ібрагім: Ми дивимося на пророка Мухаммада не тільки як на араба, хоча він, безумовно, був арабом. Ми дивимося на нього як на Посланця Божого. І тому для нас важливі принципи, до яких він закликав, а не просто його дії.
Наприклад, він їздив на верблюді. Це не означає, що сьогодні ми маємо їздити лише на верблюді – ми можемо їздити на машині. Але важливо розуміти сам принцип… Він, наприклад, забороняв класти на верблюда чи на коня більше, ніж той може понести. Оце нам і важливо – сам принцип взаємодії з тваринами: не бити їх, не знущатися над ними, не класти на них більше, ніж треба. І так у всьому іншому.
Так само, наприклад, одяг. Одяг пророка Мухаммада також був арабським, ще й тогочасним (бо сучасні араби на щодень одягаються інакше). Але нам важливо, що цей одяг має бути чистим, тому що він [Пророк] закликав нас до чистоти, він казав – вдягайте, наприклад, білий одяг, тому що він більш гарний і чистий і так далі. Тобто нам важливі самі принципи.
Важливо відзначити, що пророк Мухаммад вдягався, як тогочасні язичники-араби. Отже, якби ми були десь в Індії чи в Китаї, то теж без проблем могли би одягатися, як індійці чи китайці. Однак є такі, хто неправильно розуміє релігію, і тому може забороняти вдягатися, як інші люди, навіть якщо це пристойно. Тому ми дивимося на принципи.
Яка різниця між двома найбільшими течіями ісламу — шиїтами та сунітами? Шиїти не визнають Сунни?
Усе починалося як політичні розбіжності. Слово «шіа» перекладається з арабської як «група» або «прихильники». Насамперед це прихильники Алі ібн Абу Таліба, які вважали, що він мав стати наступним правителем після Мухаммада. Проте шляхом обрання халіфами стали Абу Бакр, Умар, Усман, і лише четвертим — Алі. Згодом ця група відділилась (з’явились власні джерела, уявлення), і політичні суперечки переросли в питання віровчення: виникла ідея, що мусульмани нібито зрадили Пророка, зрадивши Алі. Відповідно, всі хадиси, які передавалися сподвижниками (окрім родичів Пророка), шиїти почали вважати недостовірними.
Але – частково – Сунни вони тримаються?
Імам Ібрагім: Дуже частково.
Ще такий момент, шиїти — це багато тисяч сект, те, що зараз ми бачимо в Ірані (правляча верхівка). Їх би навіть шиїти, які 500 років назад жили, не вважали б мусульманами. Зрештою, у декого з них дійшло до переконань, що ангел Гавриїл мав прийти не до Мухаммада, а до Алі, що фактично призвело до його обожнювання. Суніти ж тримаються традиційного шляху Пророка та перших поколінь мусульман.
Але й суніти діляться щонайменше на чотири мазхаби.
Імам Ібрагім: Мазхаб — це правова школа. Вона стосується практичних аспектів: як правильно молитися, постити тощо. Це другорядні питання. Всі суніти єдині в тому, що треба слідувати Корану та Сунні, здійснювати п’ять молитов (на добу). Розбіжності є лише в практичних деталях, а у віровченні вони одностайні й визнають одне одного як послідовників Сунни. Мазхаби, якщо дуже просто пояснити – це різні підходи до розуміння Корану та Сунни.
З іншого боку, ми маємо сунітів в Афганістані та сунітів в Україні. Однак існує суттєва різниця в тому, за якими законами вони живуть. Наприклад, очевидне різне ставлення до жінки, до шлюбу, освіти… Можна навіть почути, що в Афганістані таліби лінійкою міряють бороду, щоб вона була такої ж довжини, як у пророка Мухаммада, згідно зі Сунною…
Імам Ібрагім: Історично в обох цих регіонах – і в Україні, і в Афганістані – поширений один і той самий ханафітський мазхаб. Проте різниця зумовлена фактором місцевих традицій, культури та географії. В деяких регіонах світу іслам мав можливість оновитися — не сама релігія, а її практика та розуміння. В Україні питання довжини бороди є особистою справою. В Афганістані ж це суворо контролюється через місцеві традиції, які пояснюються релігією.
А як щодо хадису про те, що Пророк одружився зі шестирічною дівчинкою? Нещодавно повідомлялося, що в Афганістані це вже стало юридичною нормою – і, знову ж таки, згідно з Сунною.
Імам Ібрагім: Ці хадиси справді є достовірними, вони передаються через надійний ланцюжок передавачів. Але відразу зазначу, що вповні дружиною Пророка Аїша стала не в шість, а в дев’ять років. Дехто вказує і на пізніший вік – дванадцять і більше років. Тут постає питання: чи зобов’язані мусульмани робити так само? В ісламі є обов’язкові приписи, є бажані приписи, а є просто констатація історичних фактів. Шлюб Пророка з Аїшею у такому віці — це не наказ і не норма, яку всі мусульмани повинні наслідувати. Для того часу ранні шлюби були поширеним явищем. Сучасний світ інший: ми враховуємо поняття психологічного віку та фізіологічної зрілості, і це відрізняється залежно від регіону.
В Україні, наприклад, ми одружуємо виключно повнолітніх, бажано після офіційної реєстрації в РАЦСі, а у випадку навіть 18-річних — обов’язково за присутності батьків.
Чому в Афганістані роблять інакше?
Імам Ібрагім: Очевидно, там так робили ще до ісламу, і релігія не змінила цих звичаїв. Я не захищаю Афганістан, але маємо розуміти, що країна переживає найтяжчий період своєї історії. За останні 100 років туди вторгалися Радянський Союз, Америка, Британія: щонайменше десятки тисяч загиблих, а то і мільйони, країна повністю зруйнована. За умов соціальної катастрофи, в тому числі крайньої бідності та голоду, поява подібних явищ, на жаль, не є чимось дивним. З тих самих повідомлень у новинах дізнаємося, що видати дівчину заміж для деяких родин у тій країні означає врятуватися від голодної смерті.
Отже, в Україні мусульмани дівчаток у шість років заміж не віддають?
Ні, не віддають. Ні в дев’ять, ні в дванадцять… Тому що це було за часів Пророка в його регіоні абсолютною нормою, і ніхто навіть із його ворогів йому цим не дорікав. Крім того, пророк Мухаммад (мир йому) брав також шлюб із жінкою, яка була старша за нього на 15 років, отже, у нього не було якихось девіацій, які йому приписують сьогоднішні критики.
Звичайно, я відповів дуже стисло, хоча питання шлюбу в ісламі доволі обширне, і я навіть трохи боюсь, щоб не звузити його сприйняття. Бо найлегше зробити те, що роблять противники ісламу – звинувачують Пророка, не вникаючи ані в історичний, ані в культурний аспекти. Наприклад, в юдаїзмі дівчина може бути видана заміж вже наступного дня після того, як їй виповниться 12 років. Це не означає, що всі юдеї так вчиняють, але такий припис є, і ніхто не вчиняє навколо цього ґвалту.
Або ось, наприклад, вік одруження Діви Марії з Йосифом коливається від 12 до 15 років (здебільшого називають 14). І нікого це не шокує, бо в тій культурі на той час це було нормою, і залишається нормою в деяких релігійних колах навіть у наш час.
Так і Пророк Мухаммад був людиною свого часу і свого народу, і залишив нам приклад свого життя не для того, щоб ми ходили з лінійкою як таліби (міряючи довжину бороди) чи як християни-пуритани (які вимірювали довжину спідниць), а щоб наслідували його приклад, беручи до уваги весь контекст сьогодення та оточення. Це ми і намагаємося робити, не применшуючи нічого з прикладу Пророка. Саме тому для нас дуже важлива освіта, і не лише релігійна.
А як щодо багатоженства, яке також дозволено в ісламі?
По шаріату це дозволено, але, знову ж таки, не є обов’язком. І це, наприклад, в Україні практикується виключно як релігійний шлюб. Держава не забороняє мати шлюб в релігійному сенсі. Кримінальної відповідальності за «полігамію» у нас нема. Однак з однією жінкою чоловікові не завжди легко впоратись, уявіть собі, що йому робити з чотирма.
Насправді ж в Україні є чимало чоловіків-немусульман, які окрім дружини мають тих, кого в народі називають «коханками». При цьому вони не мають перед ними жодних зобов’язань з точки зору закону. Чи це краще за те, що дозволив Аллаг: брати до чотирьох дружин, але й дбати про них, і про дітей, які народжуються – нести відповідальність, а не лише задовольняти свою похіть чи «его»?
Яка кількість хадисів?
Достовірних – близько десяти тисяч, тобто таких, що не повторюються. Бо є хадиси, які відрізняються лише одним словом. Тож такі, щоб без повторення і достовірніші, — близько десяти тисяч хадисів.
Чи перекладені вони українською?
На жаль, немає окремого збірника по хадисах українською. Але окремі хадиси можна знайти в книгах з ісламу українською мовою.
Наскільки практично для людини втілювати у своєму житті десять тисяч хадисів, коли й Коран мало хто з мусульман читає? Так як і християн – Біблію.
Не всі хадиси однаково актуальні для життя людей. У нас є хадиси, наприклад, про їжу. Або яким має бути правитель: чесним, справедливим і так далі. А є хадис про те, як правильно зробити ритуальне омовіння. Для звичайного мусульманина практичніше те, що про омовіння – ритуальне, а не про якості правителя, чи про те, якого кольору було волосся в Пророка. Хоча це також не зайва для нас інформація, бо вона не лише практична.
Коли християнин чує про десятки тисяч хадисів, то на думку спадають слова Ісуса Христа, коли Він докоряв фарисеям, садукеям та книжникам у тому, що вони мають купу правил, але від самої суті релігії відхилися. Навіть у Корані люди, які мали би слідувати Таурату (Торі) порівнюються до віслюка, навантаженого (зайвими) книгами. Здається, що люди схильні до того, щоб звести релігію до запитання: «можна-не можна», що, зокрема, дуже добре демонструють рілзи зі запитаннями до священників.
Імам Ібрагім: Тут я б додав пояснення, що десять тисяч хадисів — це не десять тисяч заповідей на кожен день. Сунна – це опис самого Пророка, що він робив у повсякденному житті. Також у нас є хадиси про майбутнє, як буде проходити Судний День і так далі. Це великий комплекс, а не просто нагромадження заповідей.
Сунна Пророка — це як компас нашого життя. Євангеліє — це також не лише заповіді. Тому для кожного мусульманина важливо не лише читати Коран та знати Сунну, але й вміти розрізняти, розуміти та правильно застосовувати її в життя.
А правила потрібні всюди: в дорожньому русі, в техніці безпеки, в школі і на підприємстві, будь-де… навіть в українській мові. Бо часто дотримання правил приносить не лише ефективність і порядок, але й рятує людині або спільноті життя чи здоров’я. Релігія – не виключення. Однак ми не можемо звести Богопізнання лише до зазубрювання заповідей. Мудрість полягає в тому, щоб знаходити рівновагу, і там, де інші бачать лише якісь обмеження, знайти для себе користь.
На моє переконання, Пророк Мухаммад (мир йому) якраз і мав місію від Бога: по-перше, нагадати людям те, що вони легко забувають, і повернути їх на шлях, який веде до вічного блаженства. І зробив він це, не лише передавши нам від Бога Коран, але й заливши власний приклад, який ми бачимо в Сунні Пророка. Однак, як я вже сказав, до всього треба мати правильний грамотний підхід, інакше можна впасти в глибоку яму.
Дякую за розмову.
Також читайте: Чому п’ятниця? Імам Ібрагім Жумабеков – про іслам з перших рук (+ відео)
«Від Пекарської до Мекки». Імам Ібрагім про іслам із львівським обличчям (+ відео)
«Рамадан Карім». Львівський імам розповів, як і для чого постять мусульмани
Повязані записи
