Наступного року в Україні відзначатимуть знаковий ювілей — 100-річчя заснування Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі.
Чому ікона Матері Божої Неустанної Помочі стала однією з найпоширеніших в Україні? Чому вона має таку назву і через що вважається «страсною»? Через що люди вступають в Архибратство та як сталося, що у Згромадженні редемптористів у часи підпілля з’явився «третій чин»? Та де перебувають найвідоміші ікони Божої Матері Неустанної Помочі в Україні?
Про це та інше сайту «Духовна велич Львова» розповів в інтерв’ю отець Юрій-Антоній Меуш зі Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів), який свого часу був куратором Архибратства.
Андрій Толстой: У Католицькій Церкві багато ікон — чому саме ікона Матері Божої Неустанної Помочі стала однією з найупізнаваніших і найулюбленіших в Україні?
О. Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: Я думаю, що найперша й основна причина полягає в тому, що редемптористи, які прийшли на українські землі у 1913 році, активно поширювали культ саме цієї ікони. Не можна сказати, що на українських землях до цього не було почитання страсних ікон — воно було. Наші брати православні також мають страсну ікону, весь Схід має цю традицію. Але саме у такому вигляді, як ікона Матері Божої Неустанної Помочі, вона була репрезентована та поширена якраз редемптористами.
Також є перші згадки про те, що о. Ісидор Дольницький разом із митрополитом Йосифом Сембратовичем були на коронації ікони Матері Божої Неустанної Помочі в Римі, яка відбулася 26 червня 1867 р. Копії цієї ікони вже тоді були ними привезені і поширені серед українського народу.
Чому Ви називаєте цю ікону страсною?
Згідно зі східним богослов’ям ікони, вона є страсною, оскільки відображає страждання Ісуса, які Він переживає, ще будучи дитиною.
Але на іконі Дитина Ісус на руках у Богородиці?
Так, але по боках зображені Архангел Михаїл і Архангел Гавриїл, які тримають знаряддя страстей Ісуса Христа. Один із них тримає губку і спис, а інший — хрест. Згідно з богослов’ям цієї ікони, Ісус пережив видіння цих ангелів, відчув біль своїх майбутніх страждань на хресті, і в цьому стані переляку Він прибігає до своєї Матері. Вона міцно Його до себе пригортає. Ісус дивиться саме на цих ангелів, які показують знаряддя муки, а Марія Його заспокоює в цьому стражданні. Тому ікона зображає страждання Ісуса, підтримку Марії, яка Його оберігає в заспокоює, і ангелів, які унаочнюють ці майбутні муки.
А чому ця ікона Богородиці має назву «Неустанної Помочі»?
Згідно з історією цієї ікони, було об’явлення одній дівчинці — дочці пана, який не хотів віддавати ікону до храму і помер. Коли Мати Божа з’явилася дівчинці, Вона сама себе так назвала. Вона сказала: «Мати Божа Неустанної Помочі наказує, щоб твоя мама віддала ікону до храму». Відтоді, згідно з цим об’явленням, іконі було надано це ім’я, воно повністю увійшло у традицію Католицької Церкви, і редемптористи почали поширювати її саме під цією назвою.
Вона є дуже близькою для людей, адже кожна людина потребує когось, хто б її постійно підтримував. Звичайно, нас постійно підтримує і любить Господь, але Марія займає перше місце у посередництві між усіма святими. Вона є тою заступницею, яка завжди нам допомагає, тому Вона і є «Неустанною Поміччю».
Ця ікона відкрита для страждаючих. Якщо подивитися на неї, погляд Марії прямо спрямований на того, хто приходить до Неї (в молитві), а не на Сина. Вона дивиться співчутливо. А коли бачить, що людина приходить зі своїм болем, рука Марії вказує на Ісуса, Який також терпів страждання і прибігав до Неї по втіху. Руки Ісуса складені так, що видно Його повну довіру до Матері. Марія приймає людину, але вказує на Ісуса: «Так, ти страждаєш, але мій Син також мав страждання, і Він може допомогти тобі їх пережити». Вона є страсною, але водночас відкритою, щоб допомогти кожному в його труднощах.
А де зараз перебуває оригінал цієї ікони?
Оригінал ікони перебуває в Римі, у нашому генеральному домі — в церкві святого Альфонса на Віа Мерулана.
Ми сьогодні згадували про Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі. Хто належить до нього і яка його мета?
Головна мета Архибратства — це почитання Марії, зображеної на цій іконі. Вступитидо нього можуть усі охочі віком від 7 років і до глибокої старості. У період, коли я був відповідальним куратором цілого Архибратства (це 2007–2012 роки), більшість становили люди старшого та середнього віку, переважно жінки. Але є й чоловіки, є також діти та молодь. Свого часу я намагався якомога більше про це розповідати, проводив Марійні реколекції і заохочував людей до вступу. За мій період кураторства до братства долучилося понад 100 дітей та молоді.
А скільки зараз людей належить до братства?
Гадаю, понад 5000 осіб.
Навіщо людині вступати в Архибратство? Що це їй дає?
Це – особлива посвята Пресвятій Богородиці, щоб перебувати під Її постійною опікою. Перед вступом людина проходить підготовку, а потім відбувається сама посвята: людина посвячує Богородиці своє серце, розум і уста, щоб Її любити, почитати та розповідати про Неї іншим.
Хто вступає в Архибратство, має певні обов’язки: постійно носити на грудях медальйон Пресвятої Богородиці, раз на тиждень відвідувати храм, де є ікона Матері Божої Неустанної Помочі та діє Архибратство, обов’язково мати цю ікону в себе вдома, раз на місяць сповідатися і примати Святе Причастя. А також давати свідчення іншим людям: розповідати про те, як Мати Божа опікується нами, допомагає і які ласки можна отримати через Її заступництво.
Якщо людина хоче більше дізнатися про Архибратство або вступити в нього, куди їй звертатися?
Якщо на тій парафії, до якої належить людина, немає такого Архибратства, треба звертатися до парафій редемптористів. Наприклад, у Тернополі, Івано-Франківську та у Львові при кожній нашій парафії діє таке братство.
Значить, хай ідуть до редемптористів.
Так, до редемптористів. Людина може прийти особисто і вступити до найближчого Архибратства. Але якщо є загальне бажання парафіян створити спільноту у своєму храмі, вони можуть звернутися до свого священника (пароха). Тоді парох зв’язується з куратором нашого Архибратства. Куратор приїжджає, організовує реколекції, і якщо люди підготовлені та хочуть вступити, він офіційно засновує Архибратство на цій парафії. Ця нова спільнота приєднується до нашого Архибратства і вони творять єдине ціле.
Хто станом на сьогодні є куратором?
Зараз відповідальним за Архибратство і головою місійної групи є отець Віталій Назар.
Ми згадували, що 100 років тому це Архибратство з’явилося в Українській греко-католицькій церкві завдяки редемптористам. Але ми знаємо, що майже половина цього часу — це були часи переслідування і гонінь. Чи існувало Архибратство в часи катакомбної Церкви?
Так, ця історія є дуже-дуже цікавою, я її також досліджував. Та вона потребує додаткового дослідження, бо час підпілля — це був дуже серйозний досвід…
І Архибратство також, як і ціла наша Церква, було переслідуване і пережило великі труднощі та випробування. Але за весь цей час все ж таки були вірні, які належали до Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі та виконували свої обов’язки. Крім щомісячної сповіді і Святого Причастя, вони щодня молилися три рази «Богородице Діво». Навіть під тиском переслідувань вони з великою обережністю носили медалик Матері Божої Неустанної Помочі, почитали та зберігали ікону.
Але поступово, як і ціла наша Церква, братство зазнало великих руйнувань і розпорошення. І вже блаженний Василій Величковський у свій час вирішив відновити Архибратство. Він відновив його в іншому вигляді — це отримало назву «Третій чин редемптористів».
А відновив коли?
Це було у 1968-му році. Тоді почалося згуртування почитателів Матері Божої Неустанної Помочі. Величковський призначив отця Михайла Винницького відповідальним за цей Третій чин. Вірні мали досить серйозні обов’язки. Хоч редемптористи не є чином, але спільнота так тоді називалася. Вони складали вже іншу посвяту, ніж в Архибратстві, але основною їхньою метою залишалося почитання Матері Божої Неустанної Помочі. Вони збиралися на спільні моління акафісту, який написав отець Роман Бахталовський, щотижня приступали до сповіді та Святого Причастя, мали духовний провід.
Дуже скоро ця спільнота почала зростати. Коли кількість вірних перевищила 200 осіб (переважно на Львівщині, а згодом на Тернопільщині та Івано-Франківщині), спільноту почитателів розділили на дві гілки. За одну відповідав отець Євстахій Смаль, а за другу — отець Михайло Винницький. У підпіллі ці дві спільноти стали великою опорою для почитання ікони, а також потужною підтримкою для священників, які ризикували життям задля української Церкви. Вірні підпільно друкували фотообразочки ікони, вручну переписували тексти акафістів і правил, передавали їх одні одним. Вони намагалися дістати медальйончики і носили їх, що було великим свідченням віри в ті часи.
Також читайте: «Тут говорили пошепки»: мандрівка до дому священномученика Василія (Величковського)
А скільки загалом людей на той час було залучено до цього Архибратства чи Чину?
У час підпілля вести чітку статистику неможливо, записи не велися. Спочатку було понад 200 вірних, потім їхня кількість зросла.
Але йдеться про сотні людей?
Так, сотні. Я думаю, десь 400, максимум 500 вірних у підпіллі належали до Третього чину. Є свідчення, що вже за пів року було сто людей.
Як для підпілля, це доволі багато людей. Ви згадували, що вони мали релігійні обов’язки, їхню діяльність треба було координувати — від розповсюдження образків до спільних богослужінь. Як це вдавалося в ті часи, якщо навіть зараз, у часи свободи, людям на духовне життя часу бракує?
Були жінки, які називалися ревнительками. Спочатку їх було дві, згодом з’явилося більше. Вони допомагали з організацією: збиралися окремо там, де була ікона, запалювали свічку, організовували молитву. Деякі членкині Третього чину навіть мали спеціальне благословення роздавати Причастя, якщо не було священника, адже це була велика мережа почитателів. Вони збиралися на реколекції: одноденні — раз на місяць, і триденні — раз на рік. Домовлялися, виїжджали в гори чи збиралися на конспіративних квартирах, щоб мати ці дні духовної віднови. Вони виконували свої обов’язки дуже ретельно.
Також читайте: «Матір Безнастанної Помочі»: Богородиця в житті владики Василія Величковського
А КДБ про це знало? Чи відомо про якісь репресії проти них?
Були різні ситуації. Членів підпільного Третього чину, можливо, прямо не переслідували так сильно, але дуже переслідували священників. Тому вірні мусили зберігати сувору конспірацію, щоб через власну необережність не привести КДБ до священника. У більшості випадків члени Архибратства заздалегідь переносили чашу та літургійні речі на місце богослужіння, а потім їх виносили. Вони стояли на сторожі, оберігаючи священника, і були такими посередниками.
Владику Василя Величковського другого січня 1969–го року у Львові вдруге заарештували. Хто координував цей рух далі?
Отця Винницького також заарештували. Потім координацію взяв на себе отець Євстахій Смаль, також допомагав владика Филимон (Курчаба). Долучалися й інші наші отці, які за потреби заміняли провідників. Навіть звичайні підпільні священники допомагали в цьому душпастирстві.
Третій чин дожив до часів виходу з підпілля?
Так, і тут дві спільноти львівські… Так, одна — це церква Матері Божої Неустанної Помочі (Марії Сніжної), де була гілка отця Винницького. А гілка отця Євстахія Смаля закріпилася у храмі Непорочного Зачаття на вулиці Івана Франка, 56. Вони стали їхніми головними храмами. Але у 1997 році Провінційна рада нашого Згромадження офіційно скасувала цей Третій чин і перевела всіх вірних у спільноту Архибратства Матері Божої Неустанної Помочі. Практично всі перейшли туди. Вони продовжували виконувати ті великі молитовні обов’язки, що мали в підпіллі.
Також читайте: Як у Львові вдруге ув’язнили блаженного Василія (Величковського)
А чому саме «Архибратство», а не просто «братство»?
Тому що Папа Римський надав йому статус Архибратства. Це означає, що воно має право об’єднувати багато інших братств, навіть інші Марійні спільноти, які хочуть долучитися, щоб створити велику мережу. До Другої світової війни в Україні було понад 10 000 вірних, які належали до Архибратства. Воно мало велику силу, потребувало окремого кураторства, мало власні відпусти (індульгенції). Це все було затверджено папськими статутами, і ті, хто вступає до Архибратства сьогодні, мають до цього доступ.
Це Архибратство існує по всьому світу чи тільки в Україні?
Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі в такому вигляді існує тільки в нас, в Україні. У світі є Архибратство Матері Божої Неустанної Помочі і Святого Альфонса, і наше українське було створено на його зразок. А 22 грудня 1927 року – якраз буде сто років, як воно стало незалежним від нього. Згодом його підтримали митрополит Андрей Шептицький та владика Йосафат Коциловський.
Третього чину редемптористів не існує?
Ні, бо ми не є чином. До війни нашу назву переклали як «Чин Найсвятішого Ізбавителя», і це викликало певне замішання. Зараз Статути і Конституції перекладені правильно — ми є Згромадженням редемптористів.
Також читайте: О. Богдан Гелета ЗНІ: У боротьбі з власним гріхом ми вириваємося з трагедії, яка нас спіткала
Чи можете назвати основні плоди Архибратства в Україні за століття?
Плодів дуже багато. Найперше — це поширення набожності до Богородиці, практика частого Причастя (раз на місяць), заохота до святості та наслідування чеснот Діви Марії. Архибратство багато прислужилося нашій Церкві. Після відновлення незалежності України та виходу УГКЦ з підпілля воно взяло на себе багато нових завдань.
Наприклад, в Івано-Франківську, коли я відповідав за Архибратство, окрім спільних молитов, воно активно займалося харитативною (благодійною) діяльністю. Хоча це не було їхньою прямою метою, члени спільноти раз на тиждень готували святковий стіл для дітей з бідних родин, організовували перекуси під час нічних чувань, відвідували і допомагали бідним. А у львівському храмі Непорочного Зачаття Архибратство взяло на себе обов’язок піклування про храм: люди чергують, прибирають, доглядають за квітами.
У скількох парафіях Львова діє Архибратство?
У багатьох. Особисто я засновував Архибратство на парафії Різдва Пресвятої Богородиці (у отця Ореста Фредини), при храмі Всіх Святих Українського Народу. Також воно є в церкві Благовіщення на Пасічній, у храмі Воскресіння Христового, Володимира і Ольги, Різдва Івана Хрестителя. Звісно, воно діє і в наших храмах — священномученика Йосафата, блаженного Миколая Чарнецького, Непорочного Зачаття на Івана Франка, а також на парафії в Рясному.
Також читайте: О. Юрій Меуш ЗНІ: «Мама народила мене в 41 рік, і я не жалію про це» (відео)
Чому Вас особисто так зацікавила історія почитання цієї ікони?
Для кожного редемпториста це надзвичайно важлива тема. Згідно з нашими Статутами, ми маємо бути синами Марії, Вона є нашою постійною Покровителькою. Святий Альфонс сам був великим почитателем Богородиці. Тому ікона Неустанної Помочі є видимим знаком цього почитання. Куди б ми не їхали на місії чи реколекції, ми завжди беремо зі собою копії ікон і поширюємо цей культ.
Щодо мене особисто, то ще коли я був дияконом, отець Василь Іванів призначив мене куратором Архибратства. Я відчув тоді велике духовне піднесення. Це служіння принесло дуже багато плодів у моєму особистому духовному житті і відкрило нові горизонти місійної праці.
Які копії ікони Божої Матері Неустанної Помочі є найбільш почитаними в Україні?
Найбільш шанованою є так звана «Прострілена» ікона. До Другої світової війни вона була в нашій каплиці на Збоїщах. Російський солдат, зайшовши туди, вистрілив у неї. Сліди від кулі збереглися досі. Пізніше ікону переховували, вона перебувала у квартирі блаженного Василія Величковського (зараз там виставлена її точна копія). Оригінал простріленої ікони сьогодні виставлений на почитання у львівському храмі свщмч. Йосафата. Проте записаних свідчень чудес від неї збереглося мало, бо при ній не вели спеціального щоденника.
А от ікона у храмі Матері Божої Неустанної Помочі (Марії Сніжної) має багато задокументованих чудес, оскільки там роками вівся щоденник. В Івано-Франківську також є своя довоєнна копія, прикладена до оригіналу в Римі. У Тернополі отець Василь Іванів спочатку виготовив копію у східному стилі, яку освятили в Римі, а згодом отець Мирон створив автентичну копію, яку благословив Папа Франциск. Вона зараз перебуває в тернопільському храмі Матері Божої Неустанної Помочі (цю парафію ми залишили за собою).
Також читайте: Як була віднайдена книга бл. Василя (Величковського), яка налякала комуністів
А чому Бог в особливий спосіб вислуховує молитви перед іконою? Чому деякі ікони чудотворні, а інші – ні?
Ікона — це видимий знак, через який людина може доторкнутися до невидимої благодаті. Згідно з християнською теологією, ми почитаємо не дерево чи фарби, а особу, зображену на ній. Ікона є немовби джерелом, через яке спливає благодать. Дивлячись на Марію та Ісуса, людина переживає певні емоції, духовно відкривається. Господь зцілює у різний спосіб, і молитва перед іконою — це один із таких класичних способів, подібно до того, як вода використовується при Хрещенні, а миро — при Миропомазанні.
Редемптористи передають вірним традицію, що кожна освячена копія цієї ікони є чудотворною. Навіть маленька іконка (образок), яку ми даємо, наприклад, воїну зі словами «віруй, і Мати Божа буде тебе охороняти», несе благодать, якщо людина щиро вірить.
Ви хотіли поділитися ще одним свідченням чудесної допомоги на завершення?
Так, це сталося в часи підпілля. Одна пані, яка належала до Архибратства, переховувала вдома священничі речі: фелон, єпитрахиль, чашу, дискос — усе необхідне для Літургії. Хтось написав донос, що вона займається «релігійною пропагандою», і до неї прийшло з обшуком КДБ.
Коли постукали у двері, вона зрозуміла, що це обшук. Жінка швидко склала всі літургійні речі у велику дерев’яну мамину скриню. Потім одягнула широку «канадську» спідницю, відчинила двері, а сама пішла і сіла прямо на цю скриню, накривши її краями спідниці. Поки тривав обшук, вона сиділа там, дивилася на ікону Матері Божої Неустанної Помочі і молилася «Богородице Діво». Вона просила Марію, щоб Та ніби «засліпила» очі кадебістам, щоб вони не побачили скрині. КДБ перекинуло всю хату, переглянуло кожну річ, але до скрині, на якій сиділа жінка, вони так і не доторкнулися. Пішли дуже розлючені, нічого не знайшовши. Ось таке анонімне, але дуже сильне свідчення опіки Богородиці в часи підпілля.
Також читайте: «Будьте відважними»: три історії від о. Юрія-Антонія Меуша ЗНІ про зцілення душі і тіла
Чи не плануєте Ви об’єднати зібраний Вами впродовж багатьох років матеріал у книгу? Це було би дуже цінним свідченням віри та історії Церкви в XX ст.?
Я би дуже хотів цього. Матеріалу справді багато і він унікальний, дуже цікавий і повчальний. Є певні причини, чому я досі цього не зробив, але вірю, що з допомогою Божої Матері Неустанної Помочі, те, що «неможливо людям, можливо Богові», і з Божою допомогою все вдасться, моліться за це.
Дякую за розмову, думаю, нам варто продовжити говорити більше про цю тему.
Звичайно, будемо рухатися маленькими кроками. Велике часто відображується в малому – «magnum in parvo».
Спілкувався (і фото, якщо не зазначено інакше) Андрій Толстой.
Також читайте: О. Юрій-Антоній Меуш ЗНІ: «Ворог людського спасіння воює проти святих місць»
Монастир на Голоско – колиска львівських редемптористів: погляд зсередини (фото)
О. Володимир (Борейко): «Життя вартує того, щоб жити ним вповні і не шкодувати»
Повязані записи
