Що таке «успіння»? Що відбувається з людиною після її смерті? Чому Богородиця удостоїлася особливого Переставлення зі смерті в Життя? Через що свято Успіння називають Богородичною Пасхою? І чому Церква надає цьому святові виняткового значення?
Про це та інше розповів «Духовній величі Львова» ректор Львівської православної богословської академії, ключар кафедрального Свято-Покровського собору Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ протоієрей Михайло Сивак.
Андрій Толстой: Отче Михайле, що таке «успіння»?
О. Михайло Сивак: Слово «успіння» похідне від слова «сон». Цим терміном називають відхід Пресвятої Богородиці від землі у Небо. Коли, відповідно до Передання, завершилося земне життя Пречистої Діви Марії, то не прийнято говорити, що Вона померла – слово «смерть» замінили словом «успіння», тому що Її перехід відбувався особливим чином. І в Церкві якраз закріпився термін «Успіння», для позначення упокоєння Пресвятої Богородиці.
Коли ми читаємо Новий Завіт, то у своєму Посланні до солунян апостол Павло застосовує поняття смерті як сну (спочинку) до всіх християн. Зокрема в перекладі Куліша та Хоменка ми читаємо про померлих як тих, що «поснули в Ісусі», Огієнко вживає слово «покійних» (див. 1 Сол. 4, 13-15).
Це тому, що тут акцентується увага саме на тих, хто у Христі помер (1 Сол. 4, 16), хто заснув у Христі. Тому що для християнина смерть — це не завершення, не кінець існування, а широко відкриті двері у Царство Небесне. І тому, коли людина жила побожно, коли людина жила з Божою присутністю, то її смерть перетворюється на подію не сумну, а радісну. І тому вжито таке м’яке слово, як «сон».
Заснули – значить, прокинуться?
Обов’язково.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
Але ми знаємо, що згідно з церковним вченням, душа людини після смерті перебуває в свідомому стані. То все ж таки спить чи бодрствує? Чи пильнує людська душа після смерті?
Ну, звичайно, що людська душа бодрствує, свідомість нікуди не зникає, і в цьому ми бачимо багато підтверджень зі Священного Писання. Зокрема, притча про багача і Лазаря (Лк. 16 розд.), де нам чітко Господь розповідає, як помер багатий чоловік, помер і бідний Лазар, і як вони ні на секунду не втрачали свідомість, а усвідомлювали себе також у світі духовному, та навіть спілкувалися між собою.
Тому, з одного боку, людина не втрачає свідомості, а з іншого – термін «сон» — більш символічний. Тому що багато в природі є символів, які розповідають нам про смерть і воскресіння. Навіть щоденний символ смерті і воскресіння — це, наприклад, сон, коли людина наче помирає, але є ранок, коли людина «воскресає». Так само символом є зміна пір року, коли після зими обов’язково приходить весна, де все розквітає і розцвітає. Це не означає, що все знищується – лише змінюються умови, в яких людина, і взагалі природа, існує. Тому ці терміни є більш символічні.
Чому свято Успіння Пресвятої Богородиці інколи називають Богородичною Пасхою?
Це більш глибоке питання. Богородична Пасха тому, що те, що зробив Христос, а саме – Його шлях спасіння людства – першою втілила у своїй природі Пресвята Богородиця. Тобто Христос подолав смерть, подолав гріх, знищив наслідки гріхопадіння для людей – і воскрес. Він дав можливість людям так само подолати смерть, воскреснути і досягти єдності з Богом (обоження). І от перша з людей, хто це зробила, була саме Пресвята Богородиця. І тому її свято називають Богородичною Пасхою – не тому, що воно підміняє собою Великдень, а тому, що Богородиця перша з людей реалізувала Пасху Христову.
Також читайте: Богородиця рятує дівчину-сержанта під час аварії вертольота
Отже, чи правильно я Вас розумію, що в день свого Успіння Богородиця воскресла до небесного життя?
Можна і так сказати: в день свого Успіння Пресвята Богородиця перейшла у Небесні оселі також і тілом, обожилась вповні. Її тіло – і душа, і тіло – повністю були просякнуті божественною благодаттю. Тому смерть стала для Богородиці обіймами Сина.
Тобто Богородиця була взята на Небо не лише з душею, але й з тілом?
Про це свідчить Передання: що, хоча Вона і померла, відбулось упокоєння, але оскільки Пресвята Богородиця досягла абсолютної єдності з Богом (в богословській термінології це називається «обожилась»), а Її тіло було просякнуте божественною силою, то, відповідно, Вона увійшла в Царство Небесне і душею, і тілом.
Чому Марія не могла померти і воскреснути, як всі – в останній день? Чому для Богородиці було зроблено такий визначний виняток?
Це не є виняток в загальному розумінні, тому що всі люди покликані до того, щоби воскреснути в Христі, але через свою чистоту і смирення Вона перша цього удостоїлася. Те, що всі святі ще повинні довершити, Богородиця уже зробила.
Коли відбулася П’ятидесятниця (див. Діяння, 2 розд.), Дух Святий зійшов на апостолів і на учнів Христових, і саме цим Духом і цією божественною силою всі люди повинні досягти обоження (див. Рим. 8 розд.). Тобто досягти повної єдності з Богом. Пресвята Богородиця сповнилася Духом ще в момент Благовіщення (див. Лк. 1, 35), відповідно, «перша П’ятидесятниця» у Неї відбулася, коли Архангел Гавриїл сповістив Їй про воплочення Божого Сина, а під час П’ятидесятниці в Сіонській світлиці Діва Марія вже досягла того, чого всі святі ще мали би досягти в процесі свого подвигу. І тому Вона перша реалізувала все, що звершив Христос.
Також читайте: Μετάσταση: Чи помер апостол Іван Богослов?
Ми знаємо, що Римо-католицька Церква офіційно проголосила догмат про Внебовзяття Богородиці в 1950 році. Чи проголошена офіційно така ж догма у Православній Церкві?
У Православній Церкві немає такого догмату. Справа в тому, що у західному і східному богослов’ї існують різні догматичні системи і різні підходи до догматики. Відповідно, в кожній богословській школі, в кожній богословській системі всі догмати взаємопов’язані. Тому догмат Західної Церкви про Внебовзяття пов’язаний напряму з догматом про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці. Якщо, відповідно до західної традиції, Пресвята Богородиця не мала первородного гріха, а смерть — це один із наслідків первородного гріха, то, відповідно, Вона і не могла померти, оскільки не мала жодної плями від первородного гріха. Тому цей догмат про Внебовзяття логічно виходить з попереднього догмату про Непорочне Зачаття.
У східній традиції Православної Церкви догматика розуміється дещо інакше, зокрема, первородний гріх також розуміється по-іншому. Наголос робиться не на юридичний контекст провини і кари за неї, а на стан хвороби – пошкодження людської природи внаслідок гріхопадіння. Тобто смерть, тління — це ураження людської природи, це наслідок первородного гріха.
І, відповідно, Пресвята Богородиця – хоча не мала особистих гріхів, але мала (загально)людську природу, яка несла на собі ось це ураження первородного гріха, тобто смертність і тління. Тому Вона також потребувала спасіння – Спасителя. І говорила, що «зрадів дух мій у Бозі, Спасі моїм», тобто Діва Марія Бога, Христа називає Спасом (див. Лк. 1, 47).
Відповідно, Діва Марія упокоїлась природною смертю, але Христос прийшов у цей світ заради того, щоби перемогти смерть у людській природі. Що Він зробив і своїм воскресінням. А відтак дав можливість людям обожити свою природу – обожитись. І, відповідно, Діва Марія, яка була Чесніша від Херувимів, яка не мала особистих гріхів, повністю скористалась тим, що здобув Христос. Тобто досягла єдності з Богом, обожила свою природу і в повноті була просякнута божественною благодаттю. Відповідно, хоча Вона природно і упокоїлась, смерть Її торкнулась, але Божою силою ця смерть була відразу переможена в Ній.
Також читайте: Непорочне Зачаття – вигаданий догмат чи рятівна правда віри? Розмова з о. Ігорем Селіщевим OP (+ відео)
Чому свято Успіння таке велике і шановане в Церкві, особливо в Україні? Ми маємо лише у Львові три кафедральні собори різних конфесій, присвячені цьому святу, і дві найбільші православні Лаври в Україні (Почаївська і Києво-Печерська) також названі на честь цього празника. З чим це пов’язано?
Це пов’язано з тим, що свято Успіння – це дивне чудо, показує нам мету нашого життя. Тобто, хоч людина фізично помирає, та все ж таки має можливість перемогти смерть і увійти в Царство Боже. І тому те, що пережила Богородиця, Її Успіння, Переставлення до Життя — тобто відхід у Царство Небесне, такий тріумфальний, урочистий — до цього покликана кожна людина. Тобто це свято показує, що внаслідок Воскресіння Христового смерті не існує.
Для людини, яка віддала себе Богу за життя, як Пречиста Діва Марія, смерть перестає бути безоднею чи жахом, а стає миттю найближчої особистої зустрічі з Творцем.
Дякую за розмов, отче
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: О. Тарас Бецель: Успенський піст готує нас до Богородичної Пасхи
Про Пекло, Рай, душу і Чистилище: дискусія з отцем-доктором Рафаїлом Турконяком
Повязані записи
