Часи змінюються. У 2000 році була видана Декларація «Dominus Iesus» про унікальність та спасительну універсальність Ісуса Христа і Церкви. Сьогодні ми маємо Декларацію «Fiducia supplicans», в якій по суті йдеться про те, що можна благословляти гомосексуальні пари, – пише отець Даріуш Ковальчик TI у коментарі для Opoka.
Декларація 2000-го року була розкритикована так званими прогресивними богословами та пасторами через те, що вона нібито мала на меті знищити досягнення екуменічного та міжрелігійного діалогу. Декларація про благословення «неврегульованих» пар, у тому числі ЛГБТ, уже викликала занепокоєння у багатьох практикуючих віруючих. Що це таке? Це все ще Католицька церква? – досить драматично запитують деякі люди.
Префект Дикастерії доктрини віри, кардинал Віктор Фернандес, який підписав Декларацію та представив її на затвердження Папі Франциску, запевняє у вступі, що традиційне вчення Церкви про шлюб залишається незмінним. Шлюб — це винятковий, постійний і нерозривний союз між чоловіком і жінкою, природним чином відкритий для народження потомства. Цей вступ має на меті пізніше сказати, що священники можуть благословляти неврегульовані пари, включно з гомосексуальними, але таким чином, щоб було зрозуміло, що це не стосується благословення шлюбу.
Благословення допоможе розійтися?
Про що тоді взагалі йдеться? Ідея полягає в тому, щоб перетлумачити біблійне поняття «благословення» таким чином, щоб його можна було розширити, аби охопити благословення ЛГБТ-пар. Декларація розрізняє літургійні благословення, дані згідно з офіційними ритуалами, і спонтанні благословення, які були б, у певному сенсі, вираженням народної побожності. Благословення гей-пари належить до останньої категорії. З Декларації ми дізнаємося, що таке благословення не означатиме офіційного затвердження статусу одностатевих пар.
Але як щодо досить очевидного вчення про те, що благословення має сенс лише стосовно речей, які, як ми переконані, є добрими та подобаються Богові? Отже, чи означає благословення гомосексуальної пари – відповідно до принципу lex orandi – lex credendi – що постійне співжиття двох чоловіків є добрим і приємним Богові? Загальноприйнята думка полягає в тому, що це виглядатиме саме так. Проте Декларація пояснює, що просте (спонтанне) благословення не вимагає «тих самих моральних умов, які необхідні для прийняття таїнств» (№ 12). Згідно з Декларацією, такий тип благословення можна «пропонувати всім, нічого не вимагаючи», даючи людям відчуття, що «вони залишаються благословенними, попри свої серйозні помилки, і що Небесний Отець все ще бажає їм добра і сподівається, що вони зрештою відкриються добру». У Декларації зазначається, що такі благословення, про які люди просять спонтанно, наприклад, під час паломництва, у санктуаріях чи на вулиці, «стосуються всіх і ніхто не може бути від них виключений».
Наведені вище досить багатослівні тлумачення можна було б зрозуміти, якби вони стосувалися людей, які іноді ускладнюють собі життя, але смиренно просять благословення, бо хочуть навернутися та наблизитися до Бога. Однак у цьому документі йдеться про гомосексуальні пари, які, в принципі, не визнають своєї слабкості, але пишаються тим, що є гомосексуальною парою. І будь-які вчення про те, що вони живуть у гріху, вони сприймають як дискримінацію і мову ненависті.
Виникає питання: що насправді робитиме священник, коли благословить не окремих людей, а гомосексуальну пару? У Декларації зазначається, що у випадку благословення одностатевих пар «не мається наміру щось узаконити, а лише хочеться відкрити своє життя Богові, просити Його про допомогу, щоб жити краще» (№ 40). Ну так! Але гомосексуальна пара, яка попросить благословення, зробить це не для того, щоб розлучитися, а для того, щоб продовжувати бути парою і жити щасливо згідно зі своїми переконаннями, включаючи, наприклад, народження дитини від сурогатної матері.
Прощання з «Veritatis splendor»
Здається, це благо гомосексуальних пар вписується в т. зв градуалізм права. Це пропозиція моралі, поділена на етапи, залежно від ставлень, уподобань і думок людей. З такої точки зору сексуальні відносини були б релятивізованою «формою спілкування» і як такі не повинні оцінюватися в світлі незмінних законів природи, існування яких було б сумнівним.
Стосовно шлюбу «поступовість закону» дозволила б припустити, що існують різні моделі єдності: гетеросексуальні, гомосексуальні, полігамні, моногамні тощо, і що всі вони можуть догодити Богу, навіть якщо ідеалом залишиться відкритий на потомство шлюб між чоловіком і жінкою. Поступовість права пов’язана з пропорційністю, формою утилітарної етики, яка виправдовує зло, якщо воно дозволяє досягти якогось добра, яке суб’єктивно здається важливішим за вчинене зло. Тим часом Іван Павло ІІ нагадував у «Veritatis splendor», що було би серйозною помилкою думати, що «норма, якої навчає Церква, сама по собі є лише «ідеалом», який потім потрібно адаптувати, зробити пропорційним, відповідним до так званих конкретних можливостей людини: відповідно до «балансу різноманітних благ у цьому відношенні» (№ 103). Однак сьогодні енцикліка «Veritatis Splendor» і Традиція та вчення Учительського Уряду Церкви, що стоять за нею, критикуються.
Незалежно від мети Декларації, варто зазначити, що в Церкві є кола, які хочуть нав’язати вчення про те, що гомосексуальні стосунки можуть бути добрими, бажаними та благословенними Богом, і що навіть якщо вони недосконалі, душпастирська спрямованість повинна бути зосереджена на чомусь доброму, а не на цих недоліках, тому що ніхто не ідеальний, включаючи гетеросексуальні стосунки.
У цій ситуації ми можемо лише сподіватися, що жоден священник не буде змушений єпископом, настоятелем або групою віруючих благословляти гомосексуальні пари.
До речі, цікаво, чому декларацію «Fiducia supplicans» оголосили саме зараз, за кілька днів до Різдва Христового. Результатом є те, що замість пришестя Христа у світ ЗМІ, в тому числі й католицькі, змушені говорити про благословення гомосексуальних пар. І це не найкраща підготовка до Різдва Христового, яку тільки можна уявити.
Про автора: О. Даріуш Ковальчик, 1963 р.н. – єзуїт, професор теології, викладач догматичного богослов’я, професор теологічного факультету Папського Григоріанського університету в Римі. У 2003-2009 роках провінціал Великопольсько-Мазовецької провінції Товариства Ісуса. Багато публікується.
Живе в Римі. Активний у Twitter
Також читайте: Deep Church? («Глибинна Церква?»)
Повязані записи
