У вівторок, 22 лютого, розпочалась Всецерковна проща монашества УГКЦ 2022 у Запоріжжі. З цієї нагоди відбулась Молитва до Бога Отця та конференція, до якої долучився Глава УГКЦ Блаженніший Святослав . Ділимось проповіддю Блаженнішого, чому соціальне служіння важливе для християнина і як його проявити в сучасному світі викликів.
“Чим відрізняється соціальне служіння церкви від праці соціальних працівників? Чому ми, як християни, є так особливі в соціальному служінні?
На ці питання відповідає Євангеліє, тому пригадаймо притчу про багача і Лазаря – образ людини, яка відкинута суспільством. Якщо у земному житті Лазар лежить біля дверей з простягнутою рукою, а багач його ігнорує, то у вічності – Лазар вже лежить на лоні Авраама, у вічному блаженстві святих, а багач сам просить руки, ба більше – пальця, у цього Лазаря.
Євангелист Лука розкриває весь зміст контрастів у вічному житті. То ким є той Лазар? Його ім’я означає як “Бог допомагає”. То не була рука жебрака, а Божа рука, яка пропонує допомогу. Але багатий відмахнувся від неї, тим самим вибудував собі величезну пропасть між собою і бідним, яка жахливо відкрилась у вічності. Той потребуючий, якого ми часто описуємо як адресата нашого соціального служіння, є ніким іншим, як присутнім між нами живим Богом. А простягнута рука бідного – це рука допомоги нам самим. Відтак бідний більше дає нам, ніж просить сам. Ми потребуємо тих, кого вважаємо відкинутими суспільством. Вони потрібні нам для нашого ж спасіння. І якщо ми відмахнемось від цієї руки, ми відкинемо Божу поміч, Його любов і спасіння.
Соціальне служіння у християнській Церкві є невіддільною складовою нашого духовного життя та ісповіді віри. Ця релігійна мотивація робить нас особливими. Служачи убогим, ми отримуємо Божу допомогу і спасіння, яку скеровує Господь. Пам’ятайте: якщо ти просиш в Бога порятунку – порятуй того, хто є перед твоїми дверима; якщо просиш хліба насущного – подай ближньому і будеш сам мати; просиш про особисті потреби, подбай про потреби ближнього і будь певний, що Господь допоможе тобі, коли сам цього не очікуватимеш.
Соціальне служіння і дияконія є осердям соціальної духовності. Той християнин, що каже про віру в Бога, але не бачить Його в постаті бідного, є незрілим християнином і не може вести інтегрального повноцінного духовного життя. В Євангеліє мовиться: той, хто Бога любить, а брата ненавидить, є неправдомовцем, адже не можна казати, що любиш Господа, якого не бачиш, коли не любиш ближнього, якого бачиш. Та я додам: ти не можеш казати, що служиш Господеві, якого не бачиш, якщо ти не служиш ближньому, якого бачиш на власні очі.
Не можемо говорити про християнську спільноту, про Церкву, яка цілісно ісповідує Євангеліє і свідчить світу, якщо вона не звершує соціального служіння. Маючи високі догмати, але не скориставшись ними як життєдайними рушіями любові, ризикуємо їх втратити та забути про них. Якщо бачимо, що виклики є більшими за наші можливості, прийдімо до Господа, який є джерелом милосердя, просімо в Нього благословення і ділімось з іншими”.
Підготувала: Наталя Стареправо
Повязані записи
