Доктор Дональд ДеМарко
4 липня 1776 року Джон Адамс та Томас Джефферсон підписали Декларацію незалежності (Сполучених Штатів Америки). Вони доклали чимало спільних зусиль для її створення. Згодом Адамс став другим американським президентом, а Джефферсон — його наступником, третім президентом молодої країни.
Обидва глибоко шанували Біблію. «Це фундамент свободи», — зазначав Джефферсон. У 1804 році він написав листа відомому науковцю Джозефу Прістлі, спонукаючи його укласти збірку висловлювань Ісуса, вибраних із Біблії. Адамс же вважав її «найкращою книгою у світі». На його переконання, Біблія містила більше філософії, ніж усі інші книги разом узяті, і була абсолютно необхідною для розуміння як світу, так і людства.
Ці видатні чоловіки мали багато спільного, хоча їхня дружба часто супроводжувалася запеклими суперечками. Адамс був «категорично проти» запровадження рабства в Міссурі, що абсолютно суперечило позиції Джефферсона, який це підтримував. Вони стали відомі як «Ворогуючі батьки-засновники». Як зазначив один публіцист, увесь час, поки вони товаришували, вони залишалися «заклятими друзями».
Існували й інші питання, які випробовували їхню дружбу на міцність. Парадоксально, але вони розходилися в думках щодо того, чи заслуговує 4 липня на святкування. Адамс відмовлявся відзначати цю дату, оскільки Декларацію було затверджено на закритому засіданні Конгресу саме 2 липня. Для Джефферсона ж, навпаки: «Єдиний день народження, який я коли-небудь відзначав, — це день нашої незалежності, Четверте липня».
Ці двоє були друзями, але водночас суперниками і навіть супротивниками. Історик Гордон С. Вуд назвав свою книгу про них «Розділені друзі: Джон Адамс і Томас Джефферсон». Менше з тим, існують свідчення, що наприкінці життя вони все ж таки примирилися.
3 липня 1826 року Джефферсон запитав свого лікаря: «Уже Четверте?». Це були останні слова Джефферсона. Лікар відповів: «Скоро настане». Третій президент Сполучених Штатів пішов із життя наступного дня.
Останніми словами Джона Адамса були: «Томас Джефферсон досі живий». Адамс помилявся. Джефферсон пішов із життя на п’ять годин раніше у Монтічелло у віці 83 років. Адамс помер того ж дня у Квінсі, штат Массачусетс. На той час, у 1826 році, чинним президентом був Джон Квінсі Адамс, син Джона Адамса. Через п’ять років Джеймс Монро, п’ятий президент Америки, також помер 4 липня.
У день ювілею підписання Декларації незалежності, 4 липня 1826 року, і Джон Адамс, і Томас Джефферсон покинули цей світ. Суспільство було схильне вірити, що це не просто збіг, а знак Божого Провидіння. У своїй першій промові на посаді президента Джордж Вашингтон виголосив такі слова:
«Було б украй неприродно оминути [в] цьому першому офіційному акті мою палку молитву до Всемогутнього Творця, який править усесвітом, який вершить долі народів і чиє Провидіння здатне зарадити будь-якій людській недосконалості… жоден народ не зобов’язаний визнавати невидиму руку, що керує людськими справами, і коритися їй [більше], ніж народ Сполучених Штатів».
У своїй запальній промові «Дайте мені свободу або дайте смерть!» Патрік Генрі заявив, що «існує справедливий Бог, який вершить долі народів». Бенджамін Франклін висловив своє переконання в тому, що Бог благословив Америку, під час Конституційного конвенту:
«На початку протистояння з Британією, коли ми гостро усвідомлювали небезпеку, ми щодня молилися в цій залі про Божий захист. Наші молитви, сер, були почуті, і на них було милостиво дано відповідь. Усі ми, хто брав участь у цій боротьбі, напевно, не раз помічали часті прояви вищого Провидіння на нашу користь…»
Чи була смерть Джефферсона та Адамса в один і той самий день скорботною чи радісною? Надгробні промови на честь цих двох мужніх чоловіків свідчили про те, що їхній відхід слід сприймати не як скорботну, а як радісну подію. За час їхнього перебування при владі Америка розширила свої межі, зросла у силі та чисельності. 2 серпня 1826 року Деніел Вебстер виголосив двогодинну надгробну промову, вшановуючи пам’ять Адамса і Джефферсона, в якій зазначив, що їхня смерть у 50-ту річницю ухвалення Декларації незалежності — ця «вражаюча та надзвичайна» подія — стала «доказом» згори того, «що наша країна та її благодійники є об’єктами Його опіки».
Чи була ця сукупність збігів достатньою, щоб слугувати доказом Божого Провидіння? Історичні події, що відбулися після ухвалення Декларації незалежності, дають лише додаткові підстави вважати, що так воно і було. Скептики, можливо, воліють називати ці збіги, хоч би якими надзвичайними вони були, простою випадковістю. Проте неважко повірити в те, що нація, заснована на релігійних засадах, перебуватиме під опікою Провидіння Всевишнього.
Хтось колись зазначив: «Збіг обставин — це спосіб Бога залишатися анонімним». Однак неодноразові збіги не потребують Божого підпису. Для вірян блага, здобуті завдяки низці надзвичайних збігів, є достатнім доказом присутності Бога. Ми маємо завдячувати Богові набагато більшим, ніж просто фактом нашого існування.
Патрік Генрі був би радий побачити Статую Свободи — пам’ятник його заповітному кредо. Але він був би ще більше втішений, побачивши, що Леді Свобода тримає у своїй лівій руці: скрижаль із написом «July IV MDCCLXXVI».
Четверте липня і надалі щорічно відзначатимуть із цілком виправданою гордістю. Прапори майорітимуть у повітрі, паради зустрічатимуть радісними вигуками, а феєрверки осяватимуть нічне небо. Проте не слід забувати, що Бог відіграв важливу, а можливо, і вирішальну роль у тому, щоб зробити цю дату незабутньою.
Автор: Дональд ДеМарко є почесним професором (Professor Emeritus) Університету Святого Ієроніма та ад’юнкт-професором Коледжу Святих Апостолів. Він є автором 42 книг, колишнім членом-кореспондентом Папської академії життя та членом Консультативної ради Інституту християнського персоналізму в Нідерландах.
Деякі з його найновіших книг, як-от «12 опорних стовпів культури життя та чому вони руйнуються» (The 12 Supporting Pillars of the Culture of Life and Why They Are Crumbling), «Проблиски надії у світі, що тьмяніє» (Glimmers of Hope in a Darkening World), «Відновлення філософії та повернення до здорового глузду» (Restoring Philosophy and Returning to Common Sense) і «Не впадаймо у відчай» (Let Us not Despair), представлені на платформі Amazon. Разом із дружиною Мері він має 5 дітей та 13 онуків.
Джерело: catholicexchange.com
Також читайте: Чому Бога згадують у Декларації незалежності США?
Хто насправді розвалив Радянський Союз?
Знову 22 серпня. Що зробить цього разу Та, яка поклала кінець імперії зла?
Повязані записи
