Звідки найменш чекали: Пітер Тіль* постав як своєрідний пророк останніх часів, попереджаючи про прихід Антихриста.
Скотт Вентурейра**
Останніми роками в суспільстві знову зріс інтерес до теми демонічного, духовної боротьби та екзорцизму. Інтерв’ю з відомими екзорцистами й демонологами — зокрема з отцем Чедом Ріппергером, отцем Вінсентом Лампертом, отцем Карлосом Мартінсом та монсеньйором Стівеном Россетті — з’являються як на великих, так і на порівняно малих майданчиках: від подкастів Такера Карлсона, Джо Рогана та Шона Раяна до таких проєктів, як Capturing Christianity, Pints with Aquinas та Catholic Answers Live.
Нещодавно — і це певною мірою пов’язано зі загальним відродженням інтересу до демонічного — я поставив собі запитання: чому Пітер Тіль так переймається Антихристом?
Мушу визнати, що це досить дивне запитання щодо однієї з найвпливовіших постатей Кремнієвої долини. Зазвичай дискусії навколо Тіля стосуються його ролі як співзасновника PayPal та Palantir Technologies, першого стороннього інвестора Facebook, венчурного капіталіста, політичного донора та покровителя різноманітних техно-лібертаріанських проєктів. Проте останніми роками він звернув свою увагу на апокаліпсис, Армагеддон, єдиний світовий уряд, штучний інтелект, Китай і, передусім, майже одержимо — на постать Антихриста.
Як пожартував комік Тім Діллон у подкасті The Joe Rogan Experience: «Одна лекція про Антихриста вже була б трешом. А цей хлопець робить цілу серію». Я вважаю, що за цим гумором криється дещо, варте серйозного ставлення. Безперечно, зі сторони це виглядає досить дивно, особливо з огляду на те, що він не екзорцист, не монах, не богослов і навіть не якийсь маловідомий апокаліптичний проповідник. Тіль — технологічний мільярдер, чия діяльність пов’язана з військовим штучним інтелектом, оборонними технологіями та інфраструктурою стеження; і при цьому однією з тем, якими він постійно переймається, є Антихрист.
Навряд чи можна з упевненістю стверджувати, що це просто швидкоплинна ексцентричність. Роздуми Тіля про Антихриста лунали в інтерв’ю для програми Uncommon Knowledge Інституту Гувера; в інтерв’ю виданню First Things та у написаному у співавторстві есеї за жовтень 2025 року під назвою «Подорожі на край світу» (Voyages to the End of the World); на Фестивалі ідей в Аспені (Aspen Ideas Festival), де він, за повідомленнями, звинуватив енцикліку Папи Лева XIV щодо штучного інтелекту в тому, що вона служить інтересам Пекіна, і припустив, що Папа може бути «знаряддям Антихриста»; у згаданій серії лекцій у Сан-Франциско; на лекціях у Римі неподалік від Ватикану на початку цього року; і навіть у його торішніх коментарях на подкасті The Joe Rogan Experience.
Тіль ставиться до Антихриста не як до карикатурного релігійного символу, а як до серйозної політико-богословської категорії для розуміння сучасного світу. Можна не погоджуватися з його висновками, але той факт, що він взагалі ставить ці питання, вартий уваги. На відміну від інших технологічних мільярдерів, принаймні публічно, він, схоже, розуміє, що найглибші конфлікти нашої епохи є не лише технологічними чи політичними, а й духовними. Вони стосуються того, чому людина поклоняється, чого вона боїться, чим вона готова поступитися і яке фальшиве спасіння готова прийняти.
Для мене постать Антихриста закарбувалася у свідомості задовго до того, як я зіткнувся з політичним богослов’ям, теорією міметичного суперництва та козла відпущення Рене Жирара, футуризмом Кремнієвої долини чи своєю академічною роботою з демонології — включно з магістерським курсом із богослов’я на цю тему, що привів до написання та публікації статті з історії демонології, а також філософського й богословського аналізу класичного трактату святого Ансельма De Casu Diaboli.
У дитинстві я не уявляв Антихриста як глобального бюрократа, технократа чи гуманітарного менеджера, що обіцяє «мир і безпеку». Я уявляв Деміена Торна із серії фільмів «Омен» — зокрема, зі стрічки «Омен 3: Останній конфлікт», яку, як зараз пам’ятаю, дивився в батьковому записі на VHS-касеті через багато років після її виходу на екрани.
У фільмі «Омен 3» Деміен більше не є загадковою дитиною, породженою злом, а постає витонченим чоловіком, що має корпоративну та політичну владу. У цій частині серії «Омен» він — 32-річний генеральний директор міжнародного конгломерату, якого після самогубства посла США у Великій Британії призначають на ту саму посаду, яку колись обіймав його прийомний батько Роберт Торн. Тепер, коли він повністю прийняв своє сатанинське походження, Деміен свідомо відданий меті не допустити повернення Христа. За збігом обставин, Сем Нілл, який потужно виконав роль Деміена Торна, помер днями, 13 липня 2026 року.
Одна сцена у фільмі, яка особливо глибоко врізалася в пам’ять — це та, де Деміен стоїть спочатку перед розп’яттям, а потім за ним, і зневажає Христа. Це було богохульно, театрально і моторошно. Він називає Христа «назаретським шарлатаном», висміює Втілення, протиставляє Царство Христа царству Сатани та подає власну місію як помсту Христу. Після цього він проколює собі руки об терновий вінець на статуї, виступає кров, і цей момент у фільмі зрежисовано так, що здається, ніби ця кров стікає з очей Христа, мов сльоза.
Той образ налякав мене тоді не лише своїм психологічним шоком, а й тим, що зло було зображено як щось украй інтимне та особистісне. Злу було надано зворотний онтологічний статус чистоти — подібно до добра, але у спотворений спосіб. Антихрист тут поставав не просто тираном чи політичним лиходієм. Він був анти-Христом у найбуквальнішому розумінні: ненавистю, спрямованою на Самого Христа, а отже, ненавистю до абсолютного добра, справедливості та самого людства — істинних носіїв образу і подоби Божої.
Проте «Омен 3» також представив Антихриста в сучасному вигляді. Деміен Торн — елегантний, красномовний, заможний, має політичні зв’язки, повагу в суспільстві та є вкрай хитрим. У цьому конкретному образі зло виглядає цивілізованим, компетентним і переконливим.
Саме тут те, наскільки Тіль переймається цією темою, стає інтригуючим. Його Антихрист — це не зовсім Деміен Торн. Він абсолютно точно не вибудовує аргументацію в стилі фільмів жахів. По суті, здається, що він пропонує політико-богословську концепцію, згідно з якою Антихрист спершу постає не як сповнений гніву, а як хтось виважений і контрольований; не як уособлення хаосу, а як уособлення порядку; не через демонічні прояви, а як гуманітарне вирішення численних світових криз, з якими ми стикаємося чи вважаємо, що стикаємося.
Завжди варто зауважити, що християнська традиція ніколи не зводила Антихриста до кінематографічних жахів чи до спекуляцій довкола якоїсь сучасної політичної постаті. У Другому посланні до Солунян святий Павло згадує «людину беззаконня», «людину гріха» або «сина погибелі», що звеличується над Богом (2 Сол. 2:3–4). Натомість святий Іван говорить пряміше про «Антихриста» та «багатьох антихристів», ототожнюючи дух Антихриста з відвертим запереченням Христа (1 Ів. 2:18, 22; 4:3; 2 Ів. 7).
Серед ранніх Отців Церкви святий Іриней у праці «Проти єресей» — зокрема у 25-му розділі п’ятої книги — пов’язує «малий ріг» Даниїла, «людину гріха» святого Павла та звіра з Об’явлення. Іполит у трактаті «Про Христа і Антихриста» глибше досліджує здатність Антихриста до наслідування, подаючи розуміння Антихриста як того, хто імітує Христа, але служить іншому володарю — дракону.
Августин є особливо корисним у цьому питанні, оскільки поєднує серйозність зі стриманістю. У праці «Про град Божий» (книга XX, розділ 19) він погоджується, що «людина гріха» святого Павла вказує на Антихриста, однак відмовляється вдаватися до самовпевнених спекуляцій щодо деталей. Він визнає свою непевність щодо (ідентифікації) «храму Божого» (2 Сол. 2: 4) та таємничого того, Хто стримує (τὸ κατέχον, див. 2 Сол. 2: 7), водночас зазначаючи, що поняття Антихриста може стосуватися не лише одного кінцевого правителя, а й усієї сукупності спільноти тих, хто до нього належить. Для Августина головна небезпека полягає в обмані: Антихрист зваблює тих, хто відкинув «любов до істини» (2 Сол. 2: 10).
Катехизм Католицької Церкви надає традиції ранніх Отців Церкви виразного формулювання. Він прямо стверджує, що перед поверненням Христа Церква повинна пройти через останнє випробування, під час якого «таємниця беззаконня» розкриється через масштабний релігійний обман, принесений Антихристом. Ця омана набуде форми псевдомесіанізму, коли людина прославляє саму себе у найвищому акті гордині, звеличуючи себе над Богом та істинним Месією, і шукає спасіння людськими засобами, а не через Христа (ККЦ, 675–676).
Саме тут чітко вимальовується підхід Тіля до розуміння Антихриста. Він послідовно протиставляє Армагеддон (хаос і знищення) Антихристу (порядок і контроль). Розглядаючи сучасні технології — особливо ядерну зброю, штучно створені пандемії та екологічні кризи, штучний інтелект і автономні види озброєнь — він цілком серйозно ставиться до ймовірності цивілізаційної катастрофи. Однак пропоноване рішення для цих потенційних загроз таїть у собі духовну небезпеку: це єдина світова влада з реальними повноваженнями, реальними механізмами примусу та здатністю керувати людством під прикриттям прогресу, миру та безпеки. Тіль окреслює цю небезпеку дуже різко: «якби Антихрист прийшов до влади, то зробив би це, постійно говорячи про Армагеддон».
Для Тіля Антихрист дійсно є політико-богословською категорією, і він ретельно уникає зведення його до простого механізму, ідеології чи знеособленої системи. Він говорить про антихристові структури, водночас цілком серйозно сприймаючи традиційну ймовірність існування персонального Антихриста — тобто кінцевої постаті, яка постає крізь ці структури та пропонує людству фальшиве спасіння від неминучої катастрофи.
Ми мусимо завжди пам’ятати, що Антихрист, хоч і веде до поступового знищення людства, зваблює обіцянками відновлення та порятунку. Він дає фальшиве відчуття порядку на противагу хаосу, безпеки на противагу страху та єдності на противагу розбрату. Ось чому власне формулювання Тіля звучить так тривожно: «Гасло Антихриста — мир і безпека». Він маскується під уособлення добра і світла (2 Кор. 11:14).
Ця спокуса тісно переплітається з трансгуманістичною мрією та утопічним баченням, які поділяють багато представників еліти Кремнієвої долини — а саме з бажанням подолати смерть, страждання, тілесність та людські обмеження за допомогою сучасних технологій. У християнському розумінні це не Відкуплення, а пародія, насмішка з нього. Коли спасіння переосмислюється як технологічний проєкт, це торує шлях для постаті, системи або ж обох одночасно, що обіцятимуть вирішення проблеми людської немічності.
Ця стурбованість також виставляє сучасний рух за розсекречення в іншому світлі. Наприклад, нещодавні широкі дискусії та спекуляції навколо НЛО чи іншопланетян спонукали деяких християнських богословів та екзорцистів виступити з попередженням: імовірна майбутня подія «розсекречення» може стати духовною оманою, покликаною переосмислити призначення людства, природу Христа та спасіння крізь технологічну або нехристиянську призму. У межах такого розуміння розсекречення, трансгуманізм, штучний інтелект та глобальне управління можуть зійтися навколо однієї, значно глибшої спокуси: запропонувати людству фальшиву версію його походження, призначення та відкуплення.
У світі, озброєному дедалі потужнішими технологіями — від ядерної зброї та штучного інтелекту до здійсненого компанією Palantir злиття даних, стеження, оборони та державної влади, — страх знищення створює передумови для псевдорятівника, який обіцяє мир, безпеку та єдність. Ковід можна розглядати як предтечу цієї динаміки: це криза, під час якої страх, політика надзвичайного стану та технократичний контроль показали, як швидко свободою можна поступитися в ім’я здоров’я та безпеки. У цьому сенсі Антихрист може бути як персональним, так і системним, постаючи через структури криз, імітації та фальшивого порядку в образі харизматичної та антимесіанської постаті.
Ця напруга не є лише теоретичною; вона також проявляється в тому, як сам Тіль, здається, уявляє собі виживання в апокаліптичних умовах. Повідомлення про переїзд Тіля до Аргентини також незграбно вписується в цю картину: якщо ця країна функціонує для нього як геополітичний «запасний вихід» від ризиків Північної півкулі, таких як ядерна війна, неконтрольований штучний інтелект чи цивілізаційний колапс, то його роздуми про Антихриста є не просто теоретичними, а тісно пов’язаними з елітарною логікою виживання, втечі та технологічного контролю.
Тож неминуче постає запитання: яке місце сам Тіль займає в цих апокаліптичних та антихристових наративах? Я вважаю, що варто розглянути кілька можливостей. По-перше, він може попереджати нас про антихристову спокусу нашої епохи: утопічне бачення порятунку людства через посилення стеження, штучний інтелект, політику надзвичайного стану, трансгуманістичний проєкт та єдине світове управління. По-друге, ми повинні також враховувати, що він може допомагати прокладати шлях для появи такого світу.
Це може бути правдою незалежно від того, чи робить він це свідомо чи несвідомо, пророчо чи небезпечно — можливо, як критик, учасник або, що ще гірше, як вірний послідовник ошуканця, що маскується під стурбованого гуманіста. Хоч би як там було, Тіль змусив нас замислитися над тим, чи Антихрист — це той, хто обіцяє використовувати дива технологій у спосіб, що не лише фізично та фінансово поневолить нас, але й, що найстрашніше, духовно поневолить нас, впливаючи на долю самих наших душ.
*Пітер Тіль (нар. 11 жовтня 1967 року у Франкфурті-на-Майні, Німеччина) — американський мільярдер, підприємець і венчурний інвестор німецького походження. Він співзаснував платіжну систему PayPal (разом з Ілоном Маском та Максом Левчиним), став одним з перших великих інвесторів Facebook, заснував компанію Palantir Technologies (аналіз великих даних) та венчурний фонд Founders Fund. Тіль відомий лібертаріанськими поглядами, підтримкою Дональда Трампа, книгою «Від нуля до одиниці» та активними роздумами про технологічний прогрес, штучний інтелект і майбутнє цивілізації.
Автор: **Скотт Вентурейра здобув ступінь доктора богослов’я в Карлтонському університеті/Коледжі Домініканського університету в Оттаві, Канада, у 2017 році. Він публікувався в таких наукових журналах як Science et Esprit, Американський журнал біблійного богослов’я, Studies in Religion та Maritain Studies (журнал Канадської асоціації Жака Марітена). Він також писав для журналів Crisis Magazine і Convivium та газет The National Post, City Light News, The Ottawa Citizen і The Times Colonist. Він є автором і редактором книги «COVID-19: Антиутопічна омана: Дослідження махінацій урядів, організацій охорони здоров’я, глобалістських еліт, великої фармацевтики, великих технологій та застарілих ЗМІ». Його вебсайт: www.scottventureyra.com.
Фото: Пітер Тіль — співзасновник PayPal. (Фото: Джон Лампарскі / Getty Images) Getty Images
Джерело: Crisis Magazine
Також читайте: Позиція: Приносячи істину в жертву на вівтар гендерній ідеології
Руйнування фальшивих ідолів: незмінна істина про Ісуса
«ШІ цього ніколи не замінить». Розмова з ректором ЛПБА о. Михайлом Сиваком (+відео)
Повязані записи
