«Чому священник добровільно йде за ґрати?»: Пенітенціарне душпастирство УГКЦ знайомить з капеланами

Пенітенціарне душпастирство УГКЦ розкаже історії в’язничних капеланів – тих, які присвятили своє життя служінню людям по той бік тюремних мурів.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Пенітенціарного душпастирства.

«За мурами установ виконання покарань є не лише камери, ґрати й замки. Там є люди. І поруч із ними є капелан — священник, який приходить, щоб вислухати, підтримати, помолитися і нагадати, що Бог не залишає нікого», – зазначають у повідомленні.

З метою більше розповісти про тих, хто в різних куточках України духовно опікується ув’язненими та працівниками в’язниць, Пенітенціарне душпастирство УГКЦ розпочинає в соцмережі рубрику «Служіння капелана». Першим у ній своїм досвідом поділився о. Олег Нестор – священник Львівської Архиєпархії УГКЦ, капелан Львівської установи виконання покарань №19 та керівник Відділу пенітенціарного душпастирства Патріаршої курії УГКЦ.

Священник розповів про своє служіння в’язням, що розпочалося ще в роки навчання у семінарії , а пізніше – у священстві, зокрема в час пандемії COVID-19, коли почав душпастирювання поєднувати із працею психолога, щоб залишатися поруч із тими, хто потребує духовної допомоги.

«За ці роки я зрозумів одну просту істину: по обидва боки ґрат — люди. Серед засуджених і ув’язнених зустрів багатьох, хто оступився, але не перестав бути людиною. А серед працівників побачив людей, які щодня несуть непросту службу, дбаючи про безпеку нашого суспільства», – підкреслив о. Олег Нестор.

Капелан пояснив, «чому священник добровільно йде за ґрати» — адже він сприймає пенітенціарне душпастирство як це служіння Богові через служіння людям, до якого Господь його покликав.

«Хочу побажати кожному християнинові не бути байдужим до людей, які перебувають за ґратами. Є багато способів послужити їм і самому Христові: молитвою, волонтерством, підтримкою капеланського служіння, добрим словом чи конкретною допомогою. Адже кожен із нас може стати частиною справи милосердя, надії та спасіння», – наголосив священник.

Нещодавно отець Олег Нестор поділився своєю історією та непересічним досвідом із «Духовною величчю Львова». Більше про шлях служіння і виклики в’язничного капелана дізнайтеся в нашому матеріалі «Послужити Христові у вʼязниці»: о. Олег Нестор – відверто про капеланське служіння в тюрмі.

Тим часом спільнота в’язничних душпастирів анонсує нові розповіді про тих, хто служить ув’язненим. «Попереду знайомство з історіями інших капеланів. Кожен із них має свій шлях, але всіх нас об’єднує одне — бажання бути поруч із людиною там, де вона найбільше потребує надії», – зазначають у Пенітенціарному душпастирстві УГКЦ.

Також читайте: «Я піду туди, куди ніхто не хоче»: у Львові презентували унікальну книгу

Тюремний капелан у Львові перетворив свій досвід на роздуми та молитву для всіх

Історія Благоразумного розбійника доводить – Небо можна здобути останнім ривком на фініші