Пропонуємо вашій увазі розмову про значення, традиції та духовний вимір Апостольського посту – Петрівки. На запитання відповідав о. Юрій-Антоній Меуш, який належить до Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів).
Нагадаємо, що цього року піст Петрівка розпочинається у понеділок 8 червня і завершується напередодні свята святих і первоверховних апостолів Петра і Павла, яке святкується 29 червня.
«Духовна велич Львова»: Отче Юрію, чому Церква встановила Апостольський піст, який у народі називають Петрівкою?
О. Юрій-Антоній Меуш: Цей піст установлений як один із чотирьох великих постів, тому що свято Петра і Павла є одним із великих свят, і Церква хоче, щоб вірні приготувалися до нього. Приготувалися молитвою, постом, а також, кому потрібно, покаянням. І заохочує це робити якраз у світлі навчання та життя цих двох апостолів — Петра і Павла. Є Послання Петра, є багато Послань апостола Павла, і ці апостоли – надзвичайно важливі у житті Церкви.
«Духовна велич Львова»: А чому Церква виділила саме цих двох апостолів з-поміж інших?
О. Юрій-Антоній Меуш: Вони називаються верховними апостолами. Тому що Петро був вибраний Ісусом Христом, коли Ісус сказав йому: «Ти — Петро (скеля), і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і ворота пекельні її не подолають» (див. Мт. 16, 18). Також, коли Петро визнає Ісуса Месією, Христос каже йому: «Не тіло і кров тобі це відкрили, а мій Отець Небесний» (Мт. 16, 17).
І перед тим як вознестися на Небо, Ісус поставляє Петра, даючи йому повну пастирську владу. Тричі запитує його: «Петре, чи любиш ти мене більше, ніж оці?». І Петро каже: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». «Паси мої вівці. Паси мої вівці, паси мої ягнята» (див. Ів. 21, 15-17). І від Петра, як першого апостола і єпископа Риму, всі наступні єпископи отримують ось це велике покликання.
Апостол Павло хоч і не належав до Дванадцяти апостолів, але через його велику ревність у проповідуванні, через його велику жертву в служінні, через те, що він став такою вибраною посудиною Божою – через нього Бог дуже багато зробив для добра Церкви, для її поширення. Особливо знана місійність апостола Павла. Тому Церква ставить його на рівні з апостолом Петром, називаючи верховним апостолом.
І Бог їх разом ставить, щоб вони своїми молитвами, своїм навчанням і прикладом скріплювали Церкву в єдності та міцності. І в тому, щоб Церква була і структуровано такою сильною, і апостольською. Щоб ішла до людей, особливо до тих, хто нікому не потрібен і ще не торканий Євангелієм.
«Духовна велич Львова»: Як саме згідно з канонічними правилами дотримуються Петрового посту греко-католики?
О. Юрій-Антоній Меуш: Згідно з приписами, у Петрівку ми маємо утримуватися від м’ясних продуктів у середу і п’ятницю. Чогось більшого не приписано, але якщо хтось бажає, може отримати окреме благословення, наприклад, не вживати м’яса п’ять днів на тиждень (у понеділок, вівторок, середу, четвер і п’ятницю). Але цей піст не є таким, як Великий піст, коли у греко-католиків є три дні утримання від мʼяса: понеділок, середа, п’ятниця, а також у перший і останній тижні Великого посту не вживається м’ясо. У перший же день і у Велику п’ятницю взагалі не вживаються і молочні продукти, яйця… лише щось таке варене.
«Духовна велич Львова»: Чи існує якась різниця між Петровим постом та іншими постами в році, крім тієї, що Ви вже згадали?
О. Юрій-Антоній Меуш: Якоїсь кардинальної різниці немає. У Великому пості ще є окремі богослужіння, яких у Петровому вже немає.
«Духовна велич Львова»: Є ще одне обмеження, яке Церква накладає на вірних у час усіх постів, але про нього в наш час майже ніколи не згадують. Зокрема, у партикулярному праві УГКЦ воно звучить так: «У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматись від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах». Наскільки важливе це обмеження для християнина, чи це просто побажання?
О. Юрій-Антоній Меуш: Так, це загальне правило – ви правильно сказали – для всіх постів. І для загальниць також, бо загальниця — це час, коли людина має повністю увійти в глибину святкування, чи це Пасха, чи от як тепер — Зіслання Святого Духа (ми зараз маємо загальницю). Тому як у період великих торжеств, так і в час посту людина має сконцентрувати всю свою увагу на них. А оці гучні забави: весілля, якісь гучні розваги чи навіть святкування дня народження з музикою — у час посту обмежуються для того, щоб людина трошки витишилася, задумалася над своїм життям.
Час посту — це завжди час покаяння, але щоб покаятися, треба заглибитися у своє серце, подивитися на самого себе у світлі Святого Письма чи інших текстів, приділити більше уваги іспиту совісті, зробити більше кроків назустріч Господеві. Тому гучні забави відкладаються на пізніше, бо цей час християнину треба провести так, як навчає Церква.
«Духовна велич Львова»: А чи є обов’язковою сповідь у час Петрового посту?
О. Юрій-Антоній Меуш: Такого припису нема, хіба є духовне заохочення для тих, хто має таку потребу і можливість. Бо припис під тяжким гріхом стосується сповіді перед Пасхою: вірні зобов’язані принаймні раз на рік, перед Пасхою, посповідатися і прийняти Святе Причастя, Євхаристію. Але в душпастирстві я особисто заохочую людей, які рідше сповідаються, приступати до Тайни Покаяння також перед іншими святами, наприклад, перед Успінням чи в Успенський піст, перед Різдвом, а також перед святом Петра і Павла.
«Духовна велич Львова»: Здається, що ще однією «загубленою» постовою практикою є вчинки милосердя. Упродовж століть християни надавали вчинкам милосердя та милостині, особливо в час посту, дуже великого значення. Тепер християни здебільшого делегували цю сферу благодійним організаціям.
О. Юрій-Антоній Меуш: Є основні добрі діла: молитва, піст і милостиня. Християни покликані постійно практикувати милостиню, але в пості можна зробити більше. У час Апостольського посту можна зробити маленьку жертву для добра Церкви, якось підтримати місії, більше молитися за успіх апостольської праці в наші дні.
Якраз ми, редемптористи, безпосередньо покликані до апостольського служіння, тому я заохочую вірних у час Петрівки більше молитися за покликання до священничого стану, до чернечого стану, до апостольських згромаджень, зокрема до нашого апостольського Згромадження Найсвятішого Ізбавителя.
Кожне добре діло милосердя треба робити в ім’я Ісуса Христа. І також свідчити, що ми є християнами і робимо добрі діла, бо Ісус дав нам приклад. Якщо десь є, можливо, люди, далекі від Церкви, варто сказати їм якесь слово, поділитися доброю новиною Євангелія, свідченням нашого життя.
«Духовна велич Львова»: Наступне запитання, можливо, для Вас буде трішки незвичним. Але ось у мусульман упродовж року є один великий піст – Рамадан. І вимоги до нього доволі жорсткі. До речі, вони багато в чому перегукуються з практикою посту перших християн. То чи не було би більш ефективним, якби Церква залишила в році один великий піст, але проводила його разом з вірними якісно, а не формально, як це зазвичай буває для більшості людей, які вважають себе християнами?
О. Юрій-Антоній Меуш: Питання дійсно дуже цікаве, можна сказати, трошки оригінальне. Наскільки мені відомо, так станом на сьогодні є в римо-католиків: у них у році немає чотирьох постів, а лише один – Великий. Щоправда, обмеження щодо їжі тоді незначні.
У православних, як і в греко-католиків, чотири пости, і, згідно з правилами, всі вони доволі строгі щодо обмежень у їжі. Але на практиці їх мало хто дотримується. Можливо я помиляюся, та за багато років досвіду в мене склалося таке враження. Але ідею залишити тільки один піст на рік я не підтримую. Думаю, навпаки – нам треба вчитись ті пости, які ми маємо, глибше переживати. Християни – сіль землі і закваска (Мт. 5, 13; 13, 33), тому якщо будемо пристосовуватися під норми цього світу, то скоріше заквасимося самі, аніж наблизимо цей світ до Бога.
Тому я думаю, що очищуватися нам треба кожен день: на вечірньому іспиті совісті, читаючи вечірні молитви, бити себе в груди, бо ми щодня багато грішимо, всі ми грішні, але ми хочемо бути святими.
«Духовна велич Львова»: Чи буде у Вас на час цього Петрового посту якась особлива постанова для свого духовного життя?
О. Юрій-Антоній Меуш: Оскільки я належу до апостольського Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, то для мене цей час є надзвичайно важливим, щоб у світлі життя апостолів скріпити своє апостольське життя, покликання, і просити в них помочі, щоб вони мені товаришили духовно і допомагали, аби я міг хоч трошки зробити те, що вони колись зробили.
«Духовна велич Львова»: Дякую, отче, за розмову.
Спілкувався Андрій Толстой
Також читайте: «Будьте відважними»: три історії від о. Юрія-Антонія Меуша ЗНІ про зцілення душі і тіла
«Зберегти себе, коли кругом вогонь»: отець Юрій Меуш про Марію Єгипетську
О. Петро Бойко: Належний піст приносить людині справжній комфорт
Повязані записи
