На вулицях та в інтернеті ми можемо бачити людей, які використовують християнські символи як прикраси або біжутерію. Водії приватного та громадського транспорту також вішають у салоні авто перед лобовим склом вервиці або чотки, а на «торпеді» ставлять або клеять іконки. Вервиця, хрестик, іконка як оздоба – чи це гарна ідея?
Про це ми запитали у трьох львівських священників з трьох традиційних українських конфесій — УГКЦ, ПЦУ та РКЦ.
Отець Андрій Корчагін, парох парафії святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії УГКЦ у Львові, капелан Львівської обласної військової адміністрації і Львівської обласної ради.
Отче Андрію, наскільки припустимо використовувати хрестики для біжутерії?
Важливо, щоб кожен християнин розумів, що хрест для нього – це знак спасіння, вияв Божої любові, а також символ Божої любові. Тому до того знамення кожен християнин має підходити з побожністю, любов’ю та вдячністю Ісусові. Тому, коли ми носимо хрестик на своїх грудях — неважливо, дерев’яний він чи в якомусь металі – це є дуже добре. І те, що ми носимо його, молячись, цілуючи його як знам’я, яке мене захищає від всякого зла – це також добре. Але якщо ми носимо хрестик як якісь кульчики, чи просто як біжутерію, прикрасу — коли воно для тебе нічного не значить — до цього я особисто ставлюся негативно. Носіння хрестика має бути чимось таїнственним, інтимним для кожної душі, які вірить у Бога, яка любить Бога. Тому є небезпека нівелювання. Ісус каже: «Не давайте святого псам і не кидайте ваших перлин перед свинями» (див. Мт. 7, 6). Я також не розумію того, коли носять браслети зі зображеннями святих на зап’ясті.
Час від часу можна побачити, як людина йде по вулиці і має на шиї вервицю. Це виглядає досить незвично.
Інколи люди носять вервицю на шиї через незнання. Нещодавно я подарував своїй похресниці срібну, дуже красиву вервицю. Моїй похресниці шість років, але вона реально молиться з мамою на вервиці. Тому для неї це важливо. Вервицю треба носити в кишені. І важливо, щоби людина на ній молилася. Якщо, наприклад, людина носить вервицю на своїй шиї, але знімає її та молиться на ній, гаразд. Але якщо вона її носить просто для прикраси як якусь біжутерію, тоді людина, найімовірніше, несвідома того, що таке вервиця. Кожна річ у світі має своє призначення, і тому дуже важливо, щоб люди розуміли: вервиця – не прикраса, вервиця – це рахівниця молитов. Не важливо, де ти її носиш, важливо, щоб ти щодня на ній молився.
Також часто водії розміщають в салоні своїх авто іконки, вервички, чотки… Про що це може свідчити?
Нерідко це відбувається через неправильне розуміння того, що таке ікона, вервиця або чотки. Доволі часто водії їх використовують як якісь талісмани чи обереги. Знову ж таки, якщо водій вішає вервицю на скло автомобіля або прикріплює іконки до «торпеди» в салоні авто, і лихословить за кермом, порушує правила дорожнього руху, то воно йому нічим не допоможе. Але є люди, які за кермом моляться, і вони собі ці іконки почепили не просто як оберіг. Ці ікони закликають їх до молитви, нагадують їм про Божу присутність, про відповідальність перед іншими учасниками руху або пасажирами — і вони мають право на це. Тут все залежить від самої людини — як вона до того ставиться.
Також читайте: О. Андрій Корчагін: «Мудра людина завжди інвестує у свою вічність»
О. Андрій Корчагін: «Моя функція — бути голосом сумління для тих людей, які очолюють Львівщину»
Ігумен Кипріан Лозинський, намісник Іоано-Золотоустівського чоловічого монастиря ПЦУ у Львові. Доктор філософії. Декан богословського факультету Львівської православної богословської академії.
Ігумене Кипріане, що Ви думаєте про носіння хрестика?
Ігумен Кипріан Лозинський: Хрест – це символ християнства. Знак перемоги життя над смертю, а отже – символ спасіння. Тож коли ми носимо це знамено – хрестик – на грудях, ми відкрито засвідчуємо, що є християнами і готові виконувати усі відповідні обов’язки. Звичайно, що хрестик може бути виготовлений з різних матеріалів, але у жодному разі не може слугувати за амулет чи звичайну прикрасу. Також носити натільний хрестик в іншому місці, крім грудей, неправильно.
Наскільки прийнятним є носінням на шиї вервиці, чоток?
Вервицю або чотки допустимо носити на шиї, але лише під одягом й тоді, коли ми молимось на цій вервиці або чотках. Я маю на увазі, якщо в іншому місці нам їх для зручного доступу носити непрактично, наприклад, солдатам на війні, чи подорожуючим у дорозі. А носити вервицю як прикрасу — неправильно.
Чи доречно розміщати вервиці, іконки, чотки в авто чи громадському транспорті?
Знову ж таки маємо розуміти, з якою ціллю іконки чи вервиці ставимо в автомобіль/автобус. Якщо ця іконка займає відповідне місце в авто — чисте, акуратне — і служить водієві та пасажирам нагадуванням їхньої віри та пересторогою гріха, то, звісно, використовувати її можна. Якщо ж її ставлять як амулет, то це користі не приносить, але є виявом гріха ідолопоклонства.
Також читайте: Ігумен Кипріан (Лозинський): «Монастир – це не сховище від життя. Монастир – це і є життя»
Ігумен Кипріан (Лозинський): Поради ченцеві
О. Ігор Ґнюс, настоятель чернечого дому Пресвятої Євхаристії Ордену Проповідників (домініканців) у Львові.
Отче Ігоре, що Ви скажете про хрестик як прикрасу на тілі людини?
Хрестик – це не біжутерія. Носимо його на шиї на шнурочку чи ланцюжку, хрестик повинен звисати в районі грудної клітки в околицях серця. Він пригадує віруючим, Кому вони довірили своє життя, і у хвилинах спокус пригадує, Хто нас буде судити. Хрестик має бути з фігуркою розіп’ятого Ісуса Христа. Хрестики у вухах – це дуже нечитабельний знак. З точки зору латинської цивілізації це неприпустимо.
Розарій на шиї — як бути з цим?
Розарій на шиї… Особисто колись бачив у Лондонському Сіті, як католики-управлінці ірландського походження носили Розарій зверху на дорогому італійському костюмі з метою привернути увагу на те, що католиків недолюблюють у Великій Британії: мовляв, бачиш, я католик і, попри перешкоди, досяг успіху. Краще Розарій носити в руці і молитись на ньому також у публічних місцях.
Які відчуття у виникають у Вас, коли бачите іконки або вервички в салоні транспорту?
Деколи іконки та вервиці в автобусі виглядають як амулети, всі в пилюці й бруді, і це не гідне місце для посвячених речей. Вже не кажучи, коли водій з іконками лихословить або не точно видає решту пасажирам, чи не дотримується правил дорожнього руху. Водій з іконками мусить ставити собі високі моральні принципи – або зняти іконки.
Також читайте: О. Ігор Гнюс ОР: «Домініканські проповіді можна порівняти до кави еспресо»
О. Ігор Гнюс: «В старі добрі часи Папа оголосив би Хрестовий похід»
Підготував Андрій Толстой
Повязані записи
