Папа Римський Франциск зробив помилку, закликавши Україну припинити боротьбу з російськими загарбниками, але тим самим він підняв питання про стосунок Європейського Союзу до стійкого миру.
Висловлювання Папи Франциска, який закликав Україну підняти «білий прапор» перед обличчям російської агресії, були погано сприйняті в Європі. Без сумніву, їх вважали недоречними та незграбними. Тим не менш, прохання Папи піднімає також важливе питання для Європи: її відносини з миром. Позиція Франциска змушує європейців, особливо християн, переглянути свої основи.
Європейська спільнота з вугілля та сталі (European Coal and Steel Community) народилася з гасла: «Ніколи знову війні!». У 1950 році покоління, травмоване двома Світовими війнами, хотіло перегорнути сторінку. Серед них було багато християн, які привели до реалізації нової Європи. Такі діячі як Де Гаспері, Аденауер і Шуман мали імператив – примирення, особливо між Францією та Німеччиною.
Вони були свідками підйому нацизму, що зруйнував надію на мир, який підтримувала Ліга Націй. Вони прагнули закріпити цей мир, щоб він більше не був під питанням. Ці християнські демократи отримували постійну підтримку від італійських Пап, таких як Іван XXIII і Павло VI, які бажали подібного. Папа Іван Павло II, поляк, і Папа Бенедикт XVI, німець, підтримували це почуття, хоча християнська демократія на той час зникла. Тим не менш, прихильність християн до європейської інтеграції ніколи не слабшала.
Своєрідний історичний пакт пов’язує християн, мир і Європу. Але який мир? Покійний політолог Альфред Гроссер, говорячи про франко-німецьке примирення, часто цитував статтю борця християнського опору Джозефа Рована, яка була опублікована в 1945 році в журналі Esprit. Її назва була «Німеччина завдяки нам».
«Франція має обов’язок перед Німеччиною», — написав Рован. «Оскільки Німеччини більше немає, Німеччина буде такою, якою ми її зробимо». Він вважав, що боротьба проти нацистів під час Французького руху опору та відновлення Німеччини після 1945 року були тісно пов’язані між собою. Це була та сама боротьба за справжній гуманізм і політичну демократію. Німеччина майбутнього буде результатом того, що ми з неї зробимо, стверджував він, це буде «Німеччина завдяки нам». У свідомості цих європейських християн мир ґрунтувався на спільних цінностях, таких як демократія, свобода та плюралізм думок.
Чітка позиція проти війни
А що сьогодні? Християни менш впливові в сучасному європейському суспільстві, і вони прийняли, що цей мир перебуває під американською парасолькою НАТО. Щодо Ватикану, то він займає все більш рішучу позицію проти війни. Наприклад, у вересні 2017 року Святий Престол підписав Договір про заборону ядерної зброї на тій підставі, що «мир, обіцяний ядерним стримуванням, завжди був трагічною ілюзією».
Заперечувати будь-який інтерес до ядерного стримування – хіба це не поспішні висновки, коли багато тоталітарних держав чітко демонструють експансіоністські ідеали? Подібним чином Папа Франциск практично покінчив із концепцією «справедливої війни», політичної теорії, успадкованої від томізму і справді дуже неоднозначної, оскільки вона виправдовувала численні загарбницькі війни.
Але чим її замінити? У ширшому плані, викликає жаль, що християни поступово перестали перейматися питанням війни, за винятком пацифістської меншості. Настав час повернутися до теми. Мова не йде про підняття білого прапора перед російськими танками. Але важливо поміркувати над тим, що конфлікт може означати для Європи і за яких умов він повинен бути вирішений. Або, повторюючи роздуми Джозефа Рована, щоб знати, які цінності ми хочемо захищати, і як далеко ми готові піти, щоб їх захистити.
Ізабель де Гольма — старший редактор La Croix і колишній кореспондент у Ватикані.
Фото: Ізабель де Гольма (by Bruno Levy for La Croix)
Також читайте: La Croix: Коли йдеться про геополітику, Папа Франциск не є непомильним
Хресна дорога в Колізеї та казкова Росія Ватикану
Посланець Кирила знову у Папи: РПЦ активно «підгортає» у Ватикані
Повязані записи
