«Чому на всіх візантійських іконах святі зображені такими суворими та нещасними?» Саме такий коментар нещодавно залишив один із наших читачів під дописом, проілюстрованим іконою зі зображенням свв. Захарії та Єлизавети.
Львівський іконописець та богослов Андрій Майовець у коментарі сайту «Духовна велич Львова» зазначив, що не погоджується з означенням «нещасний», яке є синонімом слова «бідолашний» («невдаха»), коли йдеться про зображення святих.
«Для початку слід вияснити феномен східновізантійської ікони», а саме «її богословський вимір, пошанування святих Церквою і їхнє достойне зображення в іконі», вважає львівський митець. За його словами, йдеться про «представлення зображення святих – сумними але не нещасними, бо це ті, хто зазнали випробувань, гонінь і мученицької смерті через віру, свідчення Ісуса Христа».
«З людського погляду – неприродним чи дивним був би емоційний стан зображуваних святих, коли б вони до нас, молільників, відверто посміхались. Технічне виконання і манера письма візантійських ікон підкреслюють нам статичність, вдумливість зображуваних осіб – молитовну виваженість, нейтральність чи емоційну відстороненість постави святих», — розповів Андрій Майовець.
Для кращого розуміння сенсу ікони він наводить цитату з «Першого слова в обороні святих ікон» св. Івана Дамаскина, який сказав:
«Поклоняюся іконі Христа як воплоченому Богу; іконі Владичиці всіх Богородиці – як Матері Божого Сина; іконі Святих – як приятелям Божим, що до крові боролися з гріхом і наслідували Христа, проливши кров за Нього, який власну кров пролив за них… Бо почесть, що її віддаємо іконі, належить первовзору – говорить св. Василій».
Основне фото: Андрій Майовець. Фото: facebook.com/andriy.maiovets
Також читайте: Свящ. Віктор Кайда: «Найважливіша ікона – це сама людина»
Свята, яка хоче робити чуда: незвична історія про ікону, народжену у Львові
Що спільного між Образом Божого Милосердя і Торжеством Православ’я?