Неділя Торжества Православ’я припадає цього року на 24 березня. І хоча цим святом Церква згадує утвердження повноти Істини, історичним приводом для встановлення такого дня стала перемога над єрессю іконоборства. Священник Свято-Покровського кафедрального собору Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ Віктор Кайда, який сам є іконописцем, відповів на кілька важливих запитань про ікони.
«Духовна велич Львова»: Отче Вікторе, чому ікони такі важливі для православних християн?
Свящ. Віктор Кайда: Православних християн у світі багато, і не думаю, що для всіх них ікони однаково важливі. Але справді, у Православній Церкві ікона має своє місце – і не останнє. Давні християни хотіли висловлювати свою віру не тільки через молитви, співи та музику, а й у мистецтві. Це привело до розвитку перших іконописних зображень. Щоправда, перші зображення й сучасна ікона відрізняються.
Спочатку це були символи, у яких християнин бачив глибокий зміст, а людина стороння могла нічого не помітити, бо у жорстокі часи гонінь прихованість символу робила це мистецтво таємним скарбом. Слова Спасителя також були сповнені символів: Він називав Себе добрим пастирем, хлібом життя, світлом для світу, виноградною лозою.
Сучасна ікона хоч і змінилася, і через розвиток світового мистецтва в цілому часто схожа на реалістичне зображення, але залишається в першу чергу християнським символом.
Яка різниця між іконами та ідолами?
Величезна! Хоча люди схильні впадати в крайнощі. Знову ж таки, православних християн у світі багато, і через ментальні, освітні чи навіть географічні особливості можна зустріти різні прояви побожності… Але подумаймо, чи може християнин, наприклад, розпалювати багаття за допомогою сторінок з Біблії? Думаю, що ні. Але чому? Адже це просто книга, яку роблять з целюлози, рослинних волокон, друкують слова фарбою… То що, ця книга – ідол? Звісно, ні! Адже вона займає особливе місце у наших домівках; беремо її в руки і відкриваємо з особливим трепетом, благоговійно. Тому що для християнина має значення те, що всередині цієї книги, її зміст – Слово Боже. Щось подібне з іконами; звісно, це просто дошка чи полотно, на якому – фарба, але для нас має значення те, що на ній зображено, її зміст.
Чи кожне зображення Христа, Богородиці чи святих можна вважати іконою?
Християнських, церковних чи загалом сакральних зображень є безліч, у них може бути переплетено багато нехристиянського, навіть такого, що суперечить Священному Писанню чи вченню Церкви, тому всі ці зображення називати іконами не можна. Як було раніше сказано, ікона – це насамперед символ, який має бути віронавчальним.
Візантійські імператори-іконоборці хотіли максимально усунути розбіжності між християнством, ісламом та юдаїзмом, тому можна вважати, що саме тогочасний екуменізм став причиною іконоборства. Наскільки сьогодні така загроза реальна, враховуючи, що на Заході деякі представники духовенства вже ховають хрести, або навіть виключають з Літургії Символ віри, аби не «травмувати» почуття мігрантів з ісламських країн?
Звісно, загроза реальна. Такі загравання і нездатність відстоювати свою позицію обов’язково дадуть свої «плоди». І взагалі, це моя думка, християнський світ кудись не туди рухається, але подивімося з іншої сторони (християнин має мати позитивне мислення)… Чому золото таке дороге? Бо його мало, воно не окислюється, не іржавіє, не псується, навіть не тьмяніє, а завжди блищить. Воно цінне, бо відрізняється від інших металів, а при спробі зробити сплав з іншими металами перестає бути золотом. Так і у християн. Дуже часто важлива не кількість, а якість, хоча велика кількість хорошої якості – це ще краще.
Ікона освячується святою водою чи молитвою перед нею?
Ікона починає освячуватися, коли іконописець з молитвою приступає до роботи. Продовжує освячуватися при священнодійствах, про які ви згадали. Освячується далі, коли, наприклад, висить вже на стіні і нагадує людині про щось дуже цінне — про Бога, про молитву, про ближнього, бо найважливіша ікона – це сама людина. Згадайте, що сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим та подобою Нашою» (Бут. 1:26). Уявіть собі: людина – образ Божий, жива ікона. Якби ми тільки навчилися бачити один в одному цей образ, образ Божий – то як би змінився світ… І навіть всі сьогоднішні запитання про ікони і вся наша розмова набули б зовсім іншого значення.
Також читайте: Ікона, яка єднає Україну та Польщу
Повязані записи
