«Той, хто помре, будучи зодягненим у цей [скапулярій], ніколи не зазнає вічного вогню. Він стане знаком спасіння, захистом у небезпеці, запорукою миру та Мого особливого захисту аж до кінця віків».
— Матір Божа Кармельська до святого Симона Стока, 1251 рік
16 липня 1251 року Матір Божа з гори Кармель з’явилася святому Симону Стоку, Генеральному настоятелю Ордену кармелітів, і вручила йому коричневий скапулярій (параман). Запевнивши його у Своєму особливому заступництві над Орденом, Вона дала йому вказівку заснувати братство вірних, присвячених Її служінню та зобов’язаних носити визначений нею габіт, члени якого також зможуть відчути Її невпинне піклування про своє спасіння.
Знак спасіння та захисту
Носіння коричневого скапулярію є знаком передвизначення до спасіння, так само як і щоденне читання Святого Розарію. Скапулярій уособлює захист Богородиці та Її опіку над нами. Вона пообіцяла святому Симону Стоку: «Він стане знаком спасіння, захистом у небезпеці та запорукою миру. Той, хто помре, носячи цей скапулярій, не зазнає вічного вогню».
Скапулярій, який носять миряни, складається з двох клаптиків коричневої вовняної тканини, з’єднаних між собою тасьмою, шнурком або ланцюжком. Це вбрання Матері Божої, і, одягаючи скапулярій, ми віддаємо себе під Її покров. Скапулярій також символізує нашу синівську любов, послух і шану до Пресвятої Матері, а також те, як ми цілковито ввіряємо себе Їй, немов «малі діти» (пор. Мк. 10:14-15).
Два видатні засновники чернечих згромаджень — святий Альфонс Ліґуорі (редемптористи) та святий Джованні Боско (салезіяни) — палко шанували Матір Божу з гори Кармель, і обидва носили Її коричневий скапулярій. Після смерті кожного з них поховали у священничих шатах та зі скапулярієм. Через багато років, коли їхні могили відкрили, тіла та священні ризи, в яких вони були поховані, перетворилися на прах, проте коричневий скапулярій на кожному з них зберігся абсолютно неушкодженим.
А тепер розглянемо це свято Матері Божої Кармельської у світлі останнього об’явлення Богородиці у Фатімі.
13 жовтня 1917 року та Матір Божа Кармельська
Під час Свого попереднього об’явлення 13 вересня Богородиця сповістила трьом дітям про прихід Матері Божої Кармельської наступного місяця.
«У жовтні прийде Господь, а також Матір Божа Скорботна і Матір Божа Кармельська; з’явиться і святий Йосиф із Дитятком Ісусом, щоб поблагословити світ».
13 жовтня 1917 року, у той час як натовп людей споглядав Чудо Сонця, троє дітей сподобилися побачити на небі три послідовні видіння. Останнім із них була Матір Божа з гори Кармель, яка простягала коричневий скапулярій. Це видіння уособлює Славні Таїнства Розарію (вервиці).
З-поміж усіх можливих титулів і почестей Богородиця вирішила з’явитися саме як Матір Божа Кармельська під час великого Чуда Сонця. Безсумнівно, це пов’язано з тим, як це Чудо передвіщає страшні кари, що впадуть на наш непокірний світ, який відвернувся від Бога. Того доленосного дня паломники у Фатімі були охоплені жахом, вважаючи, що настає кінець світу, коли сонце стрімко падало на землю. Проте Богородиця не допустила цього.
Коричневий скапулярій здавна асоціюється з тим, як Богородиця рятує душі від падіння у вічне пекельне полум’я та визволяє їх із нестерпного вогню Чистилища. Тому, безперечно, не існувало кращого титулу, під яким Вона могла б з’явитися у Фатімі. Господь проголосив, що бажає спасти світ, але зробить це лише через всесвітню набожність до Непорочного Серця Марії. Він дарував людству безліч засобів для спасіння, але ми їх відкинули. Тепер Він пропонує нам останній і наймогутніший засіб порятунку — Свою власну Матір. Наскільки ж правдивим є те, що в цей історичний момент лише Вона може нам допомогти.
Саме тому Господь наділив два Її наймогутніші сакраменталії набагато більшою дієвістю, ніж будь-коли раніше, у цей «Фатімський час». Так, настали дуже лихі часи, але Бог відповідає на це, відкриваючи людству доступ до ще більшого надміру благодаті. Нас можуть спіткати жахливі випробування, але на вірну душу так само чекає відповідно більший потік благодаті, заслуг та слави у всій вічності!
Тож візьмімо до рук наш Розарій, могутній духовний меч, і станьмо до бою з началами і властями, що блукають світом, шукаючи погибелі душ (див. Еф. 6:12, ред.). Як свідчила сестра Люсія, у світі немає такої проблеми, хоч би якою великою вона була, яку б не змогло вирішити вірне відмовляння святого Розарію. І зодягнімося в Її скапулярій — непереможний духовний щит, завдяки якому ми відбиваємо розпечені стріли та протистоїмо підступам Древнього Дракона, що прагне нашої вічної погибелі. Богородиця запевнила: якщо ми з вірністю носитимемо скапулярій, то будемо спасенні. А в порядку благодаті Вона є всемогутньою перед Богом!
Також читайте: Богоматір Скапулярію – Покровителька України: сьогодні Церква вшановує Діву Марію з Кармелю
Матір Божа Фатімська та коричневий скапулярій
Наприкінці 1940-х років, під час розмови з трьома священниками-кармелітами, сестра Люсія згадувала про бажання Богородиці поширювати набожність до коричневого скапулярію. Тримаючи скапулярій у руках під час Свого останнього публічного об’явлення, Вона закликала нас носити його — точнісінько так само, як і під час попередніх об’явлень, коли присутність у Неї Розарію чітко засвідчувала бажання Її Серця.
15 жовтня 1950 року сестра Люсія пояснила це й отцю Говарду Рафферті, коли він звертався до неї зі запитаннями від імені Генерального настоятеля Ордену кармелітів: «Богородиця тримала скапулярій у руках, бо хоче, щоб ми всі його носили».
Як зазначав наш засновник, отець Ніколас Грюнер:
«Ця мантія кармелітів символізує духовне материнство Богородиці. Оскільки мантію носять на плечах, мантія Матері Божої в такий спосіб огортає всіх Її дітей у Її духовному лоні. Тож ми ввіряємо себе Її Непорочному Серцю, як до того закликає нас Папа Пій XII. Кармельський скапулярій є знаком нашої особистої посвяти Непорочному Серцю Марії. Богородиця обіцяє нам, що він захистить нас від небезпеки, стане знаком миру та запорукою спасіння, і що той, хто помре, носячи цей скапулярій, не зазнає вічного вогню».
Також читайте: Про Пекло, Рай, душу і Чистилище: дискусія з отцем-доктором Рафаїлом Турконяком
Висновок
Сьогодні, через понад 700 років після того, як Богородиця дарувала нам коричневий скапулярій, обіцяний Нею захист потрібен нам як ніколи раніше.
Тож будьмо непохитними у цій прекрасній набожності, засвідчуючи, що ми повсякчас перебуваємо під покровом Матері Божої, особливо в ці темні дні, що передують обіцяному Тріумфу Її Непорочного Серця. Нехай Богородиця наблизить той день, коли сповниться Її пророцтво та обітниця, дана святому Домініку: «Одного дня через Розарій та скапулярій Я спасу світ!»
Мати Божа Кармельська, молися за нас!
Автор: Ендрю Чесанек. У 1983 році Ендрю Чесанек здобув ступінь бакалавра наук з електротехніки в Університеті штату Нью-Йорк у Баффало, а в 1985 році — ступінь магістра з електротехніки та комп’ютерної інженерії в Массачусетському університеті. Будучи прихильником Фатімського центру ще з 1989 року, у 2000-му Ендрю залишив успішну кар’єру інженера-програміста в компанії Motorola, щоб віддати всі свої здібності на повночасне служіння Апостоляту Матері Божої.
За багато років роботи у Фатімському центрі Ендрю глибоко дослідив Фатімське послання, ставши експертом із дослідницьких матеріалів щодо Фатіми. Він сумлінно працює редактором і коректором багатьох друкованих та вебресурсів Апостоляту, стежачи за тим, щоб усі матеріали відповідали Фатімському посланню та католицькому вченню.
Ендрю також є автором статей для видань «The Fatima Crusader» (зокрема, передової статті про оприлюднення Третьої таємниці у 64-му номері за липень 2000 року) та «Catholic Family News». Крім того, він став одним із семи співавторів книги «Остання битва диявола» (The Devil’s Final Battle; 2002, 2010).
Також читайте: Святий скапулярій: Як Богородиця з гори Кармель подарувала людям знак спасіння
Коротка історія коричневого скапулярію
Набоженство скапулярію сягає часів пророка Іллі (Перша книга Царів). У ті часи народ поклонявся Ваалу (дияволу). Аби навернути людей до Бога, Ілля молився про посуху, яку вони мали сприйняти як знак Божого невдоволення.
Після того, як три з половиною роки не було дощу, Ілля зійшов на гору Кармель (у Палестині) і попросив Бога послати дощ. Помолившись певний час, він послав свого помічника подивитися, чи не наближається дощ. Його помічник спустився схилом гори, поглянув у бік моря, а потім повернувся до Іллі й доповів, що не бачить дощу. Тоді Ілля знову помолився, відтак послав помічника до моря, і знову дощу не було. Він молився шість разів. І щоразу дощу не було.
Тоді Ілля помолився всьоме. Цього разу, коли чоловік спустився з гори, він побачив маленьку хмаринку, що підіймалася з моря і мала форму стопи. Ця хмара росла, аж поки не вкрила всю землю. І з цієї єдиної хмари пішов дощ.
Ця хмара була прообразом Матері Божої, Пресвятої Діви Марії. Хмара мала форму стопи, а він знав пророцтво з Книги Буття про те, що Жінка розчавить голову змія своєю стопою.
Святий Бонавентура говорить нам, що кожна сторінка Старого Завіту так чи інакше вказує на Пресвяту Діву. Святі люди пояснювали, що існують ще дві причини, чому ця хмара уособлювала Пресвяту Діву:
- Оскільки море було солоним, а хмара несла прісну воду. Хмара символізувала Непорочне Зачаття Богородиці. Матір Божа походила з грішного людства, проте Вона єдина була зачата без гріха.
- Хмара також уособлювала Пресвяту Діву як Посередницю всіх благодатей. Дощова вода символізує благодать. Дощова вода, що пролилася на всю пересохлу землю, зійшла з однієї хмари. Вона прийшла через Посередницю всіх благодатей.
Ілля, будучи пророком, вирішив увічнити цю подію і заснував спільноту пустельників на горі Кармель, щоб приготуватися до приходу Спасителя та Його Матері, Пресвятої Діви Марії.
Саме наступникові цих пустельників із гори Кармель через багато століть і з’явилася Матір Божа. У 1241 році спільнота перебралася з гори Кармель у Палестині до Ейлсфорда, що в Англії. А 1245 року святий Симон Сток став Генеральним настоятелем цього чоловічого Ордену.
Пригнічений усіма тогочасними зовнішніми гоніннями та внутрішніми чварами, 90-річний святий Симон Сток усамітнився у своїй келії. 16 липня 1251 року він вилив свою душу перед Пресвятою Дівою Марією — Квіткою Кармелю — благаючи Її допомогти йому та всім кармелітам.
Тоді, у супроводі сонму ангелів, йому з’явилася Пресвята Діва, тримаючи в руках скапулярій Ордену, і промовила:
«Це буде для тебе і для всіх кармелітів привілеєм: той, хто помре, зодягнений у цей [скапулярій], не зазнає вічного вогню».
Повний кармелітський скапулярій виготовляється з коричневої вовни, має ширину близько 14 дюймів і спадає до колін спереду та ззаду.
Невдовзі після цього об’явлення святий Симон заснував Братство з гори Кармель, і відтак обітниця вічного спасіння поширилася на членів кармелітського Братства, які помирали, носячи кармелітський скапулярій. У 1262 році Папа Урбан IV уділив членам цього Братства особливі благословення.
Вже до 1276 року існувала зменшена форма скапулярію, про що свідчить збережений до наших днів малий скапулярій Папи Григорія X, який помер того ж року і був похований у своєму скапулярії. Через п’ятсот п’ятдесят чотири роки, у 1830-му, його знайшли абсолютно неушкодженим у гробниці понтифіка, і сьогодні він досі зберігається в музеї міста Ареццо (Італія). Існують історичні свідчення про зібрання мирян — членів кармелітського Братства — у Флоренції (Італія), датовані 1280 роком.
Джерело: fatima.org
Також читайте: Їх краса надихне вас: які скапулярії окрім коричневого схвалила Церква
Повязані записи
