“Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” (Мт. 8: 13), — такими словами Ісус Христос звертається у євангельському уривку до сотника. Ці слова Господь сьогодні адресує і нам з вами. Але чи є наша віра міцною? У Євангелії ми читаємо про сотника, який був владним чоловіком, але, водночас, — людиною з великою вірою на серці. І він благає Спасителя не за себе, а за свого ближнього – за слугу, тим самим виконує одну із заповідей любові.
Про важливість молитви за свого ближнього зазначив у своїй проповіді Митрополит Київський і всієї України Епіфаній, Предстоятель ПЦУ:
«Все істотне і значне з подій земного життя Господа, з Його слів та діянь – описане у Євангелії, яке не є докладним щоденником чи хронікою кожного слова і кожного діяння Спасителя – воно вміщує все те, що необхідне нам для віри, для пізнання істини та досягнення спасіння і вічного блаженного життя.
Відтак кожна розповідь, і серед них про зцілення слуги сотника – набуває особливого значення. В ній не просто повідомляється, що в давній час у далекій країні за проханням однієї людини інша отримала уздоровлення від хвороби – через цю розповідь ми отримуємо важливі настанови для нашого власного духовного життя.
Сотник простить не за себе і не про свої потреби, він турбується навіть не про рідну людину – як батьки просили Спасителя про зцілення своїх хворих дітей – він просить про слугу. Слуга цей важко хворіє та страждає, і римський сотник – представник влади чужинців та іновірець – просить саме за нього.
Прохання це за сутністю своєю є молитвою. Сотник усвідомлює, що звертається не за звичайним лікуванням, а в очікуванні чуда. І він виявляє віру в те, що Особа, до Якої звернене прохання – може здійснити таке чудо. Господь не відкидає такого прохання, а навпаки – погоджується прийти до дому сотника, обіцяючи зцілення. Тобто Спаситель не лише дає згоду виконати прохання – Він згідний піти навіть в дім римлянина, язичника і представника влади завойовників, щоби вчинити благо навіть не йому самому чи комусь з його рідних, а для його слуги.
З цього ми, дорогі брати і сестри, маємо навчитися тієї істини, що Бог приймає молитви від нас не лише тоді, коли ми просимо про наші власні потреби, але і про потреби ближніх наших і всіх, хто потребує Його милосердя.
Спаситель Сам показує, що Він милосердний до всіх людей і вислуховує всіх, хто звертається до Нього з вірою – і цим закликає нас також бути милосердними і виявляти любов не лише до ближніх, до одновірців чи належних лише до одного з нами народу. Дотримуючись істинної віри, не ухиляючись від неї самі – ми повинні бути відкритими до спілкування, доброзичливими і готовими до справ любові щодо всякої людини.
Тож нехай приклад живої віри сотника, корінь якої був у відкритості до пізнання істини та в любові до ближнього в його потребах, надихає і нас. Бо якщо він зміг ніби віддалік побачити істину і відкритися для неї, отримавши добрі плоди – то наскільки більше плодів благих отримаємо ми, коли в своєму житті виконуватимемо ту істину, яку звіщено нам у повноті та стверджено численними діями благодаті Божої».
За матеріалами Фейсбук-сторінки Митрополита Епіфанія
