Прийняття католицької віри не тільки не відірвало Терезу Бенедикту від духовної спадщини її народу, а навпаки допомогло їй відкрити цінність свого юдейського коріння. 9 серпня відзначається день пам’яті святої Терези Бенедикти від Хреста (Едіт Штайн), діви і мучениці, покровительки Європи.
Едіт Штайн народилася 12 жовтня 1891 року в Бреслау (тепер Вроцлав) у юдейській родині одинадцятою дитиною. Дуже рано, у віці лише двох років, вона втратила батька.
Більше того, у ранньому віці, як і багато її братів та сестер, вона втратила віру в Бога, хоча її мати Августа Штайн була щиро віруючою і практикуючою юдейкою. У пошуках істини Едіт в 1911 році розпочала навчання в університеті Бреслау, яке потім продовжила в Геттінгені у відомого філософа Едмунда Гуссерля. Дуже талановита, вона незабаром стала його асистенткою. Однак її прогрес у набутті мудрості супроводжувався зростаючою духовною порожнечею. Влітку 1921 року, повністю поглинута своєю науковою роботою, вона ніби випадково відкрила для себе Ісуса Христа. Через кілька місяців вона охрестилася, прийняла Святе Причастя і Миропомазання.
Наступні десять років Едіт працювала викладачем, постійно досліджуючи католицьку віру. Переконана, що Бог кличе її до споглядального життя, вона вступила до Кармелю (1933), де отримала своє ім’я – Тереза Бенедикта від Хреста. У 1938 році склала вічні обіти. Щоб захистити її від переслідувань нацистів, настоятелі відправили Терезу до монастиря в Нідерландах. Однак там її заарештували 2 серпня 1942 року і депортували разом з сестрою Розою до Аушвіцу (Освєнцима), де 9 серпня 1942 року їх обох отруїли газом.
У день арешту вона якраз працювала над біографією святого Івана від Хреста і описувала його мирну смерть. Пізніше одна зі сестер скаже: «Те, що вона не змогла дописати, вона все ж таки прожила до кінця».
Проголошуючи її співпокровителькою нашого континенту в 1999 році, папа Іван Павло ІІ назвав святу Терезу Бенедикту від Хреста «символом драматичних подій Європи ХХ століття».
Пам’ятник святій Едіт Штайн у Кельні. Він показує три етапи життя святої – від юдаїзму через внутрішню боротьбу пошуку сенсу життя – до шляху на власну Голготу в єдності з розіп’ятим Месією.
З проповіді Івана Павла ІІ в день канонізації Терези Бенедикти від Хреста: «Життєвий досвід цієї жінки, якій довелося зіткнутися з викликами бурхливого століття, стає для нас зразком для наслідування. Сучасний світ обманює нас спокусливою перспективою відчиненої брами — так, ніби все дозволено. Водночас він відмовляється бачити вузькі ворота розпізнавання і самозречення. (…) Нова Свята вчить нас, що шлях любові до Христа веде через страждання. (…) Таємниця хреста поступово заповнила все її життя і врешті-решт привела до найвищої жертви. Як наречена Розп’ятого, вона не тільки написала глибокі роздуми про “пізнання хреста”, але й пройшла школу хреста до кінця. Багато хто з наших сучасників хотів би змусити хрест замовкнути. Але немає нічого красномовнішого, ніж хрест, змушений до мовчання!»
«Той, хто шукає істину, завжди, свідомо чи несвідомо, шукає Бога» — це одне з найвідоміших висловлювань святої Терези Бенедикти. Сама ж вона знайшла Бога не в університетській аудиторії, а в досить незвичний спосіб — у домі своїх друзів, де випадково потрапила до її рук книга «Автобіографія» святої Терези з Авіли. Вона читала її всю ніч, а коли вранці закінчила, сказала собі: «Це істина!». А через кілька місяців попросила про хрещення. Переселення до голландського Кармелю мало врятувати життя сестри Терези Бенедикти.
Після окупації Нідерландів німці взялися за знищення тамтешніх євреїв, хоча спочатку вони не чіпали тих, хто був охрещений. У липні 1942 року голландські єпископи видали Пастирський лист, натхненний папою Пієм XII, в якому висловили рішучий протест проти депортації юдеїв. У помсту за його оприлюднення німці наказали знищити також і охрещених євреїв. Серед депортованих до таборів смерті опинилися сестри Тереза Бенедикта і Роза Штайни. Побачивши, якою була реакція нацистів на гучний протест в обороні юдеїв, єпископи деяких країн не тільки самі публічно не виступали проти нацистів, але й просили про це Папу Римського. Вони були переконані, що кожен голос Церкви, спрямований проти нацистського рейху, збільшував кількість убитих.
Не бажаючи погіршити і без того драматичну ситуацію, Пій XII обрав таємну допомогу. Лише в літній резиденції Папи в Кастель Гандольфо знайшли притулок близько 3 000 євреїв, кілька сотень – у Ватикані, а понад 5 000 – у монастирях Вічного міста.
Прийняття католицької віри не тільки не відірвало Терезу Бенедикту від духовної спадщини її народу, але навпаки допомогло їй відкрити цінність її юдейського коріння. Вона хотіла бути схожою на біблійну Естер, яка заступається за свій народ, намагаючись врятувати його від винищення. Тому, коли вони з сестрою Розою виходили з монастирських воріт у супроводі жандармів, Тереза міцно стиснула руку сестри, промовляючи: «Ходи, ми йдемо, щоб померти за наш народ».
В контексті діяльності, поглядів та віри святої Терези Бенедикти від Хреста ці слова означали бажання принести своє життя в жертву в намірі навернення юдеїв до Христа та Католицької Церкви, що мало би примирити в минулому обраний Богом народ зі своїм Творцем, поклавши край його поневірянням. Мабуть, на ці думки наштовхував святу Терезу Бенедикту від Хреста ще й той факт, що вона народилася на юдейське свято Йом-Кіпур – «День спокути», «День очищення» і «День всепрощення».
Свята Тереза Бенедикта від Хреста була беатифікована святим Іваном Павлом ІІ 1 травня 1987 року. 11 жовтня 1998 року Папа Римський канонізував її. 1 жовтня 1999 року він проголосив її співпокровителькою Європи.
Книги Едіт Штайн «Вступ до філософії», «Що таке людина? Богословська антропологія» та «Будова людської особи» перекладено українською мовою — її можна придбати у видавництві «Місіонер».
Чудесне зцілення за заступництвом Едіт Штайн. Свідчення Терези Бенедикти Маккарті
«39 років тому (цитата минулорічна, ред.) Бог благословив подружжя Марії та Еммануеля Маккарті дівчинкою, яку вони назвали Терезою Бенедиктою. Це ім’я їй дали тому, що віра батьків була настільки великою, що вони хотіли, щоб їхня дитина носила ім’я жінки, яка ще не була беатифікована або канонізована і яку вони вважали прикладом для наслідування», – розповіла Марія Кромп-Залеська, директор Дому Едіт Штайн.
Американка походить з багатодітної родини і є наймолодшою з дванадцяти дітей (тринадцята дитина померла після народження). Вона народилася 8 серпня 1984 року (в Україні це було 9 серпня). Її батько, отець Емануель Чарльз Маккарті, є мелхітським священником. Мелхітська Церква – це Східна Католицька Церква в унії з Єпископом Риму. Отець Емануель був висвячений 9 серпня 1981 року в Дамаску, Сирія. Спочатку його хіротонія була запланована на іншу дату, але врешті-решт її перенесли на 9 серпня. Протягом останніх 40 років він дотримується 40-денного посту з початку липня, щоб спокутувати провину за скидання бомби на Нагасакі (9 серпня 1945 року). Він приймає лише рідку їжу. Пізніше він поєднує факт смерті Едіт Штайн 9 серпня і також включає цей намір спокути у свій піст. Його піст триває до 9 серпня — рівно через три роки після смерті кармелітки, американці скинули бомбу на Нагасакі.
Тереза Бенедикта Маккарті з родиною 1987, фото Роберта Ф. Болдуіна
Тереза Бенедикта МакКарті підкреслює, що майже нічого не пам’ятає про той час, коли вона боролася за своє життя, адже це був 1987 рік, і їй тоді виповнилось 2 з половиною роки. Вона погодилася розповісти цю історію, щоб засвідчити сильну віру своїх рідних, особливо мами.
«З того, що я чула, мої батьки були у відрядженні далеко від дому. Я була вдома зі старшими братами і сестрами, і це був час, коли панував сезон грипу. Багато людей хворіло. У той час ми приймали ліки тиленол. Зовсім не усвідомлюючи цього, я прийняла велику дозу препарату, думаючи, що це цукерка. Через деякий час мої брати і сестри помітили, що я була сама не своя, поводилася неприродно. І мене забрали до лікарні. Коли батьки повернулися, мене вже перевезли в клініку. Мені поставили діагноз – дозу ліків перевищили в 14 разів. Я була в комі, печінка перестала функціонувати.
Моє ім’я було першим у списку на пересадку печінки. Але навіть якби це сталося, шанси на моє виживання були мізерними. Моя тітка запропонувала зібрати широке коло друзів і помолитися за заступництвом Едіт Штайн. Мої батьки попросили всіх молитися за заступництвом Едіт Штайн. З іншого боку, це був час, коли мій батько мав провести реколекції. Він стояв перед дилемою: їхати на ці реколекції чи ні. А вони мали відбутися в Північній Дакоті – це 1500 миль від лікарні, де лежала його дочка, що помирала. Тоді він випадково натрапив на книгу святої Терези з Авіли і на слова, які його вразили: “Якщо ти подбаєш про мої справи, я подбаю про твої”. Так Бог промовив до святої Терези. І було прийнято рішення поїхати на ці реколекції. Коли тато повернувся з реколекцій до лікарні, то дізнався, що моє здоров’я в найкращому стані. А в медичному висновку він прочитав, що стан здоров’я дитини значно покращився. Мене виписали з лікарні без жодних ліків», – розповіла Тереза Бенедикта Маккарті.
У ті драматичні дні боротьби за життя Терези її старший брат молився на вервиці в домашній каплиці. Коли він вийшов з каплиці, то сказав матері: «Ти знаєш, з Бенедиктою все буде добре». Всі підхопили цю довірливу молитву, і почався молитовний ланцюжок.
Одна з медсестер прийшла в лікарню через 24 години на чергову зміну і була переконана, що більше не побачить Терезу Бенедикту, вона була впевнена, що ця дитина помре. Як же вона здивувалася, побачивши її в чудовому стані, і те, що недуга поступово відступає. Вся ця історія відбулася за тиждень. Коли Тереза Бенедикта, вийшовши з лікарні, опинилася серед людей, всі знову і знову казали: «Це Слава Божа». Однак її життя після цього чуда було звичайним.
«Я не вундеркінд. Я звичайна жінка. Я постійно мешкаю в Бостоні у Сполучених Штатах Америки. Керую проєктами в католицькій фірмі», – розповіла Тереза Бенедикта.
Про чудо зцілення повідомили в єпархію, а потім у Ватикан. Розпочався процес канонізації. Це був вагомий внесок у проголошення Едіт Штайн святою.
«Звичайно, я не усвідомлювала, що відбувається, що ведеться якесь дослідження. Я була зайнята тим, на чому зосереджені діти: іграми, школою, пустощами і радісним дозвіллям», – розповіла американка.
Через 11 років відбулася канонізація. Чудо було затверджено, а ординатором, відповідальним за історію хвороби та здоров’я Терези Бенедикти, був доктор Рональд Кляйнман, лікар єврейського походження. Тому у нього не було зацікавлення якось прикрасити історію цього чуда. Він підтвердив, що це було щось, що не піддається медичній логіці, щось, що не повинно було статися. 11 жовтня 1998 року Едіт Штайн була проголошена святою.
«Ця подія була для мене складною і приголомшливою. Я була підлітком та не любила привертати до себе увагу. Мені було 14 років, і я не знала, як вести розмови, на які мене запрошували. Присутність на канонізації наповнила мене багатьма чудовими враженнями, але я не могла їх переварити, повністю усвідомити те, що сталося. Це все прийшло пізніше», – згадує Тереза Бенедикта Маккарті і додає: «Едіт Штайн присутня в моєму житті, але особливо тоді, коли я молюся в дуже складних, навіть безвихідних ситуаціях. Я не звертаюся до неї щодня, але прошу її заступництва особливо тоді, коли є ситуація, яка по-людськи здається безнадійною. Я не знаю, який результат мають мої молитви, але коли я молюся, я відчуваю всепоглинаючий мир і поглиблення віри».
За матеріалами: vaticannews.va; opoka.org.pl
Повязані записи
