Сьогодні багато пишуть про духовність, звичаї і традиції українського народу. Звичайно, кожний регіон України має свої особливості – побутові, обрядові; деколи навіть сусідні села мають свої відмінності. Україна в різні історичні періоди територіально перебувала під володінням різних імперій, королівств, впливами різних народів, культур, традицій. В життя народу входили різні звичаї – добрі і злі, позитивні і негативні.
Я не етнограф, але як священник радше волію дати оцінку тим чи тим звичаям і традиціям, які безпосередньо пов’язані з релігійним культом.
Люди часто надають різним освяченим речам якоїсь «магічної», «надзвичайної сили». Таких випадків у нашому житті можна назвати дуже багато. Чоловік почепив святий хрест в авто, різні релігійні наклейки, образочки – і вважає, що це його захист і опіка. Але самої релігійної зовнішньої атрибутики ще замало, має бути віра і молитва. Сівши за кермо, чи ти осінив себе знаком Святого Хреста, чи помолився до Матері Божої, Ангела-Хоронителя і Святого Христофора про щасливу дорогу? Для чого в машині перебуває різноманітна релігійна атрибутика – для прикраси чи для молитви? Яка вартість всіх цих іконок у твоєму авто, коли ти ніколи не молишся, не зважаєш на дорожні знаки, перевищуєш швидкість, у нетверезому стані сідаєш за кермо, в авто слухаєш непристойні пісні, матюкаєшся?..
Багато людей носять зі собою артос, який в церкві роздають на Провідну неділю, наділяючи цю частинку хліба магічною силою, вважаючи, що він захищає в житті.
Окремої уваги заслуговує і свячена йорданська вода та купання в ополонці, яке нібито омиває всі гріхи. Ніхто ні в чому не може очиститися, як тільки через Тайну Покаяння – Святу Сповідь. Найбільшим скарбом для кожного християнина є Свята Божественна Літургія. Тому бачимо, що в день Богоявлення маса людей іде купатися на річки чи озера, але з тих людей дуже малий відсоток був у церкві на Богослужінні, і ще менше приступало до Святої Сповіді і Святого Причастя. Про яке очищення душі можна говорити? Все це тільки самообман. Яку користь може нам принести освячена вода, якщо ми порушуємо заповідь церковну і не беремо участі в Богослужінні в приписані церковним правилом дні?
То що це за дивна віра, коли віримо у воду, освячену на Йордан, пасху, освячену на Великдень, яблука на Спаса, а на Макавейських мучеників – мак і мед? Де Святий день, де участь у Святій Літургії, в якого Бога вірять ті люди і якому Богові вони поклоняються?
Це всього-на-всього обрядовість, а не віра, і то часто «магічна обрядовість». Мати в хаті освячену воду, сіль, мак, зілля, підкурювати, посипати, кропити, відмовляти, відшіптувати, відганяти – невідомо, що ще… Шукати причини незгоди в родині в невістці і зятеві, в свекрусі і в братовій, в дітях і онуках, сусідах, а не в самому собі. Навернися, людино, до Господа Бога, покайся зі своїх гріхів, не проклинай, нікого не підозрюй, щиро молися вранці і ввечері, роби добро, в неділю і свята іди до Церкви на Службу Божу, часто сповідайся і приймай Тіло і Кров Ісуса Христа, викинь гординю зі своєї душі, будь покірна і лагідна, вмій прощати провини своїм домашнім, не підбурюй нікого до сварки, не сій ворожнечі навколо – і Господь навідається до твоєї оселі, згода і мир прийде до твоєї родини, але тільки через покаяння.
Ми як християни маємо відкинути всяку забобонність, різні злі передання, наша віра має бути чистою, святою – такою, як її нам залишив Господь наш Ісус Христос і передали святі Апостоли та Святі Отці Церкви Христової. Пам’ятаймо, що у земному житті немає нічого вищого і святішого за Сім Святих Тайн, які установив сам наш Спаситель і Господь Ісус Христос, а Свята Мати-Церква подає нам до вірування. Бо через сім Святих Таїнств ми в земному житті пізнаємо Бога, який допомагає нам через ці Таїнства провадити наш земний шлях у всякому благочесті та чистоті, а по завершенні нашого земного поприща осягнути вічне блаженство у Царстві Небесному. Тож завжди любімо Бога, живімо з Богом у серці і Бог ніколи нас не залишить. А коли прийде час стати перед лицем Божим, ми почуємо слова: «У малому ти був вірний – поставлю тебе над великим» (Мф. 25:23).
Також читайте:
«Хтось прокляв (врочив) мене»: як діяти в такій ситуації?
Повязані записи
