Львівський священник Михайло Сивак поділився історіями з життя трьох православних праведників, які мали гарне почуття гумору. Душпастир переконаний, що радість та гумор не лише займають важливе місце в духовному житті людини, але також є хорошим запобіжником від пригнічення в час війни.
Отець Михайло Сивак є проректором Львівської православної богословської академії та ключарем Свято-Покровського кафедрального собору. Він також веде свій YouTube-канал, а його останній відеоролик має назву: «Гумор і духовне життя».
Отець Михайло свідомо обрав приклад святих, які жили в XX ст., а отже є майже нашими сучасниками.
Святий Паїсій Святогорець
Паїсій Святогорець — це великий подвижник Святої Гори Афон. Народився він 1924 року, упокоївся в Бозі — 1994. Він був людиною великого аскетичного подвигу. По собі залишив багато повчань, які перекладені українською мовою. При житті Паїсій був відомий як людина великої любові, прозорливець та чудотворець. Також старець приймав багато людей, які дуже хотіли побачити та почути його. Дехто приїжджав лише з цікавості, так би мовити, задля розваги.
Одного разу подібна група підійшла до каліви старця. З грецької мови слово Καλύβα буквально перекладається як «хатина» — окрема споруда, призначена на Афоні для проживання ченців. Старець був прозорливим, тому часто знав, хто і з якою метою до нього прийде. Коли згадана група паломників підійшла, то побачила біля його каліви напис: «Зоопарк закритий, мавпа втекла». Ось так провчив преподобний старець «роззяв» — стисло, по-доброму, та з гумором.
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Улюблений метод диявола – це напівправда»
Православна церква вшановує пам’ять св. Паїсія Святогорця 12 липня.
Преподобний Гавриїл Ургебадзе
Наступний святий — це відомий грузинський подвижник, преподобний Гавриїл Ургебадзе. Народився старець 1929 року, упокоївся в Бозі — 1995. Свій духовний подвиг він ніс як юродивий — рідко хто в історії Церкви досягав святості саме на цьому поприщі.
Отець Михайло Сивак розповів, що цей старець ходив по смітниках, збирав різні церковні картинки та ікони, які хтось викинув, і приносив на своє подвір’я. Зрештою, з назбираних підручних засобів він збудував церковцю.
Однак найбільш відомим став його вчинок, який трапився 1 травня 1965 року — під час травневої демонстрації Гавриїл підпалив 12-метровий портрет Леніна. За це людині щонайменше загрожувала тюрма. Але дивним чином в цю історію втрутились небесні сили, розповідає о. Михайло — слідчий, який проводив допит, мав якесь видіння, певний духовний досвід, тож Гавриїла Ургебадзе спочатку запроторили у психіатричну лікарню, а зрештою випустили.
Один із грузинських архієреїв згадує про свій досвід спілкування зі старцем. Цей архієрей прийняв чернечий постриг та згідно з традицією після постригу впродовж усієї ночі читав у храмі Псалтир, відчуваючи себе великим молільником. Під ранок він побачив, що до храму увійшов старець, від якого він очікував отримати особливі настанови та благословіння на монаше життя. І коли старець Гавриїл підійшов, то сказав молодому монаху: «У мене є трохи вина, ходімо вип’ємо». Майбутній архієрей був украй здивований, але водночас «спустився з неба на землю» – прозорливий старець в такий незвичний спосіб охолодив його непомірну ревність. У молодого монаха відразу минула нездорова ейфорія.
Також читайте: Просто про складне: православний священник відповів на запитання про «філіокве»
Пам’ять преподобного Гавриїла Ургебадзе вшановується православними церквами 2 листопада.
Праведний Павло, Патріарх Сербський
За словами о. Михайла Сивака, говорячи про почуття гумору святих, він не зміг оминути увагою сербського патріарха Павла (1914 – 2009). Вже з молодих років той вирізнявся як людина богобоязлива, став монахом, але серйозно захворів на туберкульоз і ледь не помер. Попри те, що він жив у складні для Європи та Церкви часи, багато хто відзначав його гарне почуття гумору, веселий характер.
І про це свідчить багато фактів з його життя. Наприклад, коли прийшов час обирати сербського патріарха, то з усіх архієреїв, напевно, тільки Павло не хотів бути патріархом. Вибори відбувалися за допомогою жеребкування, і коли на патріарший престол в Сербії обрали саме його, це стало для всіх великою несподіванкою.
І перше, що відбулося по обранні: коли патріарху довелося уже оселятися в патріархії, то він обрав найменшу кімнатку, таку 2х2 метри, де тільки вміщалося ліжко, якась тумбочка, стіл, тому що йому було так зручно.
Як патріарх він оселився в маленькій кімнаті, приблизно два на два метри. Коли йому сказали «Ваша Святосте, та це ж кімната для воротаря, який закриває та відкриває двері в патріархію», він відповів, що йому цього достатньо.
Одного разу, коли одна жінка прийшла на прийом до патріарха, то побачила його взуття, яке було шите-перешите. Патріарх, мабуть, спіймавши її погляд, сказав: «Бачите, яке я маю гарне взуття, які гарні черевики. Я їх знайшов біля сміттєвої урни біля патріархії, хтось викинув, але це є натуральна шкіра, я взяв, підлатав, трошки відремонтував і дуже гарне таке маю взуття».
Через деякий час інша жінка прийшла на прийом, знаючи про ці черевики. Вона принесла конверт з грошима, щоб дати патріарху. Але розуміючи, що патріарх їх не візьме, сказала: «Ви знаєте, ваша Святосте, мені вночі, як я лягла спати, приснилася Божа Матір і сказала, щоб я вам передала цей конверт з грошима».
На що патріарх казав: «А скажіть, будь ласка, коли ви лягали спати?» Вона сказала, що близько 11 години вечора. А він каже: «А знаєте, що я лягав спати о четвертій годині ранку, пізніше за вас, і мені Божа Мати явилася і сказала, щоб я ці гроші не брав, а вам назад повернув, щоб ви їх десь використали для того, кому вони дійсно потрібні».
Також читайте: О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
І таким чином, з гумором, патріарх ці гроші не взяв.
Була ще одна цікава ситуація — патріарх з іншим священником летів у відрядження, і коли літак був над морем, то попав у велику зону турбулентності і його сильно почало трясти. Всі злякалися, і цей священник питає патріарха: «Ваша Святосте, що ви думаєте про те, що ми зараз в такій зоні турбулентності? Що нам робити? Ми ж над морем летимо, можемо впасти в це море». На це патріарх Павло відповів: «Я сприйму це як акт справедливості. Тому що я за своє життя стільки з’їв рибок, що буде цілком справедливо, щоб тепер вони з’їли мене».
Патріарх Павло дуже часто ходив пішки містом. І кожного разу, коли він відвідував те чи інше місце, його зустрічав чоловік, який дуже любив алкогольні напої — був п’яничкою. І вкотре цей чоловік підійшов до патріарха і каже йому: «Ваша Святосте, ми з вами у Белграді найбільш шановані люди». На що патріарх відповів: «Так, це правда, особливо, коли не нап’ємося».
Про Патріарха Сербського залишилось багато подібних спогадів. Наприклад, заходять у його келію, світло всюди вимкнено, а він на підвіконню читає книжку.
Йому кажуть: «Ваша святосте, що ви робите?» Він каже: «Економлю електроенергію». Іншого разу йому принесли щойно видану книгу з його проповідями. Патріарх взяв кілька примірників, подякував і почав діставати гроші, щоб розрахуватися. Всі здивувалися. А він відповів, що книгу видали не за його кошти, а за гроші патріархії.
Отець Михайло Сивак відзначає, що гумор у любові не принижує інших та характеризує духовну людину.
«Християнство — це релігія радості», — каже священник. «І той, хто переповнюється любов’ю, той, хто перебуває в Бозі, обов’язково носить на собі відбиток радості та гарного почуття гумору. Тому навіть у цей складний час ми повинні мати добрий духовний стан, радіти в Бозі та крокувати до Царства Небесного».
Патріарх Сербський Павло (Стойчевич) ще не канонізований, але його вважали святим вже за життя.
Читайте також: О. Михайло Сивак: «Я не уявляв собі, що священник може бути якийсь інший»
Повязані записи
