Сестра-редемптористка Антонія (Шелепило), письменниця й авторка фейсбук-проєкту «Плани на завтра» ділиться міркуваннями про цінність поміркованості, вміння приймати та відмовлятися, що є необхідними для щасливого життя.
Про це монахиня пише на своїй фейсбук-сторінці.
«Господь сьомого дня зупинився, і світ не завалився. Я потребую зупинки набагато більше, ніж Господь», – зауважує сестра Антонія, підкреслюючи: поміркованість, тобто почуття міри у всьому – визначальне. Без нього неможливо збалансувати обов’язки і захоплення, зберегти здоров’я і не змарнувати час, даний людині для самореалізації та втілення своїх талантів.
«Цього року я поставила собі одну ціль – поміркованість
Мати міру у всьому, на що кажу “так”
Тому це передбачає багато “ні”, як собі, так і іншим
Слово “ні” – не розкіш, а життєва необхідність
Якщо я буду погоджуватися на все, що мені пропонують, то я швидко стану порожньою. В мене сяде батарея, і то не просто сяде, а зламається, бо заряджати її потрібно щодня, а не коли є нагода. Бо забагато доброго – це теж погано. Погано найперше для мене, бо все потребує приготування (це забирає сили), проведення (ще трохи ресурсів), і відновлення після цього (на яке завжди бракує часу). Якщо я не встигаю відновитися, то кожне наступне “добре”, на яке я погодилася, стає щоразу гірше приготоване і проведене
Господь сьомого дня зупинився, і світ не завалився
Я потребую зупинки набагато більше, ніж Господь
Потребую здорової міри у праці. Маю обов’язки, бо обрала такий спосіб життя, – служіння у монастирі, молитва щодня по кілька годин, праця з людьми, до яких послана.
Є інші справи, які хочу робити, бо вони для мене цінні, ними захоплена і вони дають хороші плоди.
Є те, до чого мене запрошують, і тут я маю вибір: чи не занедбаю своїх обов’язків, якщо візьмуся за це? Чи не вкраду себе від спільноти? Чи маю ресурси на це?
Іноді помічаю, що стаю нервовою, коли отримую сповіщення, дзвонить телефон чи хтось у двері. Коли щодня хтось просить щось підказати, порадити, надіслати.
Тоді я розумію, що моя батарея порожня, і мені терміново потрібна тиша та відновлення. Потребую сховатися від людей, поки не подобрію
Моя поміркованість – це вимкнути сповіщення, щоб читати повідомлення лише тоді, коли маю на це сили і час
Це не погоджуватися на щось відразу, а подумати і зважити
Це мати щодня час на особисту молитву
Це цінувати свою працю і не робити за когось те, що вони можуть самі
Це знати, що без мене впораються, тому не рятувати тих, хто про це чітко не сказав
Це не включатися в розмови, які мені не цікаві
Не відповідати тим, хто хоче щось довести чи переконати
Це обмежити все і всіх, що псує мені життя
Це розставляти все по рейтингу, і що трохи нижче – відпускати
Знати свою міру і не переповнювати її – це мистецтво
Хочу бути у цьому мисткинею».
Також читайте: «Я не зустрічала некрасивих»: сестра Антонія про секрет правдивого бачення себе
«Саме так Бог говорить мені про мене»: сестра Антонія про слова підтримки для себе й інших
Повязані записи
