Сьогодні в Україні вшановують святиню, яку викрали московити

15 квітня православні українці вшановують чудотворну ікону Божої Матері «Вишгородську», також знану як «Володимирська».  Цього ж дня в ПЦУ встановлено день пам’яті благовірного великого князя Мстислава Володимировича, який отримав цю святиню в дар від Константинопольського Патріарха в 1131 році.

Про це розповідають на фейсбук-сторінці ПЦУ.

Найімовірніше, початковим місцем перебування візантійської святині була Софія Київська. А в 1136 році цей чудотворний образ був поставлений у дівочому монастирі міста Вишгород — біля нього відбувалися чудеса та зцілення, і багато паломників приходили вшанувати Вишгородську ікону Божої Матері.

Однак через кілька десятиліть святиню викрав син засновника Москви Юрія Долгорукого – Андрій Боголюбський. В 1155 році він зруйнував частину Вишгорода та, викравши ікону Богородиці, вивіз її до Суздальщини.

Викрадену чудотворну Вишгородську ікону Божої Матері він розмістив в Успенському соборі в м. Владімір-на-Клязьмі (нині м. Владімір, РФ). Її перейменували на «Владімірскую» і нині шанують як одну з найдавніших в РПЦ – звісно, не згадуючи про крадіжку святині й руйнування Вишгорода.

В 1395 році ікону вперше принесли в Москву. Російська церква вшановує цю ікону тричі: 3 червня, 6 липня та 8 вересня (за новим стилем) – всі ці дати пов’язані з Москвою: зустріч ікони та визволення від Тамерлана в 1395 році, визволення від ординського хана Ахмата в 1480 році та кримського хана Махмет-Гірея в 1521 році.

В Україні вшановують пам’ять давньої української святині в дату, яка пов’язана з власною історією.

«Дай Бог, прийде час, правда переможе, і ця вкрадена реліквія нашого народу повернеться додому»,  — зазначили в ПЦУ.

*************

Вишгородська святиня є іконою типу Елеуса (грец. ᾿Ελεοῦσα – милуюча, співчуваюча, милосердна, ніжна). На іконі зображена Богоматір, Яка з любов’ю і ніжністю пригортає Свого Сина, Господа нашого Ісуса Христа.

За Переданням, цей образ був написаний святим апостолом і євангелистом Лукою в Єрусалимі та зберігався там до V століття, після чого був перевезений до Константинополя. У ХІІ столітті ікону було передано з Константинополя до Києва як придане княжні з роду Мономаховичів, яка виходила заміж за Ісака, молодшого сина імператора Олексія Комніна.