Наступного тижня, 27-28 липня 2016 року, Українська Православна Церква Київського Патріархату відзначатиме річницю хрещення Київської Руси-України. З цієї нагоди у Володимирському патріаршому кафедральному соборі м. Києва відбудуться урочисті богослужіння, які очолить Святіший Патріарх Філарет у співслужінні єпископату і духовенства. Про підготовку Львівсько-Сокальської єпархії до цієї події та духовне значення такого заходу для нашої держави, особливо в часі війни, в інтерв’ю для сайту «Духовна велич Львова» розповів священик Артемій Бабленюк, завідувач канцелярії Львівського єпархіального управління УПЦ КП.
– Отче Артемію, розкажіть, будь ласка, детальніше про програму святкувань, присвячених річниці хрещення Київської Руси-України, які відбудуться у столиці нашої держави.
– Уже за традицією, цього року в особливий період відзначаємо святкування хрещення Руси-України, яке за указом Президента Віктора Ющенка було встановлено в День пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Оскільки в нашій Церкві центральним храмом є Володимирський патріарший кафедральний собор, іменований на честь цього великого святителя, то для нас це свято завжди було особливим. З благословення Святішого Патріарха Філарета на Хресну ходу до столиці з цієї нагоди із 2009 року завжди збирались віряни із усіх єпархій Київського Патріархату. Не винятком є й цьогорічна подія. Святкування відбуватиметься у Володимирському соборі. 
Насамперед, 27 липня, о 17.00 год. розпочнеться всенічне бдіння, яке очолить Предстоятель нашої Церкви у співслужінні всього єпископату, а також духовенства і вірян. А вже 28 липня, о 9.00 год., в День пам’яті святого князя Володимира, служитимуть Божественну Літургію, по завершенні якої, приблизно об 11.20 год., всі люди попрямують Хресним ходом до його пам’ятника на Володимирську гірку. Там буде звершений молебень до цього святителя та подячна молитва Господу за те, що Він дарував нам можливість бути християнами. Звісно, в цьому часі відбудеться й молитва за Україну, наших хоробрих воїнів та мир.
– Чи багато вірян Львівсько-Сокальської єпархії відвідають святкові події в Києві? Яким чином єпархія планує підготовку до цієї Хресної ходи?
– Від Львівської-Сокальської єпархії, за благословенням керуючого владики Димирія (Рудюка) буде їхати як мінімум один автобус із кожного благочиння. З м. Львова офіційно теж заплановано автобус. На жаль, кількість транспорту обмежена. Проте, у кожному храмі провели оголошення для людей, які збираються на святкування. Багато вірян спробують дістатись до Києва самотужки, щоб взяти участь в урочистих подіях. Більші церкви та благочиння можуть організувати додаткові автобуси, залежно від можливостей. Оскільки в Україні й надалі триває війна, багато наших священиків перебувають на Сході, відповідно Церква постійно організовує їхні поїздки в зону АТО. У зв’язку з цими обставинами, нашій єпархії матеріально непросто підготувати масштабну прощу мирян до Києва. Однак, якщо людина справді відчуває духовний поклик взяти участь у святкуваннях, вона все-таки спроможеться знайти можливості. Не можна й насильно людей звозити, тому, що такі дії не є свідченням свободи, яку дарував нам Христос. З Покровського кафедрального собору м. Львова (вул. Грушевсього, 2) групи прочан виїжджатимуть цієї неділі, 24 липня, приблизно опівночі.
– Із яким особливим закликом Українська Православна Церква Київського Патріархату хотіла б звернутись до українського народу під час вищезгаданих святкувань?
– Саме тепер, в часі неспокою та розпалення вогню розбрату в Україні, коли ми зіткнулись із зовнішньою агресією зі сторони нашого сусіда, УПЦ КП закликає вірян взяти участь у цих святкуваннях та Хресній ході і продемонструвати щире прагнення мати свою єдину Помісну Православну Церкву та єдину міцну Україну. Важливим підтвердженням цього є те, що вірні Київського Патріархату з різних куточків нашої держави будуть з’їжджатись на святкування хрещення Київської Руси-України. 
До цієї Української ходи наша Церква також запрошує долучатися всіх, зокрема й вірних УПЦ (МП). Ми нікого не будемо відсторонювати, головне, аби під час нашої Хресної ходи не з’явились охочі збурювати народ до сутичок та пропагувати власні інтереси тощо. Ми повинні спільно слідувати лише єдиному прагненню – молитись за Україну, за єдину Церкву та дякувати Богові.
– Наразі увесь український медіапростір активно дискутує з приводу Хресної ходи, ініційованої духовенством Української Православної Церкви (прим. авт. Московського Патріархату). Як би Ви могли прокоментувати цю доволі скандальну ситуацію?
– Звісно, духовенство УПЦ (МП) запевняє, що метою їхньої Хресної ходи є молитва за мир. Наша Церква в жодному разі не закликає розганяти тих людей, які прагнуть під час цього заходу в молитві проявляти свою любов до Бога, але просить завжди називати речі своїми іменами. На превеликий жаль, ми часто стаємо свідками того, як, прикриваючись хрестами та іконами, йдуть люди, які зовсім не бажають миру, благополуччя та незалежності нашій державі. Можна дуже голосно кричати: «Господи, помилуй!», але не мати любові до рідної землі. У такому випадку ці слова не будуть почутими, адже апостол Павло заповідає нам залишатись патріотами держави, він наголошує, що хто не піклується про своїх, той гірший за невіруючого. Тому із аналогічним твердженням постійно виступає і наш Святіший Патріарх Філарет, який просить, аби ми завжди доводили любов до Церкви та держави власним прикладом.
– Як, на Вашу думку, запобігти агресії, взаємним образам та роздратуванню, які розгорілись між різних сторін під час дискусії щодо Хресної ходи?
– Я не візьму на себе відповідальності стверджувати, що всі люди, які беруть участь у ході Московського Патріархату, підтримують ідею «русскаво міра», маючи на меті розпалити ворожнечу всередині нашої держави. Переконаний, що там присутні й ті християни, які щиро люблять Україну і прагнуть істинної незалежності. Проте, для досягнення справжнього миру, який виявляється не егоїстично, а в жертовній християнській любові, потрібно, щоб люди докладали великих зусиль. Наприклад, у Львові, зі сторони Московського Патріархату, проявляються толерантність, вихованість у спілкуванні по відношенню до інших християнських конфесій, але прикро, що на Півдні, в Центрі України, чи взяти Буковину (Чернівецьку область), звідки я родом, ситуація набагато складніша. Відповідно, я вважаю, що у щоденному житті мусимо проявляти свою християнську позицію, виконуючи заповіді любові, сповідувати ідеї миру щодо представників будь-якої конфесії, кожної людини у цьому світі, бо усі ми створені на образ і подобу Божу. Звісно, Московський Патріархат відрікається від людей, які під час Хресної ходи демонструють антиукраїнську позицію, переконуючи, що це не є точка зору цілої Церкви, проте чимало провокаторів є яскравими прихильниками і вірними саме цієї Церкви. В теперішні дні багато українців називають себе християнами, незалежно від приналежності до конфесії стверджують, що сповідують справедливі моральні цінності життя. Та часто вони слідують саме язичницьким ідеалам – в цьому й полягає велика духовна проблема сьогодення.
– Наскільки важливим в контексті саме сучасної України, духовного виховання молодого покоління та протистояння процесам секуляризації суспільства є ці святкування хрещення Київської Руси-України?
– На мою думку, Церква ніколи не повинна відкидати людей, які ще не зовсім осмислили свою духовну ідентичність, які приходять до храму без чіткого розуміння, як правильно себе поводити. Це особливо стосується молоді. Саме Церква має допомогти нам відчути, що ми є друзями Христа, усвідомити, що істинне християнство – це спосіб життя. Недостатньо просто жити за певними приписами у надії досягнути Царства Небесного. Маємо зрозуміти, що не завдяки своїм справам, певним діям, ми отримуємо Вічне життя, спасіння. Воно для нас дарується через співдію нашої і Божественної волі, через підкорення своєї волі – Божественній, і по Божій благодаті тоді можемо отримати дар спасіння. Ми повинні звертати особливу увагу саме на ту молодь, яка поки що далека від церковного життя, але відкрита для того, щоб Господь міг діяти в ній. Саме тому, якщо такі молоді люди візьмуть участь у Хресній ході Київського Патріархату, то звісно, для нашої Церкви це стане великою радістю. Тоді наша спільна молитва буде справді могутньою, лунатиме і за тих людей, які ще не зовсім зрозуміли свого життя в Церкві Христовій. Натомість, вони, побачивши подвиг віри в інших людях, отримають натхнення збагатитись духовно. Чудовим наглядним прикладом незламного сильного духу для молоді є наш Святіший Патріарх Філарет, який у свої 87 років має сили служити Святу Літургію, проповідувати Слово Боже, йти до Володимирської гірки разом із іншими. Саме тоді українська молодь усвідомить, що православне українське духовенство – це не служителі культу, як їх називали у радянські часи, а вірні слуги Господні, які прагнуть, аби український народ був єдиним, щоб запанували мир та порозуміння між всіма.
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
