Як святий Миколай ставиться до того, що від його імені дарують подарунки? Чи допомагає він людям і сьогодні особисто? Який він був насправді та який має характер? Ви, мабуть, здивуєтеся, але відповіді на ці питання отримала 90 років тому львів’янка — Стефанія Горак.
Мало хто про це знає, але святий Миколай особисто побував у Львові в 30-х роках минулого століття. Мова йде не про мощі святого, ані про його ікону, але про відвідини ним львів’янки Фуллі Горак під час містичних переживань візіонерки, яка мешкала на вул. Коперника.
Життя Фуллі Горак (1909-1993) було непересічним і вимагає окремої розповіді. До речі, ім’я Фулля – це варіант імені Стефанія: Стефуля – Фуля. Саме так її найчастіше називали друзі, земні і небесні. Стефанія була католичкою, полькою, але Римо-католицька церква ще не висловила свого ставлення до її містичних переживань. Однак у тих, хто читає її книги та уважно приглядається до плодів життя Фуллі, залишається мало сумнівів у автентичності її об’явлень. Якщо окремі уривки (вирвані з контексту) її приватних одкровень ще можуть викликати додаткові запитання, то розгляд її життя і духовної творчості в цілому вказує на глибоке свідоме навернення, яке пережила 26-річна львів’янка в 1935 році. Фулля яскраво засвідчила істинність слів із Апостольського Credo «Вірую… в сопричастя святих».
У своїй книзі «Свята пані» Фулля Горак описала свою зустріч зі святим Миколаєм. За її словами, прив’язаність до Мирлікійського Чудотворця була у неї з дитинства. Звичайно, це був той, хто приносить дітям подарунки під подушку. Тому коли їй було оповіщено, що невдовзі Миколай відвідає її, Фулля боялася розчаруватись, тож попросила, щоб він прийшов до неї в тому образі, яким вона уявляла його з дитинства.
«Прийшов сивим, рум’яним дідусем в митрі та єпископським жезлом. Повністю, геть такий, якого дуже люблять діти. Він є наймиліший на світі! Неймовірно його люблю! Нічим не відлякує — навпаки — мабуть, він сам трохи сором’язливий… Завжди кудись поспішає. Говорить дуже швидко. Називає мене Фулька. Сказав звертатись до нього “św. Miku”, щоб було коротше. Однак я називала його Миколаєм. Дуже жвавий, веселий і ніколи не має часу. Каже, що має купу справ на голові. Такий є милий!», — розповідає Фулля Горак.
Також читайте: Святий Брат Альберт: від депресії до канонізації
Миколай також розповів їй, що марно діти розчаровуються, коли дізнаються, що подарунки від нього – це лише традиція. Чому їм розповідають, що то не він їх приносить? Якраз він! А хто ж дає натхнення людям, щоб так обдаровувати діток? Хто посприяв тому, щоб звичай взаємного обдарування в його свято так розійшовся по всьому світі? Власне він сам! — пише Фулля.
«Скажи, Фулько, людям, що я є святим подарунків. Не тільки діти можуть мене просити. Дорослі теж… Кожен, хто з вірою звернеться до мене з проханням про щось — отримає! Я так люблю робити людям приємності! Але вони мають просити…»
Коментуючи ці слова святого, Фулля згадує, що вони правдиві, бо стільки разів хтось дуже бідний приходив до неї по гроші, одяг чи їжу, а в неї не було що дати – тоді вона молилась до св. Миколая. «Не було ще такого випадку, аби тоді хтось спонтанно не приніс мені для бідних того, що потребувала». Опісля святий Миколай дуже тішився тими випадками та був дуже задоволений собою.
Також читайте: Еліза. Чи може містик ХІХ століття викликати захоплення в наш час?
Фулля розповідає, що св. Миколай з’являвся їй дуже часто, мабуть, тому, що вона дуже любила його. Інколи він роз’яснював їй у простий, дитячий спосіб речі, яких не могла зрозуміти. Казав, що в таких випадках треба керуватись серцем, а не головою.
«Фулько, Фулько, кажи — чого тобі треба? Я вмію так зробити! Там шепну, там надихну, а де треба підштовхну — і є! Люблю тебе, Фулько… Кажи, бо поспішаю».
«Якби хотіла описати його в кількох словах, сказала би, що складається з доброти, щедрості, радості і поспіху. Не з’являється і не зникає, тільки прибігає і вибігає… Завжди зайнятий, завжди поспішає, завжди думає про інших — мій найдорожчий святий Миколайчик!», — пише Фулля Горак.
Читач може вірити або ні у свідчення львів’янки Стефанії Горак. Якщо повірити важко, не спішіть відкидати. Можливо, з часом її книга «Свята пані» буде перекладена повністю українською, і тоді ви зможете оцінити досвід Фуллі більш об’єктивно.
А поки що книгу можна придбати польською мовою в книгарні в будинку Курії Львівської Архідієцезії РКЦ на вул. Винниченка, 32. Там, до речі, багато інших цікавих книг (українською та польською) і не тільки.
Також читайте: Хранитель музею блаж. Василія (Величковського): «Я мовчав про це 10 років, більше не можу»
Повязані записи
