Теракт у Сіднеї: хто такі ассирійці, єпископа яких хотіли вбити

Австралійська поліція назвала напад на церкву в Сіднеї 15 квітня «терористичним актом» проти ассирійської громади, нащадків давньої східнохристиянської церкви, яка процвітала в середньовічній Азії, а потім зазнала переслідувань на початку 20-го століття.

Інцидент відбувся ввечері 15 квітня в церкві Христа Доброго Пастиря у Вейклі, західному передмісті Сіднея, Австралія. Напад був здійснений підлітком, який підійшов до вівтаря і напав з ножем на єпископа громади Мар Марі Еммануеля. Єпископ, який отримав ножові поранення в голову і тулуб, перебуває в стабільному стані і йде на поправку, йдеться в заяві Церкви Христа Доброго Пастиря від 16 квітня.

Цей єпископ належить до Ассирійської Церкви, діаспора якої втекла з Іраку в 20-му столітті, розселившись по всій Європі, США, Канаді та Австралії. Церква відрізняється від Халдейської Церкви, яка відокремилася від неї в 17 столітті, щоб приєднатися до Риму. Разом ассирійців і халдеїв зазвичай називають ассиро-халдеями.

Походження Ассирійської Церкви

Ассирійці, до кінця 19 століття відомі як «Несторіани», — це перські християни, які не прийняли постанов Третього Вселенського Собору 431 року, який відбувся в Ефесі.

Ця богословська суперечка була ускладнена політичним поділом між Несторіанською Церквою, що входила до складу Перської імперії, та іншими християнськими інституціями в межах Римської імперії. Історик Бернард Гейбергер формулює дилему: «Як можна бути християнином і лояльним до перського режиму, коли Римська імперія офіційно є християнською?»

Ассирійська Церква пережила епоху процвітання і могутності в Середньовіччі, поширившись на Центральну Азію і дійшовши аж до Китаю та Індії, де вона присутня і сьогодні. «Вона добре пристосувалася до арабських режимів», – продовжує Хейбергер. «У Перській імперії були періоди переслідувань, але за правління династії Аббасидів (750-1258) Ассирійська Церква займала майже привілейоване становище».

Чому вони втекли до Європи, США та Австралії?

Однак після масових вбивств, вчинених османськими військами та курдами під час Першої світової війни, ассирійський патріарх та його послідовники втекли з південно-східної Туреччини до гір Хаккарі, зрештою знайшовши притулок в Іраку. Патріарх був видворений у 1933 році та емігрував до Чикаго, США, де була створена резиденція патріархату разом зі значною кількістю його послідовників. З того часу правозахисні групи закликають до визнання геноциду, під час якого близько 250 000 ассиро-халдеїв були вбиті Османською імперією між 1915 і 1918 роками.

Крістін Шайо, фахівець в питаннях ассирійців, називає їх «глобальною церквою», зважаючи на те, що діаспора поширилася по всьому світу. За оцінками організації L’Œuvre d’Orient, яка допомагає східним християнам, церква налічує близько 400 000 послідовників по всьому світу, найбільша громада зараз знаходиться в Німеччині. У Франції вони мають парафію в Марселі. У 2015 році патріархат відновив свою діяльність на споконвічних землях в Іраку, де зараз проживає близько 35 000 ассирійців.

Хто такий єпископ Марі Марі Еммануель, якого хотіли вбити

Мар Марі Еммануель (нар. 19 липня 1970 р.) — австралійський християнський священнослужитель іракського походження, єпископ церкви Христа Доброго Пастиря у Вейклі, Новий Південний Уельс. Етнічний ассирієць, у 2011 році він був висвячений на єпископа в Древній Церкві Сходу, але був відсторонений у 2014 році. У 2015 році він покинув цю деномінацію і заснував незалежну християнську церкву в східно-сирійській традиції.

Його проповіді транслюються в прямому ефірі на каналах Церкви Христа Доброго Пастиря у Facebook і YouTube, які в сукупності мають 240 000 підписників. Мар Марі Еммануель критикує ліберальне християнство. Також він викликав ненависть в ісламістів, оскільки безкомпромісно проповідує Євангеліє мусульманам. Його присутність в Інтернеті стала мішенню для критики, ненависті та інтернет-тролінгу із середовища його опонентів. 15 квітня 2024 року Еммануель та п’ятеро інших людей отримали ножові поранення в церкві під час проповіді.

За матеріалами La Croix   та інших інтернет-джерел