25–26 липня у Крехівському василіянському монастирі святого Миколая відсвяткували празник Крехівської (Верхратської) чудотворної ікони Божої Матері. Цьогорічний відпуст присвятили молитві за святі та ревні покликання до богопосвяченого життя.
Про це повідомляють на фейсбук-сторінці Крехівського монастиря.
З 22 до 26 липня у монастирі тривала молитовна зустріч для хлопців, що бажають розпізнати своє покликання. Упродовж п’яти днів юнаки мали можливість познайомитися із чернечим життям, взяти участь у спільній молитві та духовних науках.
Фото: фейсбук-сторінка «Крехівський Паломник»
У суботу та неділю, 25 і 26 липня, у Крехівському монастирі відбувся традиційний відпуст на честь Крехівської (Верхратської) чудотворної ікони Богородиці. Святиню вшанували урочистою ходою та виставили для почитання вірним.
Генеральний радник Протоархимандрита василіян о. Луїс Касіян ЧСВВ, що взяв участь в Крехівській прощі, присвятив темі розпізнання покликання свою проповідь під час одного з відпустових богослужінь.
Архиєрейську Божественну Літургію в неділю, 26 липня, звершив Екзарх Харківський УГКЦ Василь (Тучапець). Під час Літургії паломникам уділили повний відпуст.
Історично із Крехівським монастирем пов’язані дві різні ікони Богородиці. Сліди оригінальної Крехівської ікони протягом століть затратилися, натомість нині в цій обителі прославлена святиня, перенесена із Верхрати (зараз територія Польщі).
Історія ікони сягає XІV століття. Її авторства наразі установити історикам не вдалося, бо святиня була перемальована в 1980-х і сучасний вигляд святині не відповідає оригіналові. Ікона походить із Василіянського монастиря у с. Верхраті. За даними досліджень, ігумен цієї обителі Ісаак Сокальський переніс її сюди зі Замостя у 1682 році. Через шість років святиня вперше прославилася чудесами. 2 липня 1688 року, на свято Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці, двоє ченців стали свідками чуда: ікона Матері Божої почала плакати кривавими сльозами. Люди спостерігали диво упродовж чотирьох тижнів. Серед очевидців був і львівський єпископ Йосиф Шумлянський. Побачивши криваві сльози, якими спливала ікона, влітку 1688 року він пастирським листом проголосив її чудотворною. Чуда й оздоровлення за посередництвом Верхратської ікони почали фіксувати: до 1794 року їх записали вже близько 150.
В 1810 році, після того, як Верхратський монастир внаслідок йосифінських реформ було скасовано, ікону урочисто перенесли до Крехова, де вона пробула майже 150 років. Коли в 1949 році радянська влада насильно виселяла ченців-василіян з Крехова до Унева, чернець Антоній Масюк намагався винести ікону, але йому завадили чекісти. Згодом святиню все ж вдалося врятувати й таємно перевезти до львівської церкви святої Параскеви П’ятниці.
Після виходу УГКЦ з підпілля Верхратську ікону в 1991 році передали до львівського Свято-Онуфріївського монастиря василіян, а 19 травня 1991 року – повернули до Крехова. Багатотисячна піша процесія перенесла ікону від Жовкви до стін Крехівського монастиря, до якого незадовго перед цим повернулися монахи. Тут реліквія зберігається в бічному престолі роботи митця Ігоря Косика. В останню неділю липня обитель традиційно святкує празник Крехівської ікони, на який прибуває чимало паломників.
Довідка за матеріалами krekhivmonastery.org.
Також читайте: У Крехівському монастирі назвали 11 причин відвідати обитель
«Не втратити віри, роблячи добро». Розмова з о. Романом Мельником ЧСВВ з обителі св. Миколая
Крехівський новіціят: місце, куди кличе Бог
Повязані записи
