Сьогодні, у день пам’яті преподобного Іова Почаївського, у Свято-Іоано-Золотоустівському монастирі ПЦУ у Львові відбулася знакова подія — вперше від часів радянської окупації було звершено Божественну Літургію у відновленому приділі на честь Почаївської ікони Божої Матері.
Про історію замурованої святині, несподівану знахідку під час реставрації та значення цієї події сайту «Духовна велич Львова» розповів архімандрит Кипріан (Лозинський) — намісник Іоано-Золотоустівського монастиря, перший проректор Львівської православної богословської академії.
Радянська цегла та несподіване відкриття
До 1940-х років у тоді ще римо-католицькому храмі діяли дві бокові каплиці (приділи), які в радянський час, коли тут функціонувала інфекційна лікарня, були закриті, перетворені на склади або знищені. Довгий час ніхто навіть не здогадувався про існування прямого входу до однієї з них із самого храму. Відкриття сталося випадково, під час відновлення стінописів.
«Ми почали розчищати стінні розписи. І коли професійні реставратори відкрили розпис на стіні, то з того боку, де каплиця, просто під побілкою відкрилася замурована арка — вхід, закладений звичайною пустотілою радянською цеглою, — ділиться архімандрит Кипріан. — Ми не мали старих фотографій і думали, що це просто стіна, а вхід у каплицю є лише з іншого боку. Коли цю радянську кладку розібрали, каплиця повністю відкрилася для доступу».
Після розчищення приміщення з’ясувалося, що, на відміну від іншої — академічної — каплиці, тут зберігся автентичний кам’яний престіл, оригінальні розписи та старовинна підлогова мозаїка. Реставратори законсервували знайдене, аби в майбутньому продовжити дослідження.
Історична пам’ять та нове присвячення
Історично ці дві каплиці мали особливе значення. За словами отця Кипріана, засновниця храму Матір Марія від Хреста (Моравська) цілеспрямовано присвятила один із приділів священномученику Йосафату Кунцевичу, вбачаючи в ньому постать, яка б мала духовно поєднати український та польський народи. Інша каплиця була присвячена Богородиці.
Сьогодні ці традиції переосмислені та відновлені. Першу, відкриту раніше, каплицю зі сторони академії освятили на честь новоканонізованого святителя Рафаїла (Заборовського) — покровителя духовної освіти. Другу ж, нововідкриту «монастирську» каплицю, вирішили знову присвятити Матері Божій, обравши центральною її Почаївську ікону.
Як пояснює намісник монастиря, вибір саме Почаївського образу має глибокий символізм: «Ми захотіли показати, що ця ікона є особливо шанованою в західній частині України. А по-друге — наголосити, що Почаївська лавра є українською, і ця ікона є українською святинею нашої землі».
Крім того, в інтер’єрі каплиці зібрали цілу колекцію копій різноманітних чудотворних ікон Богородиці: «Несподівана Радість», «Всіх Скорботних Радість», «Годувальниця», «Цілителька», «Пом’якшення злих сердець» та багато інших. Вони символізують безперервну опіку Матері Божої над людським родом у найрізноманітніших життєвих обставинах.
Також читайте: Мати Марія від Хреста (Моравська): Свята, яка не покинула Львова
Камерна молитва та духовний спокій
Наявність додаткових престолів (приділів) має і важливе літургійне значення. Згідно з православною традицією, на одному престолі не можна звершувати дві Літургії в один день. Тому бокові каплиці дозволяють проводити додаткові богослужіння, а також створюють простір для більш камерної молитви – богослужіння у вузькому колі.
«Зазвичай центральний престіл — це для більших, урочистих служб, а бокові престоли — це камерні служби в особливих наміреннях, — зазначає архімандрит Кипріан (Лозинський). — Ми плануємо звершувати Літургію в цій каплиці раз на місяць. Можливо, це буде остання п’ятниця місяця».
Перша за понад вісім десятиліть служба стала особливо зворушливою подією для парафії. Дату вибрали не випадково — саме сьогодні, 28 жовтня, Церква вшановує пам’ять видатного подвижника і ченця преподобного Іова Почаївського, що дуже символічно для монастирської каплиці Почаївської ікони.
Ділячись особистими враженнями від першого богослужіння за віднайденим престолом, архімандрит Кипріан розповів: «Було відчуття особливого спокою, якого я давно не відчував. Літургія пройшла наче одна мить. Прийшли люди, приступали до сповіді та причастя. Євхаристійна молитва відновилася, і було відчуття умиротворення, щастя і радості від того, що молитва тут знову звучить, і Безкровна Жертва знову приноситься на цьому місці. І, звичайно, велика вдячність Пресвятій Богородиці».
Фото – Oleg Saviak
Також читайте: Нове життя святині: у львівському храмі відновили історичну каплицю
У Львові освятили перший в Україні храм на честь митрополита Рафаїла (Заборовського)
Храмовий комплекс на Лисенка: місце православної формації у Львові
Повязані записи
