Православні та католики моляться за померлих як за членів єдиної Церкви (земної й небесної), вірячи, що молитва живих, особливо в поєднанні з Церковною Жертвою, може полегшити стан душі до Страшного Суду.
Попри те, що греко- та римо-католики вірять у Чистилище, а православні здебільшого – у митарства душі по смерті, розуміння того, що померлим потрібна допомога живих, присутнє у християн обох цих традицій.
Богословська основа
Смерть не розриває спілкування в Тілі Христовому. Бог є Богом не мертвих, а живих, бо для Нього всі живуть (Лк. 20, 38), каже Святе Письмо.
Молитва за померлих була знана ще в Старозавітній Церкві. Про це згадує книга Маккавеїв, де говориться про те, що за померлих була учинена жертва, щоб вони звільнилися від гріха (2 Мак. 12, 39-45), і думка вчинити це автором цієї второканонічної біблійної книги названа «праведною і побожною».
Християнська Церква від самих початків молиться за спочилих, просячи прощення гріхів вільних і невільних, упокоєння в «місті світлому, квітучому, спокійному» і причастя Царства Небесного.
Блаженний Августин, який жив у IV-V ст., захищає й обґрунтовує молитву за померлих як давню церковну практику, яка приносить реальну користь тим, хто помер у вірі й здатний прийняти цю допомогу.
Задокументовані свідчення такої традиції відомі вже з II-III ст., – про це писали і Тертуліан, і святий мученик Кипріан Карфагенський, святителі Кирило Єрусалимський та Іван Золотоустий, а також свідчать епітафії на надгробках.
Особливе значення мають перші 40 днів після смерті (час, коли, за традицією, вирішується, де перебуватиме душа далі), а також 3-й і 9-й дні, річниці та спеціальні дні церковного календаря.
Як можна на практиці допомогти померлим у Христі
У храмі
- Записки на проскомидію/Літургію: ім’я (дане в хрещенні) подають священникові; частиці при поминанні цих імен виймаються з просфори й занурюються під час Служби Божої в Чашу з Кров’ю Христовою зі словами прохання про омиття від гріхів тих, що поминалися. Важлива деталь: на Літургію (проскомидію) можна подавати імена лише охрещенних людей. Поминання померлого на Службі Божій – це найвища та найефективніша молитва.
2. Панахида (або литія) — спеціальне заупокійне богослужіння. Її можна замовити в будь-який час, особливо корисно зробити це на 3-й, 9-й, 40-й дні, в річниці смерті, на дні народження або іменини спочилого, на батьківських суботах, та й будь-коли в інший день.
3. Сорокоуст — поминання спочилого впродовж 40 Літургій. Згідно з іншою традицією, спочилого поминають на парастасах (повних панахидах) впродовж Великого посту. Основна ідея у цьому випадку полягає в тому, що за душу померлого моляться багато священників – «сорок уст».
4. Вселенські й батьківські суботи (М’ясопусна, перед Трійцею, Димитрівська тощо), Радониця (у вівторок після Пасхи) — дні особливої спільної молитви в році за всіх спочилих.
Домашня (приватна) молитва
За спочилих можна молитися своїми словами або за готовими текстами. Особливо корисно читати Псалтир (часто з молитвою за спочилого після кожної «Слави»).
У молитовниках є й інші молитви за спочилих. Існують акафісти і канони за померлих. У приватній молитві можна поминати усіх померлих, навіть тих, хто був нехрещений.
Католики мають традицію жертвувати за померлих відпусти, молитви на вервиці, коронки до Божого милосердя, Хресні дороги, пости та інші практики.
Також велику користь спочилій душі приносить:
Милостиня, добрі справи й пожертви «за упокій душі»: не обов’язково віддавати все в храм – добре діло чи милостиня може бути надана безпосередньо тому, хто цього потребує.
Важливе значення також має догляд за могилою і молитва на цвинтарі.
Молитва і пам’ять за померлих — це насамперед прояв любові, яка не закінчується зі смертю. Смерть розриває між нами лише видимий зв’язок. Ми й надалі потрібні одні одним.
Важливо знати, що померлі не можуть молитися за себе самих, і саме тому потребують нашої допомоги. Водночас вони можуть молитися і заступатися перед Богом за нас. У такий спосіб Господь навчає людей любові, жертовності та взаємодопомоги, незалежно від того, де ми зараз перебуваємо – у земному світі чи потойбічному.
Також читайте: О. Петро Бойко: «Дуже велика користь душі спочилого від загальної церковної молитви»
О. Михайло Сивак: «Стінка між духовним і матеріальним світом дуже тонка»
О. Ігор Ґнюс OP: «Стан цвинтарів дуже добре показує стан нашої віри»
Повязані записи
