Коли людина робить іспит сумління та роздумує над своїми гріхами, може виникнути питання: які з проступків найбільші й вимагають невідкладної сповіді, а які можна вважати дрібними? Щоб відповісти на це питання, треба дізнатися, що ж Церква каже про міру гріха, який із гріхів можна вважати найсерйознішим та чи взагалі існують «неважливі» гріхи.
Про це розповіли на фейсбук-сторінці Православної церкви України.
У публікації зазначили, що люди зазвичай говорять про те, що є гріхи великі – найтяжчі – і є маленькі, незначні. Але як відбувається таке розрізнення і за чим його можна визначити – за наслідками, за мірою завданої шкоди чи за впливом на оточення або на власну душу? Для цього треба насамперед зрозуміти, що ж таке гріх.
«Гріх (грецькою “ἁμαρτία” – амартіа) буквально означає “невлучення в ціль, промах, помилка”. Тобто, гріх є тим хибним проявом людських можливостей, який не відповідає меті існування людини, суперечить її призначенню як творіння Божого: прагнути богопізнання, досконалості та єднання з Господом. Причому, гріх – це не лише дія, гріховними можуть бути і намір, і думка, і бажання, і потяг, і навіть бездіяльність», – розповіли в ПЦУ.
Важливо розуміти, що будь-який гріх відділяє людину від Бога, а отже – веде до духовної смерті та вічної муки. Проте людина схильна міряти «величину» гріха власною міркою: часто власний гріх стає настільки звичним і непомітним у щоденному, що виглядає незначним у порівнянні з чужими проступками. Такі «малі» гріхи таять у собі величезну небезпеку, адже саме з ними людина зазвичай не бореться – відтак повторює і нагромаджує їх.
«Святі отці звертали особливу увагу на духовні наслідки гріхів. Християнство вважає смерть душі страшнішою за тілесну смерть, бо передбачає вічні страждання без можливості спасіння і благого життя вічного. В цьому сенсі ті гріхи, що, за відсутності справжнього каяття та виправлення, ведуть людську душу до вічної загибелі, є найтяжчими. Звідси нерозкаяний гріх – смертний гріх», – наголосили у публікації.
Особливо знаковими є слова Ісуса Христа: «Всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому» (Мф. 12: 31 – 32). Це означає, що богохульство, наполегливий опір Богові, відкидання благодаті Святого Духа, що є хулою на Нього – це гріх, який людині не проститься.
Окремо варто розглянути деякі гріхи, що є тяжкими. Серед них зокрема – самогубство, яке найчастіше спричиняє невір’՚я, духовна порожнеча, розпач, зневіра. «Добровільне позбавлення себе життя завжди сприймалося як важкий гріх, який Церква на землі вже не може відпустити (бо всякий гріх відпускається тільки при покаянні). Самогубство, вчинене обдумано і свідомо, а не у стані безумства, Церква визнає таким самим важким гріхом, як і відбирання життя в іншого (убивство). Але якщо вбивця забирає життя іншого, то самогубець позбавляє життя не лише тіло, а й губить свою душу», – підкреслили у публікації.
Ще один тяжкий гріх – це гординя, пиха. Ця підступна і найнебезпечніша з усіх пристрастей виявляється в егоїстичній замкненості на собі, на власних бажаннях і на силі їх здійснити. «Гординя є родоначальницею всіх гріхів, бо саме вона найвищого з ангелів перетворила на сатану. Через його гординю та бажання бути богом без Бога – гріх і зло увійшли у світ. Гординя – це зрада Божої любові, відмова від миру з Богом, підміна Бога ідолами та іншими предметами обожнення. Це підміна віри в Бога – вірою в самого себе, вчення Божого – своїми судженнями, а правди Божої – власною ситуативною оцінкою, розумінням, поглядом», – наголосили в ПЦУ. Гординя небезпечна зокрема тим, що уміє маскуватися під почуттям недооціненості, жалю до себе. Горда людина часто виправдовує будь-які засоби досягнення своєї мети, водночас заперечуючи власні гріхи. Вона стає супротивником Богові та співпричасником дияволу. Через це гординя є великим гріхом.
«Загалом, усякий гріх є небезпечним, бо веде до віддалення від Бога, до рабства злу. Тому всякого гріха слід остерігатися та бути духовно тверезими і пильними, щоби не допускати їх. Але якщо людина оступилася і впала, то слід підійматися, виправлятися, слід йти назустріч до Бога, маючи в серці розкаяння та бажання виправити вчинене зло. І Господь не відкине нас. Бог простить і допоможе відновитися, якщо ми будемо каятися щиро і виправлятися через діяльну переміну свого життя!», – зазначили у повідомленні.
Головне фото: фейсбук-сторінка Львівської єпархії ПЦУ – спадкоємниці УАПЦ
Також читайте: Сповідь у телефоні! Український священник створив покаянний мобільний додаток
«Це не гріх, не бійся»? Заповідь «Не вбивай»!
О. Петро Бойко: «Не існує правильної чи неправильної сповіді»
Повязані записи
