Центр імені Дзеровича – це місце зустрічі для освітян

Бути добрим – це передусім намагатися бути собою, бути людиною, – писав блаженної пам’яті Патріарх Любомир Гузар. – Тобто сповняючи своє призначення, відповідаючи своїй людській природі, ми виявляємо нашу доброту, з усміхом, з позитивним, погідним настроєм, безкорисливо.

Я, c. Георгія Припутницька, референт в справах освіти і виховання, покликана правлячим Архиєпископом Митрополитом Львівським до діяльності в його імені, за його підтримки, на славу Божу.

21


Все, що я роблю, зробила чи, з ласки Божої, ще зроблю для освітян Львівської Архиєпархії – все роблю в дусі «Церква дбає». Через мене і мою працю Церква дбає про підтримку католицьких шкіл, про формацію вчителів-католиків, про підтримку священиків-капеланів шкіл, про гармонійний духовний моральний пізнавальний особистісний розвиток учнів.

Той факт, що я просто людина має два наслідки: негативний і позитивний. Негативний полягає у тому, що через мою невелику міру спосібностей число і різноманітність запропонованих дієвих інструментів для розвитку шкільництва обмежене. Позитивний аспект – це те, що я потребую підтримки, співпраці, взаємодії з іншими, яким теж лежить на серці добро і спасіння дітей, вірних нашої Церкви будь-якого віку і статусу, слава Божа. Так працюючи разом ми можемо маленькими кроками долати шлях досягнення кращих методів, засобів, можливостей, а тим часом між собою ділитися Божими дарами, найбільший з яких Любов.

1


Таким чином зібралася команда Освітньо-методичного центру ім. о. Юліана Дзеровича. Ми працюємо в освітній сфері як інституція створена Церквою, і  пишаємося цим, тому що несемо довіру і відповідальність – чесноти, які так потрібні зараз в суспільстві загалом і в школах та садочках зокрема. Церква не може бути осторонь життя і являється правдивим стейкхолдером освітньої реформи. І вносить у цю справу свою неповторну частку – таку як формація та підтримка освітян. Не секрет, що вчителі, учні часто чуються самотніми, немає кому розповісти про свої побоювання, емоції, зранення. Ми створюємо місце зустрічі, де навчаємося, підвищуємо фахові навички та одночасно тут можна почути відповіді на особисті питання. У мене були випадки, коли після семінару вчителька підходила і, обійнявши, на вухо шепотіла «дякую», так що я й не знаю, що саме їй допомогло. Ми пропонували перегляд фільму учасникам, а отримували фідбек, що вже хтось подивився цілою родиною – обговорили, спільно шукали рішення своїх проблем. Діє Бог серед нас, і в спосіб який Він хоче.

22


Про маленькі кроки. Програми Освітньо-методичного центру ім. о. Юліана Дзеровича досить різноманітні та відкриті для всіх охочих. Кожного року є два модулі для директорів освітніх закладів, менторські програми інтерактивного навчання від вчителя-методиста Наталі Древняк-Сарабун, , а також окремі семінари, тренінги для психологів про емоційний інтелект від кандидата психологічних наук Ірини Матіків, по профілактиці професійного вигорання, комплексні програми літніх шкіл, модульні програми для медсестер, майстер-клас для кухарів. Всі освітні заходи були створені на запити освітян.

225


Дякуємо Богові за всіх подарованих нам друзів, колег, доброчинців і недоброчинців. Дякуємо Вам, дорогі освітяни, за Вашу невтомну працю та гарячі серця, за Вашу працю над собою, щоб бути Божим світлом для світу, справжніми освітянами. Дякую всім за радість і ревність у діланні своїх справ, за чистоту і щирість розмови, за допомогу і підтримку. Бог благословить Вас і Ваших дітей.

З повагою і молитвою.