Ця розмова особливо актуальна зараз, у контексті подій, які саме відбуваються. УАПЦ отримала нового Предстоятеля. І не просто нового Предстоятеля, а того, хто ще будучи Місцеблюстителем Київського митрополичого престолу чітко заявив про бажання об’єднати УАПЦ із УПЦ КП. Відбувся Помісний Собор УАПЦ, під час і після нього почали ходити різні чутки і спекуляції довкола процесу об’єднання. Та все ж було прийнято спільне рішення Комісії із діалогу, яка працювала за участі спостерігачів – архиєреїв Вселенського Патріархату, згідно із котрим Комісія запропонувала Синодам і Предстоятелям обох Церков скликати 14-го вересня Об’єднавчий Собор. Про процес об’єднання УПЦ КП і УАПЦ, та сучасний стан Української Автокефальної Православної Церкви говоримо із її Предстоятелем – Блаженнішим Макарієм – митрополитом Київським і всієї України.
– Ваше Блаженство, найперше дозвольте Вас привітати із новою і відповідальною місією, яку доручила Вам Церква. Як змінилося Ваше життя? Чи повпливало обрання Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України на Ваші обов’язки?
– «Блаженство» нічого не змінило. Я залишився таким, яким і був (усміхається – В.М.). Стало набагато більше роботи. До цього я був митрополитом Львівським, також керував Рівненсько-Волинською і Таврійською єпархіями, а зараз мушу працювати для всієї України. Потрібно багато і наполегливо працювати, аби був результат. Адже без праці нічого не буде…
– Ви сказали, що окрім послуху Предстоятеля окормлюєте ще 3 кафедри. Чи слід очікувати нових хіротоній, чи Ви і надалі керуватимете такою кількістю єпархій?
– Я не можу керувати всіма кафедрами УАПЦ (сміється – В.М.). Зараз ми йдемо до об’єднання. Ми його прагнемо, але саме реального об’єднання, а не приєднання. Якщо ми все-таки дійдемо до згоди і об’єднаємося, то я залишусь на Львівській кафедрі і буду служити тут скільки Бог призначить жити.
– Владико, Ви згадали про об’єднання. Саме із Вашої заяви, коли Ви ще були Місцеблюстителем, почався активний процес переговорів, були утворені комісії. В час і після Собору в пресі з’являлось багато чуток про зрив об’єднання, до того ж із вини УАПЦ. Що Ви на це скажете?
– Зробивши заяву і почавши процес об’єднання, я їздив у Вселенську Патріархію. Там чітко сказали, що хочуть і будуть всіляко сприяти об’єднанню Православних Церков України. І ми хочемо об’єднання, але повторюся – не приєднання до УПЦ КП. Київський Патріархат відкинув мою пропозицію про спільну назву – УАПЦ КП. Що ж, якщо така пропозиція відкинута – виносимо її на спільний Собор, але за умов, що представництво при голосуванні буде 50 на 50. А оскільки Київський Патріархат запропонував – один священик із п’ятнадцяти парохій,- то зрозуміло, що пропорція буде нерівна і ми на це не підемо. Стосовно назви є ще й інша пропозиція: скасувати обидві назви УПЦ КП і УАПЦ, і обрати одну назву – Українська Православна Церква, а влада тоді нехай думає кому і на яких підставах вона цю назву у 1992-му році віддала, нехай виправляє помилку…
Стосовно діяльності спільної комісії і документу, який вони підписали – це добре, що підписали. Харківський архиєрей (владика Афанасій Шкурупій – В.М.) заявив, що вони не мали права нічого підписувати. Якщо створена Комісія – вона має право діяти! Чи Архиєрейський Собор погодиться із підписаними документами – це інше питання, але підписувати його Комісія мала право! Я ще не розмовляв із владикою Афанасієм, але я обов’язково матиму бесіду з ним із цього приводу. На найближчому Архиєрейському Соборі я закличу архиєреїв до того, аби вони були виваженими у своїх заявах, зокрема щодо діяльності Комісії, яку створив Архиєрейський Собор. Рішення щодо цього документу прийматиме Патріарша рада, Архиєрейський Собор, а також Рада кожної єпархії. Якщо Єпархії підтримають рішення про об’єднавчий Собор на умовах Київського Патріархату – я підтримаю таке рішення. Ми є соборноправною Церквою, тому всі рішення мусимо приймати колегіально, нікому не можемо диктувати умов. В нашій Церкві не всі за об’єднання, але більшість. І як вирішить більшість у кожній єпархії так і буде.
Цього об’єднання хоче також і держава. Часом занадто «активно» хоче… Мені колись вже пропонували виходити на прес-конференцію із Патріархом Філаретом, заявити про негайне об’єднання, при цьому не обговорюючи ніякі умови… Я сказав, що не піду на таке.
Побачимо, що скаже соборний голос Церкви. Якщо вони запропонують щось інше – і ми це пропонуватимемо на Об’єднавчому Соборі.
– Яким чином Ви відреагували на пропозицію владики Варсонофія (Столяра), вікарія Київської митрополії УПЦ, щодо відновлення діалогу із цією Церквою, і чи зустрічались Ви із Блаженнішим Онуфрієм, адже запрошення було?
– Зустрічі із Блаженнішим Онуфрієм не було, бо, по-перше, я зараз у роз’їздах, а по-друге, офіційного листа-запрошення мені не надходило, пропозиція, висловлена на Соборі була усною. Якщо буде бажання зустрітися, то я готовий зустрічатись, розмовляти і домовлятись. Але звісно не так, як це показали на телеканалі «1+1» в репортажі із Андріївської Церкви. Тоді я сказав, що я готовий вклонитися, якщо Блаженніший разом із єпископатом знайде сили, аби відійти від Москви. Тоді фраза була вирвана із контексту, і потрактована, що я готовий поклонятись УПЦ. Не потрібно так робити… Неправда ні до чого доброго не приведе…
– Ви завжди підкреслюєте, що готові іти на компроміси і жертвувати своїми амбіціями задля єдності. Але бачимо, що в процесі виникло багато незгод у позиціях щодо об’єднання між УПЦ КП і УАПЦ. Якщо Церкви все-таки не домовляться, що буде далі?
– Якщо не вийде об’єднатись на таких умовах, будемо шукати інші, які б задовольнили обидві сторони. Варіантів єдності є багато, і їх можна знайти. Потрібно мати лише бажання! В справі єднання потрібно не бажати когось “перемогти”, а справді бажати єднання. Просто. По-Божому. Чесно. Тоді Бог буде благословляти!
– Наскільки я розумію, пункт про назву не є для Вас вельми принциповим. Стосовно пункту про Предстоятеля: як трактувати рішення Комісії? На Об’єднавчому Соборі все-таки будуть вибори Предстоятеля, чи «автоматично» об’єднану Церкву очолить патріарх Філарет?
– Якщо ми дійдемо до Собору, то зрозуміло, що двох Предстоятелів бути не може. Одному потрібно буде відійти, а другого – вибрати, або затвердити спільним соборовим рішенням.
– А Ви готові поступитись, і соборовим рішенням затвердити предстоятельство Патріарха Філарета?
– Я буду за нього голосувати!
– Також Комісія встановила мораторій на взаємні переходи архиєреїв і парафій. Чи це рішення буде працювати, чи переходи будуть і надалі?
– Про це ми говорили і писали неодноразово, почали про це говорити ще у 90-х, знову підняли це питання у 2000-му. Мораторій на переходи був тільки на папері. Реально його ніхто не дотримувався. На Соборі я про це сказав, що бачити такі речі мені, як архиєрею, боляче. Бо порушуються не лише канони, а й елементарна порядність. Адже ми, вище духовенство, вимагаємо від священиків послуху, дотримання канонів, а самі можемо їх порушувати і робити те, що нам заманеться? Так не можна. Архиєрей завжди повинен пам’ятати, що на його дії і рішення дивляться його підлеглі. Звідси у священиків і виникає думка, якщо архиєрею все дозволено, то чому мені не можна?
– При предстоятельстві владики Мефодія Ви активно виступали проти прийняття в УАПЦ владики Кирила (Михайлюка), тепер Предстоятелем є Ви, а владика Кирил і надалі є в УАПЦ…
– Я особливо не був активним противником щодо прийняття владики Кирила, але вимагав, щоб за інцидент, який трапився в зоні АТО, від владики Кирила було пояснення щодо його дій, бо це викликало негативні відгуки у суспільстві.
На останньомуСоборі ми прийняли рішення про створення на Закарпатті двох єпархій – окрім існуючої Закарпатської з’явиться також Карпатська єпархія.
Справді, мене переконували не залишати владику Кирила в УАПЦ, казали, що він має 4 парафії. Я хочу пересвідчитись, чи це так. Адже на Помісний Собор він просив місця серед делегатів від 30-ти парохій.
Маю спосіб це перевірити. Часто кажуть, що нас фінансує Москва. Це неправда: ні російська, ні Українська влада нас не фінансує. І навіть якби із українських чиновників хтось пропонував якусь фінансову підтримку, я б відмовився, адже в країні війна. Тому, аби покрити витрати на Собор, ми постановили, що кожна парафія має внести тисячу гривень для його проведення. Таким чином, по внесеній сумі і побачимо 4 чи 30 парохій є у владики Кирила…Все має бути чесно! У своєму житті я часто сам себе картав, якщо часом довелося щось сказати, а не виконати. Немає кращого для простої людини, а тим більше для священика і архиєрея, коли думки, слова і вчинки збігаються, а не різняться!
– Оскільки ми говорили про Закарпаття, то не можна не згадати про архімандрита Віктора (Бедя). Чи не було дискусій стосовно його переходу в УАПЦ?
– Дискусії, безумовно, були. Деякі архиєреї заявляли, що, будучи ректором, о. Віктор вимагав багато коштів за вступ і так далі… Деякі архиєреї не мали заперечень. Тому була дискусія.
Вирішальним стало те, що є навчальний заклад – Богословська Академія, до того ж цей навчальний заклад має державну акредитацію. До мене уже звертаються священики, які мають намір там навчатись, бо хочуть отримати диплом державного зразка. Друге – ще раніше я домовився із отцем Віктором, що діти (і хлопці, і дівчата) загиблих на Майдані і в АТО навчатимуться у Академії безкоштовно, 50% їх навчання фінансуватиму я, 50% – отець Віктор.
– То чи очікувати найближчим часом архиєрейської хіротонії архімандрита Віктора?
– Це залежить від того, наскільки йому вдасться покерувати єпархією… Будуть в єпархії парохії, будуть священики – буде потрібен і архиєрей…
– Оскільки ми торкнулись персоналій і переходів, то що Ви можете сказати із приводу переходу із УАПЦ архиєпископа Володимира (Шлапака)?
– Я мав цікаву розмову із владикою після його переходу… Він хоче брати участь у Об’єднавчому Соборі… Є прохання, ми його ще не розглядали. Розмова була дуже цікавою, і владика сказав таку фразу: «Якби я виконав завдання, яке переді мною поставили (не сказавши, хто ці завдання поставив), то я не був би у Житомирі настоятелем каплиці, а був би архиєпископом… Але не вдалось виконати». Я хотів від нього почути, хто йому ставив ці «завдання» державна структура, чи релігійна… Він прямо не відповів, але наскільки я зрозумів, то він комунікував з одним із відомих архиєреїв УПЦ КП.
– Яким чином УАПЦ після Вашого обрання і Ви особисто ведете чи не ведете спілкування із архиєпископом Ігорем (Ісіченком)?
– Перед Помісним Собором владика надіслав мені, як Місцеблюстителю, листа щодо переходу священиків його єпархії в УАПЦ (після рішення Собору Харківсько-Полтавської єпархії про пошук Сопричастя і юрисдикційної єдності із УГКЦ – В.М.) Він питав чому порушуються канони і ми приймаємо священиків без відпускних грамот. Я відповів, що відповідно до канонів священики мають мати послух до архиєрея, але і архиєрей хоч є старшим, і він керує, але глобальних рішень він не може приймати одноосібно, не порадившись із єпархією. Я сказав, що я свідомий, що порушення канонів є, але воно є від усіх і зі всіх боків, тому не варто шукати винних.
Хоча я вірю, що прийде час, і порушувати канони не буде ніхто. Я вірю, що це мине і мине не стільки порушення якихось формальних норм, а припиниться, скажу просто – наше зухвальство один перед одним. Це боляче. На публіці ми сходимось, обіймаємось, а в реальності…
Мушу навести приклад покійного владики Андрія (Горака). Я мав проблеми із парафією на Радехівщині. Після смерті пароха я мав багато кандидатів на цю парохію, але парафіяни запросили отця із Волинської єпархії. Я погодився його призначити, але за умови, що замість нього на Волинь піде один із тих, кого я хотів призначити туди. Люди і отець категорично відмовились, і поїхали до владики Андрія, аби він їх прийняв до себе. Владика одразу мені зателефонував і спитав що із ними робити, бо вони хочуть переходити до УГКЦ, якщо він їх не прийме. Я відповів: «Приймайте!» Справді, було дуже приємно, що владика подзвонив і порадився, а не «втиху» прийняв парафію. Так і має бути. Бо зараз маємо інший приклад , негативний, маємо конфлікт із владикою Яковом стосовно парафії у Самборі… Це дуже прикро. Не хочу нікого судити, але така поведінка ні в які рамки не вкладається.
– Ви згадали про Самбір, що зараз із Дрогобицько-Самбірською єпархією УАПЦ? Вона взагалі існує?
– Владика Іоан (Швець) іменувався не Дрогобицько – Самбірським, а Львівсько – Самбірським. В даній ситуації нічого не вдалося так, як дехто про це думав. Це ввійшло в історію УАПЦ як негативний факт.
– Чому владика Геронтій, будучи єпископом Дрогобицьким, є вікарієм Київської єпархії?
– Ситуація цікава. Минулий Предстоятель приймав рішення одноосібно… Не хочу його судити. Все має бути впорядковано, а не спонтанно, через чиєсь бажання. Він, начебто, був іменований на Дрогобич… Але він не має про це жодного указу, я теж такого указу у архівах Патріархії не знайшов. Він начебто мав працювати над побудовою храмів у Київській єпархії. Я наразі чекаю. Але не вірю в це. Де в чому мені прикро… Людина молода, міг би бути перспективним архиєреєм, але своє життя веде не так, як потрібно. Це було показано на Соборі, на превеликий жаль…
На найближчому Архиєрейському Соборі ми будемо приймати рішення стосовно цього… Я попереджував архиєреїв, що такого не буде! У вступній промові на Соборі я зазначив, що архиєрей має служити, активно працювати і вести високоморальне життя. По-іншому в УАПЦ бути не може!
– Бажаємо Вам успіхів у тому, аби вправно навести порядок! Як Ви думаєте, чому за владики Мефодія в УАПЦ був такий стан?
– Покійний Блаженніший Мефодій був дуже доброю людиною. Але бути добрим, не означає все дозволяти. Потрібно було, окрім доброти, бути вимогливим, і не допускати стану, коли дозволено все! Які б добрі батьки не були, але якщо вони діточкам усе дозволяють, то діти не будуть порядними сім’янинами і добрими громадянами своєї держави.
– На завершення, підводячи підсумок нашої бесіди, із Ваших, Блаженніший, заяв можемо стверджувати: альтернативи об’єднання Православних Церков Ви не бачите, і всіма шляхами будете прагнути до єдності…
– Тільки так! Перспективи є! Якщо не вдасться об’єднатись на умовах, які є зараз, шукатимемо інших шляхів. Можливо колись і УПЦ відійде від Москви, ходять чутки і про це. Мусимо об’єднуватись, бо це потрібно народу. Головне треба молитись і покладатись на Божу волю, а Господь цією справою мудро розпорядить!
Розмовляв Володимир Мамчин