Митрополит Макарій розповів, що голосуватиме на Об’єднавчому Соборі за Патріарха Філарета

Вл.Макарій 1Ця розмова особливо актуальна зараз, у контексті подій, які саме відбуваються. УАПЦ отримала нового Предстоятеля. І не просто нового Предстоятеля, а того, хто ще будучи Місцеблюстителем Київського митрополичого престолу чітко заявив про бажання об’єднати УАПЦ із УПЦ КП. Відбувся Помісний Собор УАПЦ, під час і після нього почали ходити різні чутки і спекуляції довкола процесу об’єднання. Та все ж було прийнято спільне рішення Комісії із діалогу, яка працювала за участі спостерігачів – архиєреїв Вселенського Патріархату, згідно із котрим Комісія запропонувала Синодам і Предстоятелям обох Церков скликати 14-го вересня Об’єднавчий Собор. Про процес об’єднання УПЦ КП і УАПЦ, та сучасний стан Української Автокефальної Православної Церкви говоримо із її Предстоятелем – Блаженнішим Макарієм – митрополитом Київським і всієї України.

– Ваше Блаженство, найперше дозвольте Вас привітати із новою і відповідальною місією, яку доручила Вам Церква. Як змінилося Ваше життя? Чи повпливало  обрання Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України на Ваші обов’язки?

– «Блаженство» нічого не змінило. Я залишився таким, яким і був (усміхається – В.М.). Стало набагато більше роботи. До цього я був митрополитом Львівським, також керував Рівненсько-Волинською і Таврійською єпархіями, а зараз мушу працювати для всієї України. Потрібно багато і наполегливо працювати, аби був результат. Адже без праці нічого не буде…

– Ви сказали, що окрім послуху Предстоятеля окормлюєте ще 3 кафедри. Чи слід очікувати нових хіротоній, чи Ви і надалі керуватимете такою кількістю єпархій?

– Я не можу керувати всіма кафедрами УАПЦ (сміється – В.М.). Зараз ми йдемо до об’єднання. Ми його прагнемо, але саме реального об’єднання, а не приєднання. Якщо ми все-таки дійдемо до згоди і об’єднаємося, то я залишусь на Львівській кафедрі і буду служити тут скільки Бог призначить жити.

– Владико, Ви згадали про об’єднання. Саме із Вашої заяви, коли Ви ще були Місцеблюстителем, почався активний процес переговорів, були утворені комісії. В час і після Собору в пресі з’являлось багато чуток про зрив об’єднання, до того ж із вини УАПЦ. Що Ви на це скажете?

– Зробивши заяву і почавши процес об’єднання, я їздив у Вселенську Патріархію. Там чітко сказали, що хочуть і будуть всіляко сприяти об’єднанню Православних Церков України. І ми хочемо об’єднання, але повторюся –  не приєднання до УПЦ КП. Київський Патріархат відкинув мою пропозицію про спільну назву – УАПЦ КП. Що ж, якщо така пропозиція відкинута – виносимо її на спільний Собор, але за умов, що представництво при голосуванні буде 50 на 50. А оскільки Київський Патріархат запропонував – один священик із п’ятнадцяти парохій,- то зрозуміло, що пропорція буде нерівна і ми на це не підемо. Стосовно назви є ще й інша пропозиція: скасувати обидві назви УПЦ КП і УАПЦ, і обрати одну назву – Українська Православна Церква, а влада тоді нехай думає кому і на яких підставах вона цю назву у 1992-му році віддала, нехай виправляє помилку…

Стосовно діяльності спільної комісії і документу, який вони підписали – це добре, що підписали. Харківський архиєрей (владика Афанасій Шкурупій – В.М.) заявив, що вони не мали права нічого підписувати. Якщо створена Комісія – вона має право діяти! Чи Архиєрейський Собор погодиться із підписаними документами – це інше питання, але підписувати його Комісія мала право! Я ще не розмовляв із владикою Афанасієм, але я обов’язково матиму бесіду з ним із цього приводу. На найближчому Архиєрейському Соборі я закличу архиєреїв до того, аби вони були виваженими у своїх заявах, зокрема щодо діяльності Комісії, яку створив Архиєрейський Собор. Рішення щодо цього документу прийматиме Патріарша рада, Архиєрейський Собор, а також Рада кожної єпархії. Якщо Єпархії підтримають рішення про об’єднавчий Собор на умовах Київського Патріархату –  я підтримаю таке рішення. Ми є соборноправною Церквою, тому всі рішення мусимо приймати колегіально, нікому не можемо диктувати умов. В нашій Церкві не всі за об’єднання, але більшість. І як вирішить більшість у кожній єпархії так і буде.

Цього об’єднання хоче також і держава. Часом занадто «активно» хоче… Мені колись вже пропонували виходити на прес-конференцію із Патріархом Філаретом, заявити про негайне об’єднання, при цьому не обговорюючи ніякі умови… Я сказав, що не піду на таке.

Побачимо, що скаже соборний голос Церкви. Якщо вони запропонують щось інше – і ми це пропонуватимемо на Об’єднавчому Соборі.

– Яким чином Ви відреагували на пропозицію владики Варсонофія (Столяра), вікарія Київської митрополії УПЦ, щодо відновлення діалогу із цією Церквою, і чи зустрічались Ви із Блаженнішим Онуфрієм, адже запрошення було?

11312572_1443655339286219_5347524413037102146_o (1)– Зустрічі із Блаженнішим Онуфрієм не було, бо, по-перше, я зараз у роз’їздах, а по-друге, офіційного листа-запрошення мені не надходило, пропозиція, висловлена на Соборі була усною. Якщо буде бажання зустрітися, то я готовий зустрічатись, розмовляти і домовлятись. Але звісно не так, як це показали на телеканалі «1+1» в репортажі із Андріївської Церкви. Тоді я сказав, що я готовий вклонитися, якщо Блаженніший разом із єпископатом знайде сили, аби відійти від Москви. Тоді фраза була вирвана із контексту, і потрактована, що я готовий поклонятись УПЦ. Не потрібно так робити… Неправда ні до чого доброго не приведе…

– Ви завжди підкреслюєте, що готові іти на компроміси і жертвувати своїми амбіціями задля єдності. Але бачимо, що в процесі виникло багато незгод у позиціях щодо об’єднання між УПЦ КП і УАПЦ. Якщо Церкви все-таки не домовляться, що буде далі?

– Якщо не вийде об’єднатись на таких умовах, будемо шукати інші, які б задовольнили обидві сторони. Варіантів єдності є багато, і їх можна знайти. Потрібно мати лише бажання! В справі єднання потрібно не бажати когось “перемогти”, а справді бажати єднання. Просто. По-Божому. Чесно. Тоді Бог буде благословляти!

– Наскільки я розумію, пункт про назву не є для Вас вельми принциповим. Стосовно пункту про Предстоятеля: як трактувати рішення Комісії? На Об’єднавчому Соборі все-таки будуть вибори Предстоятеля, чи «автоматично» об’єднану Церкву очолить патріарх Філарет?

– Якщо ми дійдемо до Собору, то зрозуміло, що двох Предстоятелів бути не може. Одному потрібно буде відійти, а другого – вибрати, або затвердити спільним соборовим рішенням.

– А Ви готові поступитись, і соборовим рішенням затвердити предстоятельство Патріарха Філарета?

– Я буду за нього голосувати!

– Також Комісія встановила мораторій на взаємні переходи архиєреїв і парафій. Чи це рішення буде працювати, чи переходи будуть і надалі?

11270294_1443662255952194_236939461006787798_o– Про це ми говорили і писали неодноразово, почали про це говорити ще у 90-х, знову підняли це питання у 2000-му. Мораторій на переходи був тільки на папері. Реально його ніхто не дотримувався. На Соборі я про це сказав, що бачити такі речі мені, як архиєрею, боляче. Бо порушуються не лише канони, а й елементарна порядність. Адже ми, вище духовенство, вимагаємо від священиків послуху, дотримання канонів, а самі можемо їх порушувати і робити те, що нам заманеться? Так не можна. Архиєрей завжди повинен пам’ятати, що на його дії і рішення дивляться його підлеглі. Звідси у священиків і виникає думка, якщо архиєрею все дозволено, то чому мені не можна?

– При предстоятельстві владики Мефодія Ви активно виступали проти прийняття в УАПЦ владики Кирила (Михайлюка), тепер Предстоятелем є Ви, а владика Кирил і надалі є в УАПЦ…

– Я особливо не був активним противником щодо прийняття владики Кирила, але вимагав, щоб за інцидент, який трапився в зоні АТО, від владики Кирила було пояснення щодо його дій, бо це викликало негативні відгуки у суспільстві.

На останньомуСоборі ми прийняли рішення про створення на Закарпатті двох єпархій – окрім існуючої Закарпатської з’явиться також Карпатська єпархія.

Справді, мене переконували не залишати владику Кирила в УАПЦ, казали, що він має 4 парафії. Я хочу пересвідчитись, чи це так. Адже на Помісний Собор він просив місця серед делегатів від 30-ти парохій.

Маю спосіб це перевірити. Часто кажуть, що нас фінансує Москва. Це неправда: ні російська, ні Українська влада нас не фінансує. І навіть якби із українських чиновників хтось пропонував якусь фінансову підтримку, я б відмовився, адже в країні війна. Тому, аби покрити витрати на Собор, ми постановили, що кожна парафія має внести тисячу гривень для його проведення. Таким чином, по внесеній сумі і побачимо 4 чи 30 парохій є у владики Кирила…Все має бути чесно! У своєму житті я часто сам себе картав, якщо часом довелося щось сказати, а не виконати. Немає кращого для простої людини, а тим більше для священика і архиєрея, коли думки, слова і вчинки збігаються, а не різняться!

– Оскільки ми говорили про Закарпаття, то не можна не згадати про архімандрита Віктора (Бедя). Чи не було дискусій стосовно його переходу в УАПЦ?

– Дискусії, безумовно, були. Деякі архиєреї заявляли, що, будучи ректором, о. Віктор вимагав багато коштів за вступ і так далі… Деякі архиєреї не мали заперечень. Тому була дискусія.

Вирішальним стало те, що є навчальний заклад – Богословська Академія, до того ж цей навчальний заклад має державну акредитацію. До мене уже звертаються священики, які мають намір там навчатись, бо хочуть отримати диплом державного зразка. Друге – ще раніше я домовився із отцем Віктором, що діти (і хлопці, і дівчата) загиблих на Майдані і в АТО навчатимуться у Академії безкоштовно, 50% їх навчання фінансуватиму я, 50% – отець Віктор.

– То чи очікувати найближчим часом архиєрейської хіротонії архімандрита Віктора?

– Це залежить від того, наскільки йому вдасться покерувати єпархією… Будуть в єпархії парохії, будуть священики – буде потрібен і архиєрей…

– Оскільки ми торкнулись персоналій і переходів, то що Ви можете сказати із приводу переходу із УАПЦ архиєпископа Володимира (Шлапака)?

– Я мав цікаву розмову із владикою після його переходу… Він хоче брати участь у Об’єднавчому Соборі… Є прохання, ми його ще не розглядали. Розмова була дуже цікавою, і владика сказав таку фразу: «Якби я виконав завдання, яке переді мною поставили (не сказавши, хто ці завдання поставив), то я не був би у Житомирі настоятелем каплиці, а був би архиєпископом… Але не вдалось виконати». Я хотів від нього почути, хто йому ставив ці «завдання» державна структура, чи релігійна… Він прямо не відповів, але наскільки я зрозумів, то він комунікував з одним із відомих архиєреїв УПЦ КП.

– Яким чином УАПЦ після Вашого обрання і Ви особисто ведете чи не ведете спілкування із архиєпископом Ігорем (Ісіченком)?

– Перед Помісним Собором владика надіслав мені, як Місцеблюстителю, листа щодо переходу священиків його єпархії в УАПЦ (після рішення Собору Харківсько-Полтавської єпархії про пошук Сопричастя і юрисдикційної єдності із УГКЦ – В.М.) Він питав чому порушуються канони і ми приймаємо священиків без відпускних грамот. Я відповів, що відповідно до канонів священики мають мати послух до архиєрея, але і архиєрей хоч є старшим, і він керує, але глобальних рішень він не може приймати одноосібно, не порадившись із єпархією. Я сказав, що я свідомий, що порушення канонів є, але воно є від усіх і зі всіх боків, тому не варто шукати винних.

Хоча я вірю, що прийде час, і порушувати канони не буде ніхто. Я вірю, що це мине і мине не стільки порушення якихось формальних норм, а припиниться, скажу просто – наше зухвальство один перед одним. Це боляче. На публіці ми сходимось, обіймаємось, а в реальності…

Мушу навести приклад покійного владики Андрія (Горака). Я мав проблеми із парафією на Радехівщині. Після смерті пароха я мав багато кандидатів на цю парохію, але парафіяни запросили отця із Волинської єпархії. Я погодився його призначити, але за умови, що замість нього на Волинь піде один із тих, кого я хотів призначити туди. Люди і отець категорично відмовились, і поїхали до владики Андрія, аби він їх прийняв до себе. Владика одразу мені зателефонував і спитав що із ними робити, бо вони хочуть переходити до УГКЦ, якщо він їх не прийме. Я відповів: «Приймайте!» Справді, було дуже приємно, що владика подзвонив і порадився, а не «втиху» прийняв парафію. Так і має бути. Бо зараз маємо інший приклад , негативний, маємо конфлікт із владикою Яковом стосовно парафії у Самборі… Це дуже прикро. Не хочу нікого судити, але така поведінка ні в які рамки не вкладається.

– Ви згадали про Самбір, що зараз із Дрогобицько-Самбірською єпархією УАПЦ? Вона взагалі існує?

– Владика Іоан (Швець) іменувався не Дрогобицько – Самбірським, а Львівсько – Самбірським. В даній ситуації нічого не вдалося так, як дехто про це думав. Це ввійшло в історію УАПЦ як негативний факт.

– Чому владика Геронтій, будучи єпископом Дрогобицьким, є вікарієм Київської єпархії?

– Ситуація цікава. Минулий Предстоятель приймав рішення одноосібно… Не хочу його судити. Все має бути впорядковано, а не спонтанно, через чиєсь бажання. Він, начебто, був іменований на Дрогобич… Але він не має про це жодного указу, я теж такого указу у архівах Патріархії не знайшов. Він  начебто мав працювати  над побудовою храмів у Київській єпархії. Я наразі чекаю. Але не вірю в це. Де в чому мені прикро… Людина молода, міг би бути перспективним архиєреєм, але своє життя веде не так, як потрібно. Це було показано на Соборі, на превеликий жаль…

11402362_1443661879285565_4827743055202057300_o 11270689_1443661662618920_3899448042673236412_o

На найближчому Архиєрейському Соборі ми будемо приймати рішення стосовно цього… Я попереджував архиєреїв, що такого не буде! У вступній промові на Соборі я зазначив, що архиєрей має служити, активно працювати і вести високоморальне життя. По-іншому в УАПЦ  бути не може!

– Бажаємо Вам успіхів у тому, аби вправно навести порядок! Як Ви думаєте, чому за владики Мефодія в УАПЦ був такий стан?  

– Покійний Блаженніший Мефодій був дуже доброю людиною. Але бути добрим, не означає все дозволяти. Потрібно було, окрім доброти, бути вимогливим, і не допускати стану, коли дозволено все! Які б добрі батьки не були, але якщо вони діточкам усе дозволяють, то діти не будуть порядними сім’янинами і добрими громадянами своєї держави.

– На завершення, підводячи підсумок нашої бесіди, із Ваших, Блаженніший, заяв можемо стверджувати: альтернативи об’єднання Православних Церков Ви не бачите, і всіма шляхами будете прагнути до єдності…

– Тільки так! Перспективи є! Якщо не вдасться об’єднатись на умовах, які є зараз, шукатимемо інших шляхів. Можливо колись і УПЦ відійде від Москви, ходять чутки і про це. Мусимо об’єднуватись, бо це потрібно народу. Головне треба молитись і покладатись на Божу волю, а Господь цією справою мудро розпорядить!

Розмовляв Володимир Мамчин