Християни східної традиції вже невдовзі відзначатимуть Успіння Пресвятої Богородиці, тому впродовж цього тижня віряни з особливими молитвами звертаються до Божої Матері. А наскільки образ Богородиці є важливим для представників інших релігій? Наприклад, мусульман. Про присутність Марії у Корані, її роль та формування іміджу жінки у мусульманському світі говоримо з докторантом Тілбурзького Католицького Університету (Нідерланди) Романом Назаренком.
Романе, якщо б так можна було коротко ввести читачів в контекст, які є спільні і відмінні риси між Святим Письмом та Кораном?
Впродовж останнього століття відносини між християнами та мусульманами є справді непростими, це, зокрема, характеризується агресією, адже багато подій впливають на це – маємо у світі чимало терористичних актів, які приписують ісламу. Як не дивно християнство та іслам – це дві релігії, які є найбільш схожими одна до одної. Коран приймає і визнає Старий і Новий Завіти (Таурат та Інджіль). Звичайно, є дуже багато спільних моментів у Священних Книгах. Насамперед це стосується постатей. Іслам згадує, зокрема, про Давида, Соломона, Ноя, Авраама, відповідно згадуючи їх, як Давуд, Сулейман, Нух та Ібрагім. Одним із основних положень віри в ісламі – є віра у пророків. Особливу роль відіграє Ісус (Іса ібн Маріам) та Муххамад, який завершує цю традицію. Окрім того, є дуже багато подій, які пов’язані із вказаними постатями. Для нас, християн, зокрема більш цікаво вичитувати моменти, де присутні новозавітні «персонажі», наприклад, Ісус чи Марія.
У нашій розмові ми більше зосередимо свою увагу на постаті Богородиці. У Корані – це Маріам. Який образ Божої Матері можна окреслити згідно з ісламським переданням?
В ісламі недоцільно говорити про Маріам як Богородицю. Ім’я Маріам є єдиним жіночим ім’ям, яке згадується у Корані! На мою думку, це є достатньо вагомий факт, який вказує, наскільки шанобливо мусульмани ставляться до Марії. За підрахунками, Маріам згадують у Корані 34 рази – в 32 аятах, 12 сурах та 35-раз у 19 сурі, яка так і називається «Маріам». Як зазначається у сурах Марія вела дуже побожне і скромне життя; була жінкою найбільшої Божої благодаті. Згадується, що у підлітковому віці вона навіть прислуговувала при храмі. У Корані також пригадується Імран та його дружина (тут можемо відстежити паралель з батьками Богородиці – Йоакима та Анну – вони також були безплідними). І ось дружина сказала Імрану, що якби у них народилося дитя, а вона готова віддати його на служіння. У Корані маємо з приводу цього таку цитату: «І ось сказала жінка з роду Імрана: «Господи! Я дала обітницю присвятити Тобі те, що знаходиться в утробі моїй! Тож прийми від мене, бо, воістину, Ти – Всечуючий, Всезнаючий!» (Сура Аль-Імран 3:35).
Опісля вся історія веде до народження Ісуса (Іси). До речі, у Корані є присутній момент Благовіщення. Звичайно, я б не хотів постійно проводити паралелі до християнства, але так чи інакше вони завжди є, варто повертатись і порівнювати. Згідно з Кораном (зокрема прочитуємо у сурі Маріам 19:17), під час Благовіщення, Дух, який уподібнився статному чоловіку, сповістив Маріам про народження дитини. Вона не противилась цьому рішенню і прийняла Божу волю. Цікаво, що після народження пророка Іси, багато людей звинувачували її в перелюбі, так як у неї не було законного чоловіка. Тому тут ще важче було прийняти цей вибір. Деякі докоряли їй тим, мовляв ти з такого благочестивого роду і згрішила. Є ще один цікавий момент, якого немає у Святому Письмі, але є у Корані. Коли Маріам був час народжувати, у передпологовому стані, у пустелі, де на той час перебувала, було дуже спекотно, і вона віддалилася від людей. Тоді Маріам звернулась до Аллаха зі словами, що ліпше смерть, ніж такі терпіння – біль і насмішки людей. Тоді з її лона заговорив Іса. Про це більш детально прочитуємо у Сурі Маріам 19: 23-24: «Підійшла з пологовими муками до стовбура пальми й сказала: «Як би я хотіла вмерти раніше й бути назавжди забутою»! І вигукнув із під неї [Іса]: «Не журись, Господь створив біля тебе струмок!».
Коли з неї насміхалися, то знову-таки заговорив Іса і сказав, щоб вона мовчала і зберігала піст. Коли ж вона прийшла до своїх рідних, ті почали засуджувати її і тоді озвався Іса і сказав: Сура Маріам 19:30: «Воістину я раб Аллаха. Він дарував мені Писання й зробив мене пророком».
Чимало жінок згадують у Корані, однак на ім’я називають лише Маріам. Очевидно, що історія Марії впливає на формування загального іміджу жінки в ісламі. Як саме?
Сьогодні є дуже багато стереотипів, застосованих щодо образу жінки у мусульманському світі. У Корані згадується, що Закарія навчав Маріам Старого Завіту. Відтак, можемо підкреслити, що Коран не забороняє жінці здобувати знання чи освіту. Згідно з коранічним переданням жінка є більш терпеливою, гнучкою, аскетичною, знає, як прийняти рішення у певних обставинах; певні приписи релігії. Жінка готова пожертвувати чимось особистим заради релігії. Жінка – стійка і сильна. Наприклад, коранічний образ Марії демонструє усю її виваженість, холоднокровність та мудрість, із якою вона вистояла перед підступними образами та звинуваченнями, які висловлювали в її сторону. Окрім того, Коран показує образ побожної жінки, яка повністю покладається на волю Аллаха.
Зараз, зокрема в ісламському світі, функціонують гуртки, які називаються «Маріам» – це волонтерські спільноти заради творення хороших справ, допомоги нужденним та благодійності. Тому, на мою думку, це є видимий та абсолютно практичний символ шанування Марії.
Чи є в ісламі певний культ почитання Маріам?
Коли ми говоримо про почитання Марії в ісламі та Корані, виникає певна складність. Варто відзначити, що Маріам та Іса – дуже пошановані постаті у цій релігії, проте вони не наділені божественним статусом. Згідно із Кораном, якщо когось почитати або вихваляти дуже сильно, є небезпека упасти в гріх ідолопоклонства. Це різне розуміння тягнеться ще за часів т.з. іконоборства, де сформувалися різні погляди щодо почитання ікон та поклоніння тим, хто на них зображений. Більше можна говорити про старозавітних пророків або, наприклад про пророка Ісу. Згідно із традицією, він оздоровлював людей, був наділений властивістю творити чудеса. В Корані пригадується, що Іса мав своїх, послідовників, апостолів. Зокрема, зазначено у Сурі Аль-Маїдда 5:82: «Істинно, ти побачиш, що найближчі в любові до тих, які увірували, ті, які говорять: «Воістину, ми – християни!» Це так, адже серед них є священники й ченці, які не вивищують себе».
Коли я готував публікацію про постать Марії у Корані, то зіштовхнувся із різноманітними коментарями та дискусіями щодо ексклюзивного почитання Маріам як єдиною жінки в Корані. Насправді через образ Маріам відбувається возвеличення жінки у цій релігії як такої. У мусульманській традиції довгий час було прагнення підкреслити важливість не лише Маріам, але й інших жінок, які відіграли важливу роль, перш за все у житті пророка Мухаммада. До прикладу, особливою пошаною також наділяються, як мінімум, ще дві жінки – це улюблена дружина пророка Мухаммада – Хадіджа (перша людина яка прийняла іслам, оскільки повірила пророку) та його донька Фатіма. Детальніше у Сурі Аль-Ахзаб 33:6: «Пророк ближчий до віруючих, ніж вони самі. Його дружини – їхні матері.»
Як на тлі Маріам можна примирити християнство та іслам?
Безумовно, зараз у світі функціонують дуже багато проектів, що спрямовані на пошук порозуміння та міжрелігійного діалогу. Основний акцент цієї діяльності спрямований, очевидно, не для навернення мусульман в християнство чи навпаки, але щоб створити нейтральний майданчик. Такі «майданчики» допомагають вірянам ділитися основним принципами та засадами власних релігій та пізнавати віруваннях інших людей. Це дуже важливо, оскільки саме незнання принципів ісламу чи християнства, розуміння основних засад, «стовпів» віри, моральних та сімейних цінностей призводять до викривленого розуміння та сприяють поширенню стереотипів.
Якщо розглянути глибший рівень і абстрагуватися від релігійної приналежності, то постать Марії та Іси є достатньо промовистими. Зокрема, волонтерські проекти, такі як «Маріам», спрямовані на пошук порозуміння між християнами та поширення добрих справ. Сам по собі, міжрелігійний діалог – це новий напрям, який потрібно розвивати та пізнавати. Під час ІІ Ватиканського Собору був підписаний документ «Nostra Aetate», про ставлення Церкви до нехристиянських релігій: «…Церква із повагою ставиться і до мусульман, які поклоняються Єдиному Богу, Живому і Сущому, милосердному і всемогутньому, творцю неба і землі, який говорив до людей… Хоча послідовники ісламу і не визнають Ісуса Богом, вони все ж в почитають як пророка і шанують Його дівственну Матір, Марію, а іноді навіть благочестиво закликають Її…»
Цей маленький абзац найменшого і водночас найбільш дискусійного документу ІІ Ватиканського собору по-справжньому став революційним та започаткував нову еру взаємовідносин християн та мусульман.
Опісля було створено Комісію у справах діалогу із нехристиянськими релігіями. У той же час розпочалися різноманітні міжрелігійні семінари у Тунісі, Алжирі, Єгипті,зокрема в університеті в Каїрі. Католицька Церква також організовує різні конференції, сприяє відкриттю навіть академічних інституцій, які повинні були працювати у даній галузі. Відтак можемо констатувати, що у наш час відбувається активізація сил як з боку ісламської, так з християнської сторони. Мусульмани дивляться на християн зі своєї перспективи, а християни – зі своєї, та все ж пошук діалогу триває.
Розмовляла Юліана Лавриш
Повязані записи
