Владика Димитрій (Рудюк): “Хай свята йорданська вода буде на душевну та тілесну користь!”

412159_128800843915313_827765282_o“Святий День Світла!

Христос Хрещається! Щиро вітаю з Богоявленням та Хрещенням Господнім!
Дорогі друзі! Церковні письменники на День Богоявлення залишили для нас чимало повчань, своїх роздумів. Вони здебільшого похвальними словами описували День Світла, явлення у світ Спасителя. Св. Яків Саруга вважав прихід Ісуса Христа на Йордан своєрідною межею Старого і Нового Завітів, оскільки зачинателем закону був Мойсей, а його завершувачем св. Іоан Предтеча. Хреститель Господній кожного дня проповідував про Христа Спасителя і ось Він прийшов на Йордан.

Предтеча вказав на Нього такими словами: “Ось Агнець Божий” і сповнений здивування, стримуючи Його, промовив: “Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене” (Мф. 3,14). Але Христос сказав до Іоана: “Облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду” (Мф. 3, 15). Тобто, не перешкоджай Мені хреститися в Йордані, бо ти Мені не перешкоджав народитися від Діви, бо Я захотів і прийшов через народження і так само не перешкоджай Мені увійти в Йордан. Мати Божа огортала мене в Своїх руках, а Йордан огорне мене своєю водою. Від нині Я входжу в стадо овець і так мені належить виконати правду. Я розпочинаю служіння священиче. Я розпочинаю великий шлях хресний, Свої добровільні страждання. Не розповідай про Мою велич, бо Мені належить сьогодні скоритися. Творці піснеспіву на йорданські свята велимовно і не раз наголошують на цих діалогах, творять подиву дивні і зворушливі до глибини душі та бентеження серця порівняння, як ось таке: “Вчора в яслах Тебе покладеного, а сьогодні від рук Іоанових охрещуваного Тебе бачимо…!”.

Христовим охрещенням на Йордані освятилася водна природа, і тому невід’ємним давнім звичаєм в Навечір’я Боговлення та у День Хрещення Господнього є чин освячення води на річках, ставках та озерах. Освячується вода і біля храмів у спеціально приготовлених для цього посудинах, чималих ємкостях. У нашого народу збереглося чимало усталених традицій та звичаїв на йорданські свята і особливо пов’язаних із святою водою, святою агіазмою, святинею. Інколи ці звичаї навіть суперечили церковному вченню про святу воду, тому очільники Української Церкви вдавалися до розтлумачення значення самої агіазми. Так вчинив наш великий святитель Петро Могила, митрополит Київський на Соборі 1640 р., який порушив надзвичайно делікатне для того часу питання про так зване “причастя агіазмою”. Зокрема, зазначалося про “найменший і непотрібний придаток до Требника Стрятинського (колись виданого в Стрятині Львівським єпископом Гедеоном Балабаном у 1606 р.) недоречну церемонію “Причастя Агіязмою” або святою Водою Богоявленською, як щирий то єсть забобон, про який в Грецьких Требниках ані жодної помітки нємаш, бо в Церкві Святій Східній єдине Причастя Тіла і Крові Спасителя нашого Ісуса Христа, під обома видами Хліба і Вина бути знаємо, а причастя Агіазмою істая єсть непотребниця і старий забобон”. Порушена на Київському Соборі 1640 р. проблема “причастя агіазмою” раніше осуджувалась попередником Петра Могили митрополитом Київським Ісайєю Копинським. Як бачимо, вона знайшла своє продовження і була осуджена Собором отців Української Церкви. Однак забобон цей мав під собою історичне підгрунтя, оскільки в давній Вселенській Церкві існував такий звичай причащати святою водою тих, які були за якісь тяжкі провини позбавленні причастя Святих Тайн. Потім цей звичай поступово був викорінений, але пам’ять про нього залишилася і наказала довго жити у Київській Митрополії, де “причащали святою богоявленською водою” важко хворих, породіль та ін. Отже, як бачимо, Київський Собор 1640 р. цей звичай осуджував назавжди. У Требнику Петра Могили 1641 р. маємо слово, приписане св. Петру Могилі “Наказаніє о Богоявлєнской священной Воді, яко єсть от Бога данноє общеє і явственноє істинния Церквє знаменіє”, в якому приводяться щонайменше чотири приклади чудес із святою богоявленською водою, яка після освячення довго зберігається і навіть з часом перетворюється на вино (текст на світлинах!). Таке чудо перетворення святої води у вино своїми очима бачив св. Петро Могила в Десятинній церкві.

Щодо збереження і побожного відношення до святої богоявленської води даю вам друзі кілька порад: по-перше, знайте, що вода освячена напередодні 18 січня в Навечір’я Богоявлення і у День Хрещення Господнього 19 січня є однакова за своїми властивостями, як однаковий, один і той самий чин її освячення – Чин великого освячення води. Тому не має води богоявленської і води хрещенської, як це часто зустрічаємо і чуємо від інших, не зовсім просвічених. По-друге, воду набирайте не у пластикові пляшки, (бо так здебільшого зручно), а у керамічну, або скляну посудину, так як це робили наші предки. У ваших домівках повинен бути спеціально приготовлений для цього посуд, його можна прикрашати, або це може бути спеціально прикрашена, розмальована пляшка або глиняна посудина. По-третє, воду краще зберігати там де є у ваших помешканнях святе місце, святий куточок, біля ікон. Споживаємо воду з просфорою, або без, в особливих випадках, п’ємо з вірою.

Хай вам усім свята йорданська вода буде на душевну та тілесну користь!”

Джерело: https://www.facebook.com/lvividomosti

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.