Часто можна почути, що нам випало жити у важкі часи. Видатний інтелектуал сучасності Зиґмунт Бауман навіть книгу назвав: “Плинні часи. Життя в добу непевности”. І хоч обиватель кожної з епох міг би сказати щось подібне про себе, але в наш час чи не найбільше чуємо про підміну понять, час пост-правди і ін. Осмислення подібного породжує відчуття нестачі берегів у бурхливої водойми нашого життя – аби зупинитись, оцінити коловорот подій, опам’ятатись і перезавантажити себе. У такі моменти і приходять на поміч теми, які творять певні основи і є невичерпним резервуаром корисних настанов. Зокрема, життя Трьох Святителів, а також перцепція їхнього вчення. Як архітектурний вияв зазначеного, можна вважати каплицю Трьох Святителів у Львові, яка входить до комплексу при церкві Успіння Пресвятої Богородиці.
Давній Львів був мультикультурним містом, а каплиця Трьох Святителів є ключем до усвідомлення цього. Між іншим, також і натяком на грецький сегмент в історії Львова, роль греків у культурному та економічному житті. Ця святиня, будівництво якої тривало до 1591 року, очевидно, якийсь час виконувала функції храму (будівництво Успенської церкви закінчилося у 1629 році). Каплицю було зведено за сприяння і фінансової підтримки, у тому числі, вихідця з остова Крит, львівського міщанина Костянтина Корнякта. Того самого, який збудував поруч вежу, а також володів розкішною кам’яницею на площі Ринок (№6). Корнякт уклав угоду про будівництво каплиці з львівським майстром Андрієм Підлісним. Так у нашому місті і з’явилась унікальна пам’ятка архітектури Ренесансу, одна з небагатьох, де можна відчитати грецький “слід” в історії Львова.
Каплицю названо на честь Трьох Святителів. Оскільки сучасні мешканці острова під назвою Земля, який знаходиться у величезному океані Всесвіту, швидше назвуть авторів трьох останніх зрушень у світі комп’ютерної техніки та інженерії, ніж чотирьох євангелістів, нагадаємо імена Трьох Святителів – це Василій Великий, Григорій Богослов та Іоанн Златоуст.
Каплиця є неординарним архітектурним рішенням Андрія Підлісного та італійських майстрів, які з ним працювали у рамках даного проекту. Святиня має риси італійського Ренесансу. Водночас, її верхня частина, три куполи, нагадують бані українських дерев’яних церков. Отож маємо підстави, аби говорити про унікальне поєднання західних архітектурних форм з місцевими традиціями храмового будівництва. Попри всі реставрації та “реставрації”, що відбувалися, вигляд й автентичність пам’ятки збереглися до наших днів.
Ще навіть не потрапивши до середини каплиці, маємо можливість насолоджуватися дивовижним порталом – одним із найгарніших не тільки у Львові, але й в Україні загалом. Колони, якими означено просторові межі входу, як і портал загалом – все покрито рельєфними оздобами у вигляді популярного християнського мотиву: виноградної лози. У нижній частині бачимо голови левів, а також загадкові обличчя, власники яких немов би дивляться на нас із глибини років.
Хто втримається від спокуси одразу ж пройти через портал, а також зробить над собою зусилля і підніме голову – отримає ще одну несподіванку. Над входом до каплиці є таблиця з невідомими написами. Правда загадкою цей текст є радше для людини нашого часу – написи грецькою мовою. Її, як і сьогодні англійську, мав би знати кожен освічений чоловік давніх часів. Напис не несе апокаліптичного змісту і не закликає людей задуматися про моральність свого життя. Зовсім ні – там йдеться про оновлення каплиці. Хоч нам і важко сказати, що стоїть за цією фразою – перебудова, реставрація і у чому суть змін. Відбулося оновлення після пожежі, у 1671 році. На кошти члена Успенського братства Олексія Балабан, який грецького походження. Того і каплицю інколи іменують Балабанівською. Сам Балабан мав кам’яницю на Руській, 3.
Повертаючись до каплиці Трьох Святителів зазначимо, що у ній раніше був іконостас. Останній у 1697 році виконав львівський майстер Олександр Ляницький. Іконостас розібрали через поганий стан під час реставрації храму і каплиці у середині ХІХ століття. У тому самому часі, 1847 року, каплицю з’єднали проходом із Успенською церквою. Для цього між ними зробили двері у південній стіні каплиці.
Сьогодні у каплиці можна бачити чудове ліпне оздоблення куполів, живопис, а також різьблені елементи.
Особливо багатою та розкішною є стюкова ліпнина рослинного характеру під куполами. Бачимо рослинно-квіткові мотиви, той самий мотив виноградної лози, грона винограду, листя аканту. Частиною декорування центральної бані є чотири картуші, оздоблені різьбленими елементами. У картушах – зображення євангелістів.
При північній стіні каплиці Трьох Святителів привертає увагу дерев’яний різьблений престіл з 20-х років ХХ століття, авторства Андрія Коверка – того самого, який створив проект пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому. Також у святині можна помолитися до мощів святих – св. Меркурія, св. Пантелеймона тощо.
У невеликій за розмірами каплиці Трьох Святителів бачимо багато ікон. Кожна має власну історію та значимість. Зупинимось детальніше на декількох з них. Храмову ікону “Трьох Святителів” зараз реставрують. Також є ікона святого Миколая, яку, за словами настоятеля храму о. Ігоря Бурмила, врятував від спалення мистецтвознавець Володимир Вуйцик. Ікона “Пресвятої Богородиці з портретами донаторів” цікава тим, що у її нижній частині бачимо міщан – у одязі і з атрибутами, характерними для того часу. У каплиці також є ікони святого апостола Андрія Первозваного, рідкісна ікона св. Вероніки, Йов Почаївський тощо.
Каплиця не є постійно такою, якою ми бачимо її зазвичай. До прикладу, кожного року, впродовж Страсного тижня, у ній виставляють малярську композицію “Гріб Господній”. Йдеться про сім ікон великого формату авторства Василя Дядинюка, які було виконано у 1932 році на замовлення адміністратора Успенської церкви того часу.
Настоятель храму, протоієрей Ігор Бурмило розказав цікаву деталь з життя каплиці у наші дні. Зокрема, на свято Трьох Святих, тобто 12 лютого, у каплиці і в церкві частина літургії відбувається грецькою мовою. За словами о. Ігоря, подібна практика існує вже віддавна, а її метою є віддати шану – самим Трьом Святителям, а також грекам, які колись були парафіянами храму і всім тим, хто обрав для каплиці саме таких патронів.
Хтось цікавиться сучасним мистецтвом і любить музей Соломона Гуггенгайма у Більбао. Іншим більше подобається класичний Парфенон, або готичні чи ренесансні святині. Ми можемо мріяти, аби у нас з’явилося щось подібне до першого і тішитися, що маємо друге. На відміну від крикливого першого, яке несе шум і хаос, друге несе тишу і спокій, умиротворення та втечу від невпорядкованості. Саме таким місцем і є каплиця Трьох Святителів у Львові. Місце, де можна зупинитися і зустрітися з самим собою.
Текст Євгена Гулюка
Фото Оксани Бабенко, старовинее фото із сайту
Більше дізнатися можна з наступних джерел:
- Барвінський О. Ставропигійське брацтво Успеньске у Львовь. – Львів, 1886. – 77 с.
- Вуйцик В. Архітектурний ансамбль Успенського братства. Реставрація та обнови // Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”. – Львів: інститут “Укрзахідпроектреставрація”, 2004. – Число 14. – С. 36 – 42.
- Іпатов Є. Каплиця Трьох Святителів, або як Захід зі Сходом поєднався. Історія у 10 зображеннях // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/kaplytsya-troh-svyatyteliv-abo-yak-zahid-zi-shodom-pojednavsya-istoriya-u-10-zobrazhennyah/
- Жук І. Вул. Руська, 07 – каплиця Трьох Святителів // Центр міської історії Центрально-Східної Європи [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/three-prelates-chapel/
- Кос Г. Ансамбль Успенської церкви // Галицька брама. – Львів: Центр Європи, 1995. – №6. – С. 7.
- Сидор О. Каплиця Трьох Святителів // Енциклопедія Львова / За ред. А. Козицького. – Львів: Літопис, 2010. – Т. 3. – С. 93 – 96.
- Старосольський І. Реставрація інтер’єру Успенської церкви у Львові // Вісник інституту “Укрзахідреставрація”. – Львів: інститут “Укрзахідреставрація”, 2008. – Число 18. – С. 22 – 32.
Повязані записи
