Із о. Григорієм (Яхимовичем) ми знайомимось вперше ще в шкільні роки. Саме його прізвище, як очільника Головної Руської Ради, організації галицьких русинів в роки бурхливих подій “Весни народів” в імперії Габсбургів у 1848 році, потрібно завчити задля успішного складання семестрового курсу, а пізнішу ЗНО. Водночас, очевидно, що персона о. Григорія – це щось більше, аніж наведені вище дані. Однак, саме такий образ вказаного діяча більша частина українців, якщо взагалі його пам’ятають, проносять через все життя. Користуючись нагодою річниці від Дня народження о. Григорія (Яхимовича), митрополита Галицького і Архієпископа Львівського, професора і ректора, автора багатьох робіт, винахідника і … барона, спробуємо додати до його образу декілька нових штрихів і яскравих барв.
Доктор філософії, богослов’я і вільних мистецтв
Народжений у селі Підбірці, що біля Львова, Григорій Яхимович (1792 – 1863) здобув блискучу освіту. Він навчався у Інституті святого Августина у Відні, де й став доктором філософії та богослов’я. Цей заклад призначався для духовенства західного обряду. Однак, досить багато греко-католицьких ієрархів закінчували саме Августинеум. Був серед них і о. Григорій (Яхимович).
Останнє дозволило йому в подальшому працювати не тільки на полі теології, але й у напрямку наукового осмислення оточуючої дійсності. Відтак він став професором педагогіки та теології Львівського університету. Впродовж усього життя о. Григорій (Яхимович) відстоював розвиток освіти. Зокрема, він сприяв процесу відкриття народних шкіл, поширенню освіченості. При цьому, був прихильником українізації системи освіти й релігійної сфери (впровадження мови галицьких русинів до активного вжитку). Між усім іншим, о. Григорій був автором багатьох проповідей та богословських праць. Також цікавився астрономією та технікою, сконструював механізм для косіння трави.
“Війна”. Азбучна та політична
Представники греко-католицького духовенства довгий час були найбільш освіченою частиною населення, якщо говорити про українські терени в складі імперії Габсбургів. Саме цим моментом пояснюється не просто громадська активність та публічність священиків, але й, досить часто, їхня участь у політичних проектах.
Є подібні сторінки і в біографії о. Григорія (Яхимовича). Вище вже згадувалося, що в роки “Весни народів”, піковий час самоорганізації й самовиявлення, декларування власної позиції багатьма спільнотами, саме владика Григорій (Яхимович) очолював Головну Руську Раду, яку часто називають першою політичною організацією галицьких русинів.
В діяльності членів даної спільноти можна бачити достатньо дивних і незрозумілих для нас сьогодні моментів. У будь-якому випадку, сам факт її існування часто розцінюється як початки консолідації місцевих русинів-українців задля боротьби за власні права й цінності. Знаково, що поміж політичними гаслами останньої, не загубилися й культурно-освітні: українізація різних сфер життя, видання першої української газети “Зоря Галицька”, діяльність товариства “Галицько-Руська Матиця” і ін.
Не стояв осторонь о. Григорій (Яхимович) і так званої “азбучної війни” між прихильниками та противниками латинізації писемності галицьких українців. Він відстоював традицію й кириличну писемність.
Священик-посол
Попередній пасаж не повинен стати причиною занадто поспішних висновків щодо персони владики Яхимовича й його діяльності. Попри всі моменти, він був громадянином імперії Габсбургів, багато чим завдячував останньому, будував кар’єру у відповідній системі відносин й, очевидно, був лояльним до представників центральної влади. Зрештою, не менш очевидним є і те, що саме описаний стан справ дозволяв йому бути тим, ким він був й реалізовувати відповідні задумки. Задля творення повного образу героя цього тексту варто сказати і про те, що у 1848 році він був послом до Австрійського парламенту, а в 1861 – 1863 роках послом до Галицького сейму. Й це зовсім не дивина для найвищого духовенства тогочасної греко-католицької церкви.
Вистачало в біографії о. Григорія і безпосередніх контактів із найвищим керівництвом імперії. Так, коли в 1851 році до Львова приїхав цісар Франц Йосиф, то, між всім іншим, він закладав наріжний камінь під будівництво українського Народного дому на місці колишнього Університету (будівля постраждала в подіях 1848 – 1849 рр.).
На руїнах мурів тоді поставили вівтар, а єпископ Григорій (Яхимович) проводив коротке богослужіння. Трохи згодом о. Григорій уже зустрічав цісаря на території собору св. Юрія, надалі вони оглядали храм і палац митрополита.
Адміністративна діяльність
Відповідальність та обов’язки оточували персону о. Григорія (Яхимовича) у різний час та в різних формах впродовж усього житті. Однак, у окремі моменти адміністративної роботи було особливо багато. Зокрема, уже після повернення з Відня о. Григорій (Яхимович) очолював кафедру релігії у Львівському університеті. Ще пізніше він був ректором Львівської духовної семінарії. Врешті, впродовж тривалого часу був єпископом, помічником митрополита, а навіть і митрополитом. Зокрема, митрополитом Галицьким, Архієпископом Львівським і єпископом Кам’янецьким він був від весни 1860 року.
Остання путь
До кращого світу владика Григорій (Яхимович) відійшов досить несподівано. Це трапилося у палаці на святоюрській горі. На його погребі зібралося надзвичайно багато людей. Похоронили церковнослужителя на Городоцькому цвинтарі, який колись функціонував у районі привокзального ринку. Після ліквідації останнього труну митрополита перепоховали в гробниці Львівської капітули на Личаківському цвинтарі.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Кісь Н. Цісар прибуває! Візит Франца Йосифа до Львова у 1851 році // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/events/kaiser-visit-1851/
- Мельник І. Головна Руська Рада // Zbruč, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/6683
Площанський Ф. Митрополит Григорій Яхимович // Незалежний культурологічний часопис “Ї”, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n87texts/mytropolyt_yakhimovych.htm
Повязані записи
