Господь Ісус присвятив багато уваги у своєму вченні тому, щоб ми усвідомили, що гріховність є такою ж об’єктивною, як і хвороба тіла, і що ми грішні не лише тоді, коли це бачимо ми чи інші.
Будь холодним або гарячим! – так звучить одне з найбільш вражаючих застережень на початку Книги Одкровення, в посланнях до семи церков. – Отже, оскільки ти теплий, а не гарячий, і не холодний, я хочу виплюнути тебе з Моїх уст (Одкр. 3, 15 і далі).
Одного разу хтось буквально засипав мене запереченнями проти цього біблійного твердження: «Хіба холодний виродок може бути кращим за егоїста, який просто зосереджений на собі, але не шкодить іншим? Або хіба агресивний хам чи людина, яка безжально наживається на чужому горі, кращі від того, хто байдужий до ближнього, але хоча б намагається поводитись у межах пристойної поведінки? Невже краще жорстоко знущатися над дружиною чи зраджувати чоловікові, якщо подружжя не об’єднує пристрасна любов, ніж мирно собі жити разом як двоє добрих та вірних друзів?
Я спробую показати, що ці слова Апокаліпсису відкривають багато правди про таємницю зла і таємницю Божої любові. Спочатку погляньмо на таємницю зла в їхньому світлі. Отож кожен з нас відчуває хибний імпульс розпізнавати наявність зла в собі лише тоді, коли відчуває його. Це щось більше, ніж ота предивна сліпота до власних гріхів, якій ми всі підвладні. Ця сліпота проявляє себе, коли люди вже не можуть мене терпіти, а я думаю, що святий. Але в мені також може бути зло, якого не бачать навіть мої ближні. У такому випадку – як для себе, так і для інших людей – я здаюся бездоганною людиною, але насправді мене поступово руйнує серйозна духовна хвороба.
Іншими словами, хвороби духу схожі на хвороби тіла. Є хвороба, яку хворий помічає (іноді йому вдається приховати її від тих, хто поряд). А є хвороба, яку пацієнт не до кінця усвідомлює, але вона відома лікареві, а можливо, й іншим людям. Нарешті, є хвороба, до того ж смертельна, яка виявиться лише через раптову смерть хворого.
Господь Ісус присвятив багато уваги у своєму вченні тому, щоб ми усвідомили, що гріховність є такою ж об’єктивною, як і хвороба тіла, і що ми грішні не лише тоді, коли це бачимо ми чи інші. Ви можете бути серйозно хворим духовно, і при цьому не тільки у своїх очах, а й в очах оточуючих вважатися хорошою і гідною людиною.
Найчастіше Господь Ісус говорив про це, розмовляючи з фарисеями. Досить згадати сцену з блудницею, яку він помилував у домі фарисея Симона, або притчу про фарисея та митаря, які моляться в храмі. Ісус хотів звернути нашу увагу на те, що гріх є не тільки там, де ми його помічаємо. Ба більше – від гріха, який ми усвідомлюємо (особливо коли він викликає огиду у ближніх), легше навернутися. Ось чому «митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім» (Матвія 21:31).
Повертаючись до сказаного раніше, «холодна» людина — це той (чи та), хто усвідомлює свої тяжкі гріхи (особливо, коли її за це засуджують інші), а «тепла» людина серйозно хвора духовно, та при цьому не бачить в собі проблем.
Колись я знайшов доречне зауваження про це небезпечне ставлення в записах Артура Ґурського: «Тип пересічної людини в сучасній культурі – вона ані погана, ані добра, їй нема що змінювати у своєму житті. Це найскладніше питання в релігійному ставленні до життя. Для таких людей існують війни, аби зрушити їх з робочих місць, потрібні хвороби і, нарешті, смерть, той останній і напевне єдиний спосіб обновитися з нуля».
Ще одне пояснення здається мені не менш вдалим: «холодна» — це людина, яка ще не мала можливості пізнати Бога, тоді як «тепла» — це людина, яка знає Бога, але їй бракує сміливості любити Його всім серцем. Так пояснив цей текст з Одкровення святий Тома Аквінський.
Отже, бути теплим – означає любити Бога любов’ю, яка Йому огидна, любити абияк, навіть не намагатися досягти міри «всім серцем, усією силою і всіма думками». Бути теплим – означає намагатися поєднати непоєднуване – дотримання Божих заповідей і своїх звичок, які суперечать Божим заповідям, служити Богу та поклонятися ідолам. «Докіль кульгатимете на обидва боки?», – запитує “вогнений пророк” Ілля. – «Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал – ходіть за ним» (1 Царів 18:21). Зі свого боку Господь Ісус говорив про вузьку і широку дорогу і про те, що краще позбутися ока чи руки, ніж втратити життя вічне.
У цей момент багатьох може охопити тривога: я хотів би любити Бога гарячим серцем, але ж я такий слабкий і немічний! Що ж, важливо, щоб я дійсно хотів служити Богові і любити Його всім своїм серцем, бо тільки тоді я можу довірити Йому всі свої слабкості. «Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми – порох» (Псалом 103:14).
Правду про те, що навіть слабка людина може любити Бога палким серцем, найкраще описують містики та поети. Тут мені згадується чотиривірш Беати Обертинської з «Grudek kadzidła»:
Gdybym dwie siebie mając, gorszą Ci dawała,
mógłbyś mnie precz odtrącić, minąć jak niczyją…
Nie mam lepszej… Mam jedną… I stąd moja śmiałość.
Cóż zrobisz, mój Najdroższy? Już musisz mnie przyjąć!
(Якби я дві себе мала, і гіршу тобі віддавала
То міг би Ти мене відштовхнути, оминаючи як чужу
Але кращої не маю… Маю тільки одну… Тому така й смілива
І що тепер зробиш, мій Найдорожчий? Мусиш мене прийняти!)
Усвідомлення власної слабкості допомагає поетесі зрозуміти, що Бог — не людина: Він не тільки любить, від Нього також любов, якою люблю Його я. Більше того, гаряче серце навіть у досвіді власної гріховності знайде спонуку зміцнитися у своїй любові до Бога:
Нехай я погано люблю Тебе, Господи… Але нехай ніхто не любить Тебе від мене – гірше!
Важко сумніватися, що це вже та любов, про яку писав апостол Павло: «Живу вже не я, а живе в мені Христос» (Гал. 2, 20). Тадеуш Жуковський представив цю любов із чудовою розсудливістю у вірші під назвою «Намет»:
О серце моє, Господи, вчини
Наметом Заповіту
Оселиться в ньому разом:
Ти і незнане мені, але тільки Тобі,
моє я.
Автор: Яцек Салій OP – 1942 року народження. Професор богослов’я, керівник кафедри догматичного богослов’я Університету кардинала Стефана Вишинського у Варшаві, консультант Секції богословських наук у Комісії науки віри Конференції єпископів Польщі та член Польського ПЕН-клубу. Автор численних публікацій у галузі.
Повязані записи
