Сьогодні, 18 червня, Церква урочисто пошановує Пресвяте Таїнство Євхаристії, що часом у народі називають Божим Тілом. У селах на Галичині існують традиції посвячувати віночки чи кидати зілля, пелюстки квітів під час обходу священика з Пресвятими Дарами навколо храму. Однак, відкладімо традиції збоку і поміркуймо над самим значенням Таїнства у житті Церкви. Євхаристія є одним із ключових семи “стовпів” Церкви, оскільки відкриває нам дари Хліба Життя і джерело спасительної і жертвенної Крові. Спілкуючись із вірянами, нашими читачами, можна часто почути чимало запитань щодо прийняття Євхаристії, її пошанування. Ми спробували виділити найважливіше і пошукати відповіді.
Чи потрібно сповідатися кожен раз перед прийняттям Причастя?
Загалом вірних заохочують сповідатися часто, не лише раз у році перед Великоднем. У Католицькій Церкві до частого чи навіть і щоденного Причастя не є потрібно сповідатися кожного разу. Малі гріхи не є перешкодою, а от, коли є скоєний важкий гріх, потрібно приступити до Сповіді. У Православній Церкві практикують перед Причастям обов’язково приступити до Сповіді, однак деякі священики, які постійно опікуються своїми “духовними дітьми” практикують причащати без сповіді.
Хто не може приймати Святого Причастя?
Насамперед не можуть приймати Святих Таїн неохрещені. Св. Юстин зазначив: «Нікому іншому не дозволено брати участі в Євхаристії, як тільки тому, хто вірує в істину нашого вчення і омився у Святім Хрещенні». Не можуть приймати св. Причастя ті, хто є в стані важкого гріха. Важкий гріх є тоді, коли людина переступає Божу або Церковну заповідь у чомусь дуже важливому, свідомо і добровільно. Ця заборона у Канонічному праві найперше стосується тих вірних, які живуть нехтуючи Святою тайною Подружжя, або тих, хто розвівся та співживе з іншою людиною» (ККСЦ, 712).
Як правильно приймати Причастя?
Це питання, мабуть, хвилювало чималу кількість вірних впродовж останнього часу, особливо впродовж карантину. Священики рекомендують діяти так:
— Заздалегідь робимо на собі знак святого хреста;
— Руки складаємо хрестоподібно на грудях;
— Підійшовши до чаші, називаємо своє імя;
— Широко відкриваємо уста та відхиляємо голову назад, при цьому не закриваючи очей, щоб не похитнутися і, щоб священик не опустив святих Тайн;
— Уста можемо закривати після того, коли священик забере ложечку з уст; ложечку не можна облизувати (зокрема, цей припис став дуже доцільним упродовж карантину);
— Святі тайни потрібно споживати відразу;
— Якщо є потреба, можна скористатися рушничком, що його тримає священик, і витерти уста;
Як причащатися: стоячи чи навколішках?
Літургійно правильно приймати Святе Причастя стоячи. Принаймні, до цього закликають у східному обряді. До такого способу приймання Святих Дарів, як не дивно нас закликає сам священик, коли каже: «Зі страхом Божим і з вірою приступіть», а не приклякніть. Також після причастя диякон співає: «Прості прийнявши Божественних… Христових Тайн, достойно благодарім Господа». Чому стоячи? Відомо, що стояча постава є символом торжества, перемоги та радості. Натомість постава на колінах є знаком розкаяння, покути та жалю. Отже, приймати Святе причастя ми не повинні з відчуттям розпуки чи розкаяності, бо каємося ми у Сповіді, а Причастя приймаємо з трепетом, вірою та зі страхом, але одночасно з радістю, адже момент причастя на Службі Божій знаменує ніщо інше, як Воскресіння.
Чи може приймати Причастя жінка у межах менструального циклу?
Більшість священиків ствердно відповідає “так”, покликаючись на думку Атанасія Великого про те, що єдина нечистота у нас – гріх. Зрештою, живемо у добу Нового Завіту. Натомість є і священнослужителі, що відповідають старозавітнім приписам, що “кровоточива жінка однозначно нечиста”.
«Пресвята Євхаристія — джерело і вершина всього християнського життя. Усі інші таїнства, як і всі церковні служіння та діла апостольства, пов’язані з Євхаристією і до неї спрямовані. Бо Євхаристія містить у собі весь духовний скарб Церкви, тобто Самого Христа — нашу Пасху», – зазначено у Катехизмі Католицької Церкви. Тому нехай Євхаристія буде для нас етапом поживи для душі та серця, невтомним джерелом радості.
Підготувала Юліана Лавриш
Повязані записи
