Сьогодні 31 січня – день пам’яті цього святого. До Вашої уваги 5 важливих думок св. Івана Боско:
- Треба мати відвагу, аби чинити добро, бути готовим витерпіти будь-яке приниження і ніколи нікого не принижувати, бути завжди доброзичливим.
- Бути радісним, творити добро і дозволити горобцям цвірінькати – то найкраща філософія
- Найкращим другом є той – хто не питаючи про причини твого смутку, може зробити так, що повернеться твоя радість.
- Жодна проповідь не є кращою за добрий приклад.
- Про ближнього треба говорити добре – або мовчати.
Довідка: Іван Боско народився 16 серпня 1815 року в маленькому селі Кастельнуово д’Асті в королівстві П’ємонт на півночі Італії.
Будучи дитиною пережив смерть батька, і саме це допомогло йому краще зрозуміти всіх тих бідних і знедолених юнаків, яких огорне своєю батьківською любов’ю. В особі мами Маргарити знайшов приклад християнського життя, який назавжди залишився в глибині його серця.
У 9 років приснився йому віщий сон, який і визначив його подальшу долю і сенс всього життя – цілковито посвятити себе спасінню молоді, стати священиком. Важко працював вдень і навчався вночі для того, щоб мати змогу в 20-річному віці вступити до семінарії в К’єрі та 1841-го року в місті Турин у віці 26 років бути висвяченим на священика.
В ті часи Турин був переповнений бідними хлопцями, які поневірялись у пошуках роботи, сиротами та безпритульними, які перебували в постійній небезпеці для душі й тіла. Отець збирав бідних хлопців кожної неділі в церкві, на галявині чи майдані, щоб розважити їх, наблизити їх до Господа, дати чогось попоїсти.
Протягом п’яти років, сповнених труднощів, недосипань та непорозумінь, шукав пристановища для своїх бідних вихованців. Нарешті знайшов відповідне місце для відкриття своєї першої ораторії (з лат. Oratorium — місце молитви), на окраїні Турину — Вальдокко. Тут хлопці знайшли житло, опановували різні ремесла, та найважливіше — вчилися любити Господа.
Отець Боско присвятив весь свій вільний час (часто і той, що був призначений для відпочинку) написанню та розповсюдженню легких для сприйняття та розуміння брошурок, що були створені з метою християнської освіти молоді.
Пожертвував молоді все, що мав: скромний маєток, свій час, здоров’я, все своє життя. Посвячуюючи себе їм – став Святим.
1 квітня 1934 року, в день Воскресіння Господнього, Папа Пій XI якому пощастило особисто пізнати отця Боска, проголосив його Святим. Блаженний Папа Іван Павло ІІ назвав святого «Батьком та Учителем Молоді».
Отець Іван Боско сформував багатьох послідовників, які згодом були проголошені святими. Він наголошував своїм вихованцям про першочергове значення любові до Господа у їхньому житті, про цінність доброї смерті, що веде до Раю, про необхідність молитви та втечі від гріха, спокус, про вартість святих тайн Сповіді та Причастя у житті кожного християнина.
Знесилений безупинною працею, важко захворів. “… Те все, що я зробив — зробив для Господа…можна було зробити й більше…мої діти це зроблять…бо наше Згромадження є під проводом Господа та під Покровом Марії Помічниці християн”. Помер 31 січня 1888 року у 72-му віці в своїй убогій кімнатці на Вальдокко.
ЗАСНОВНИК МОНАШОГО ЧИНУ САЛЕЗІЯН
За матеріалами сайтів http://sdb-coop.lviv.ua https://www.deon.pl
Повязані записи
