Львів пережив чимало епох та перебував у складі різних імперій і країн. І кожна влада намагалася укріпити своє становище у місті завдяки пропагуванню своєї мови, культури та інших чинників. Зокрема, одним із запроваджень було й перейменування вулиць. Тепер Україна є незалежною, а Львів вважається духовно-культурною столицею нашої держави тож по праву частина вулиць знову перейменована і присвячена видатним постатям нашої держави. Пропонуємо п’ятірку вулиць Львова, названих на честь діячів, що в різні часи формували духовну культуру українців. Це лише перша підбірка. Сподіваємось, що попри коротке і стисле наповнення, вдалося відтворити чим обрані вулиці дихають та живуть.
Вулиця Нестора Літописця (монах, літописець)
Вулиця знаходиться у Шевченківському районі Львова (мікрорайон Рясне). В часи, коли Рясне було селищем, поблизу Львова, вулиця мала ім’я російського поета Олександра Пушкіна. Від 1988 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР, село приєднали до Львова, а вулицю перейменували на честь Гнатюка. А від 1992 її перейменували на честь Нестора Літописця (бл. 1056 – бл. 1114 рр.), монаха, літописця, письменника-агіографа, упорядника Повісті минулих літ та Житія святих князів Бориса і Гліба.
Вулиця Митрополита Ангеловича (єпископ УГКЦ)
Знаходиться у Залізничному районі Львова, між вулицею Митрополита Андрея та вулицею Шептицьких. Вулиця названа на честь Антіна Ангеловича, видатного релігійного, освітнього та політичного діяча, першого Митрополита відродженої Галицької митрополії УГКЦ (1808 р., у тому числі його власними зусиллями).
Починаючи від 30-х років XX століття вулиця була названа: Stroha (1933 – 1944), далі – Строга (1944 – 1945 рр.), а пізніше Г. Сєдова (1945 – 1946 рр.). У 1946 – 1993 рр. її перейменували на О. Невського. А вже з 1993 року вони отримала сучасну назву – Митрополита Ангеловича.
Серед споруд вулиці виділяється будинок №28, зведений 1909 року Юзефом Авіном та Альфредом Захаревичем. Фасад будинку виконаний у стилі геометричного модерну та декорований фризом із “зірок Давида”. За часів Польщі тут знаходився Єврейський академічний дім та ремісниче училище імені Коркіса. Також саме на цій вулиці можна знайти унікальне та єдине у Львові зображення сажотруса – Ангеловича, 20.
Вулиця Михайла Вербицького (священик УКГЦ)
У Франківському районі міста Львова, поблизу вулиць Степана Бандери, Коперника та Брюлова, знаходиться вулиця Михайла Вербицького. Цю назву вулиця носить від 1992 року. До того, вона мала найменування Chrzanowskiej S. (1888 – 1943), Vogelweidegasse (1943 – 1944), Хшановської С. (1944 – 1946) та Даргомижського О. (1946 – 1992). В перші роки незалежності нашої держави за вулицею вирішили закріпити ім’я українського композитора, хорового диригента громадського діяча, священика УГКЦ та автора музики до державного гімну “Ще не вмерла Україна”.
Тим, кого доля занесе на цю вулицю, рекомендуємо ретельно оглянути віллу №4, яку збудував для себе у 1890 році архітектор Людвік Балдвін Рамулт та будівлі №6 і №8, споруджені 1896 року, за проектом Станіслава Холонєвського.
Вулиця Митрополита Андрея (граф, єпископ УГКЦ)
Знаходиться вулиця в Залізничному районі, поблизу вулиці Степана Бандери. Відомо, що в другій половині ХІХ століття вона вже існувала. На той час мала назву Nowy Świat przecznica (1863 – 1871 рр.), потім św. Teresy (з 1871 до 1941; оскільки в цьому районі, на вулиці Бандери, був монастир Святої Терези сестер ордену Божого Провидіння), тоді Theresienstrasse (з 1941 до 1944), потім знову на короткий час Святої Терези (1944) та О. Невського (1944 – 2004 рр.) Ім’ям Митрополита Андрея Шептицького, предстоятеля УГКЦ, який фінансував та підтримував багато культурних проектів й мав великий вплив на формування української нації, вулицю названо від 2004 року.
На стіні будинку №2, що на цій вулиці, знаходиться меморіальна дошка на честь Митрополита Андрея. У будинках № 3 і 5 корпуси Львівської політехніки, а в №10 Колишній Притулок для митців похилого віку та Літераторів фундації Роберта Домса (існував упродовж 1893 – 1939).
Вулиця Івана Вишенського (православний монах)
Між вулицями Солодовою та Пісковою, Личаківського району, знаходиться вулиця Івана Вишенського. Названа вона на честь релігійного і літературного діяча, письменника-полеміста, який родом походить з Містечка Судова Вишня, що на Львівщині. Сучасну назву вулиця отримала ще в радянські часи – 1950 року. До того вона мала ім’я поета і драматурга С. Виспянського, батьки якого проживали у Бібрці (1910 – 1944 Wyspiańskiego, 1944 – 1950 С. Виспянського). Всі споруди цієї вулиці є досить давніми. Єдиною сучасною будовою є будинок № 17. Додамо, що на стику вулиці Вишенського та Піскової колись знаходилась давня Церква Воздвиження Чесного Хреста, яку було розібрано 1786 року).
Євген Гулюк
Фото: lviv-street.io.ua, www.lvivcenter.org, haidamac.org.ua, uk.wikipedia.org та ін.
Повязані записи
