Сьогодніми ми в гостях в голови бойківського товариства міста Львова – пана Андрія Німця. Господар нас зустрічає у своєму етнічному ресторані “Бойківська гостина” і запрошує на розмову. Ми зустрілися, щоб розпитати пана газду про особливості походження, ідентичність культури та побуту етнічних бойків. Розмовляємо з господарем також про виклики і перспективи, які сьогодні супроводжують львівських бойків. Отож, вмощуйтесь зручніше, бо ми починаємо… 🙂
Пане Андрію, для тих, хто вперше чує про бойків. Як би ви пояснили хто такі бойки і в чому проявляється їхня ідентичність?
Насамперед бойки – це найчисельніша група українців-горян, які живуть серед мальовничих карпатських гір у Середніх Бескидах. Вони здавна займаються в основному землеробством та тваринництвом. Якщо по-простому подивитися на гори, то гуцули живуть найвижче, бойки посередині, а лемки найнижче. Будучи львів’янином я почав досліджувати свій рід і з’ясував, що ми за походженням є бойками. У Львові за винятком Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького фактично більше немає де дізнатися хто такі бойки. Мені повезло, що моя бабця зберігала традиції і частково мені їх передала. Ким є бойки я дізнався від неї. Стикнувся з тим, що було багато теорії, але мало було практичних речей, щоб побачити як саме виглядає бойківська культура. Загалом бойки розселені в гірських районах Українських Карпат і Прикарпатті (Болехівський, Долинський і Калуський райони та частина Рожнятівського району Івано-Франківської області; Сколівський, Турківський, частини Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та Старосамбірського районів Львівської області; Міжгірського та частини Воловецького районів Закарпатської області
Відчутна проблема, що бойки перестали себе ідентифікувати і популяризувати. Відтак потихеньку почали зникати.
Чим бойки відрізняються від гуцулів і лемків?
Я не є етнографом чи глибоким дослідником, але можу точно сказати, що є кілька моментів. Це побут, архітектура, їжа, традиційне святкування, діалект… Цікаво, що наприклад діалект між самими селами буде відрізнятися.
Якою є духовність бойків?
Мені важко відповісти, бо я не був в цьому середовищі. Всі своє знання черпаю з розповідей бабці. Вона мене вчила молитися. Цікаво, що своє дослідження я розпочав з церкви. Зокрема з метричних книг, з просвітницької і культурної праці. Коли я їздив селами, то зрозумів що духовна традиція трансформувалася до сучасного більше. Важко дізнатися як було колись. Власне наше товариство займається тим, щоб віднайти інформацію і відтворити як було колись.
Як ваше товариство реагує на виклики втрати ідентичності? Чи маєте рецепт, за яким показуєте цінність бойківської ідентичності?
Ми почали з того, що визначили ціль нашої діяльності – віднайти, відродити і популяризувати бойківську традиційну культуру. Бойки, які проживають у Львові не мали свого місця, де могли б себе презентувати. Ми почали робити кроки, щоб осісти в якомусь місці. Маємо традицію на товаристві, коли приходимо, то кажемо звідки родом і чим можемо допомогти. Я завжди хотів місце, де збиратися і колектив, який би грав музику. В такий спосіб ми відкрили ресторан, почали вчитися страв і зробили тут наше представництво. Цікаво запрошувати людей, які б розповідали традиційні речі про мід, чай, гриби… Власне основним нашим завданням було створити осередок. Це основне, бо маємо проблему, що старше покоління не дуже говорить про своє походження, а молодше не цікавиться… Я постійно щось вчуся і розумію, що ще дуже багато чого не знаю. Важливо організовувати заходи, на яких можна про це говорити. Цікаво зустрітися з депортованими бойками, бо вони володіють великим пластом інформації, яка нам ще досі невідома. Хочеться, щоб в товаристві були різні люди, щоб нам у цьому сприяли і допомагали.
Як власне звучить місія та візія?
Місія: Товариство “Бойківщина” працює для того, щоб відродити, зберегти, розвинути і популяризувати традиційну культуру і побут етнографічної групи українців – бойків
Візія – створити нормальну світову мережу вихідців із Бойківщини; – об’єднати всіх бойків планети; – об’єднання і консолідація України, як етнографічні одиниці; – завдяки нашій діяльності Бойківщина стане найбільш відомим і економічно розвиненим регіоном України; – Бойківщина лідер інноваційного гармонійного розвитку; – бойко – культурний і заможний ґазда;
Хочеться бути корисним суспільству тим, що показуємо культуру. Важливо шанувати і берегти нашу спадщину і розповідати про неї.
Чи знаєте скільки бойків є у Львові? Скільки членів нараховує безпосередньо ваше товариство? Як часто ви зустрічаєтеся?
Тепер за час карантину я поставив собі за завдання обдзвонити бойків, які зголосилися до нашого товариства, щоб їх трохи підтримати. Їх є до 100 чоловік. Підозрюю, що є дуже багато тих, про кого ми не знаємо. Тут є конкретні райони де їх є дуже багато. Це Левандівка і Привокзальна. Є ще у Львові товариство Турківщина, то вони знають про 300 людей. Тобто взагальному ми знаємо про 400-500 людей, а скільки їх є всього, то це ще залишається загадкою. Дуже хотілося, щоб все нові люди приходили на наші заходи і зголошувалися, що вони є бойками. Так зараз багато хто приходить до ресторану і починають розповідати про своє походження.
Якщо хтось з бойків прочитає нашу розмову і схоче долучитися до вас, то в який спосіб він може це зробити?
Це дуже просто. Він може прийти за адресою вул. Митрополита Андрея 8, в ресторан «Бойківська гостина» і сказати я – бойко. 😊 І побачити, чи то така бойківщина чи ні, або написати нам на фейсбук-сторінку «Бойківщина». Бо приміщення товариства як такого поки не існує. Колись була така думка, щоб ми мали свій кабінет, але ми запізнилися, коли роздавали кабінети етнічним групам. У Львові немає представництва ні міського, ані обласного.
З якого року ваше товариство веде свій відлік?
Неповних 5 років. Спершу ми зустрічалися малим товариством 10-15 осіб. Ми займалися тим, що знайомилися і починали відвідувати музеї, запрошувати дослідників бойківщини, знайомитися з цим. Так ми прописали наш статут, місію, візію. Я дуже дякую всім тим людям, які жертвуючи своїм часом доклалися до цієї праці. Тоді ми ще нечасто бачилися, але потім почали люди з’являтися і ставили собі якісь конкретні завдання.
Так мене обрали виконуючим обов’язків товариства, а згодом і головою. До речі цікаво вийшло, бо всі казали нехай головою буде Німець Андрій, а коли почали голосувати, то я переміг тільки в один голос. Добре, коли можна обрати демократично. Мені було цікаво, бо я досліджував родовід до 5 коліна. Я хотів переконатися, чи дійсно мої села є бойківські, бо говорили, що там Лемківщина. Зараз до нас долучився Преосвященніший владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії і з його благословенням і підтримкою ми розпочинаємо нову сторінку нашої діяльності. Хочемо запрезентувати товариство, ресторан, в якому збираємося, знайомимося. Взагалі товариство збирається 1 раз в 3 тижні.
За ті 5 років можливо народилася якась особлива родинна бойківська традиція? Якщо так, то яка? І розкажіть, будь ласка, детальніше про зустріч в неділю. Яка її основна ціль?
За тих 5 років ми пробували різні варіанти того, як можна зібратися. Три роки тому ми організували Ватру пам’яті, бойківську коляду… Ватра – це був такий сімейний захід на природі. Ми також вирішили, що ми не робимо поділу ти бойко, а ти не бойко. Приходити можуть усі зацікавлені. Така ідея, коли Владика прийшов як член товариства запропонував зібратися разом на молитву. Це якраз була дуже влучна ідея, бо я шукав якогось способу як об’єднати тих, хто вважає себе бойками, а молитва – це найкращий спосіб зустрітися і об’єднатися у такий важкий час. Ми вирішили зробити це ширше, зібрати на молитву, поспілкуватися, cкуштувати бойківської страви. Ми б хотіли у музеї представити наше товариство. Нам важлива така презентація, бо дуже часто люди не хочуть себе ідентифікувати бойком. Пам’ятаю як я приїхав в село і говорив діалектом, то мені сказали що я дивний, бо вони в селі стидаються так говорити, а я приїхав зі Львова і говорю Тому маємо на меті підтримати один одного, зібратися сім’ями і показати особливості нашої архітектури, страви, музики Хочемо говорити про те, що ми маємо один одному допомагати.
Ця зустріч є відкритою для всіх?
Так, це в основному месидж і прохання до бойків: прийти і признатися, а відтак всі бажаючі можуть з нами познайомитися. Прохання до бойків – не стидатися свого походження.
Як би ви охарактеризували яким є бойко?
Бойко є дуже сором’язливим. Він довго впускає, обережно перевіряє, є трохи недовірливий, але як впустить, то вже на все життя.
Сильно! Дякую за розмову!
Підготувала Христина Кутнів
Повязані записи
