Книга Архиєпископа РКЦ Мечислава Мокшицького розповідає нам про дивовижну людину, тепер уже Святого Івана Павла II. Папа-Совість Епохи, Лицар Віри та Надія Церкви. Колись Б. Паскаль сказав: «Що людина розумніша та добріша, то більше вона помічає добро в людях». Саму таку цитату можна використовувати, розповідаючи про подвиг життя Івана Павла II.
Розповідь у книзі побудована, як розмова журналістки Бригіди Грисяк із Архиєпископом Мечиславом Мокшицьким, який протягом дев’яти років був особистим секретарем Папи. Це зовсім не біографія, ця книга про те, як виглядав звичайнісінький день Івана Павла II, які художні твори він читав, які пісні любив співати, як зустрічав свята, про що розмовляв із впливовими людьми тощо. Чому Іван Павло II вівторки любив найбільше? Тому що саме вівторок був для Папи вихідним днем: він міг спокійно віддатися молитві та спілкуванню із простими людьми.
Ми чудово знаємо, що Римський Понтифік змінив світ на краще не силою зброї, а своєю безмежною любов’ю. Великий миротворець і мислитель, громадянин світу й патріот своєї Батьківщини. Яким же у буденному житті був Іван Павло II? Архиєпископ Мечислав описав його як чуйну та добру людину, яка вміла прощати та бути милосердною, поважала кожного і вірила, що темрява у серцях багатьох людей врешті поступиться місцем світлу. Він ніколи не вважав себе кращим чи розумнішим за інших, не забував старих друзів й не соромився їх. Ця людина ігнорувала будь-які прояви лицемірства зі сторони. Найцікавіше, що Понтифік, незважаючи на свій вік, хвороби, завжди залишався оптимістом, до останніх днів був молодим духом, тим Каролем Войтилою, який писав вірші, любив мистецтво, якого не зіпсувала влада, а, навпаки, продемонструвала скромність і жертовність його характеру.
Іван Павло II кожного вечора перед сном, дивлячись у вікно, благословляв світ, любив солодощі та футбол, а ще – часто носив старе порване взуття. Багато дослідників намагалися розгадати: в чому ж полягає феномен цієї людини?
Насправді, відповідь проста. Ніякого феномену не було. Римський Понтифік був чесним і щирим, він не відрікався від людей, не цурався рідної землі. Він вірив у добро і знав, що перебуваючи із Богом щоденно, ми можемо створити для себе таке майбутнє, якого прагнемо. Будучи справжнім Апостолом Христа, опорою скривджених і надією для тих, хто зневірився, він промовляв: «Не бійтеся!», а світ, заклопотаний своїми бідами, закований в кайдани інтриг і брехні, почув ці слова і почав звільнятися.
Читаючи цю книгу, можна зробити висновок: Святий Іван Павло II був людиною, яка несла свій хрест, усміхаючись, бо знала: любов дала йому відповіді на усі запитання. Звісно, такого Папи більше не буде, але найважливіше – він подарував Церкві крила, а людям продемонстрував, що, лише відкривши свої серця, можна бути вільними від темряви та відчаю й по-справжньому щасливими.
Л. Б.
Повязані записи
