“Бабця всіх львівських дерев” і чудотворні ікони, або храм святої Анни у Львові та його таємниці

На роздоріжжі сучасних вулиць Городоцької та Шевченка, що у Львові, стоїть давній храм – святої Анни. Як і сьогодні, раніше цей сакральний об’єкт був своєрідним просторовим маркером, допомагав зорієнтуватися на місцевості. Різниця хіба у тому, що зараз – це важлива святиня, що виділяється з-поміж довколишніх архітектурних побудов. Раніше ж костел святої Анни ще й означував закінчення вулиці святої Анни. Остання тягнулась від центру і до згаданої святині. Поруч з храмом школа – також св. Анни. Оскільки у храмі зараз перебуває чудотворна ікона Богородиці із Зарваниці, а християни східного обряду святкують День св. Анни, розкажемо про минулі і сучасні сторінки цієї святині.   

Початки храму, що існував на місці сучасної церкви святої Анни, виводять з кінця XV – початку XVI століття. На той час це ще була невеличка дерев’яна капличка. Лише згодом постав більш сучасний, мурований храм. Святиню побудовано у пам’ять про підмайстрів кравецького цеху, які загинули на цьому місці у сутичці з міською сторожею. Свідчення про останнє є у хроніста Дениса Зубрицького. Він записав наступне: “пізніше челядники, які брали участь у цій сутичці, вибились у майстри, і, пам’ятаючи цю подію й бажаючи подякувати Господові, який вберіг їхнє життя, вирішили на місці сутички й на могилі своїх колег збудувати невеличкий костел”.  

храм Св. Анни у Львові, ф ото 1860-1870 років

Оскільки святиня розташована поза межам міських мурів, давніші періоди її історії не могли бути списані кольоровими барвами. Стіни церкви Анни вибрали на себе не один напад ворогів. Храм горів, коли під Львовом стояли війська молдавського господаря Богдана ІІІ, також і тоді, коли тут були війська Богдана Хмельницького. У другій половині XVII століття святиню знову відбудували, що почало надавати їй упізнаваного для нас вигляду. Тоді ж прибудували монастирські приміщення, адже комплекс, на той час, належав ченцям-августинцям. Зрештою, збудували над головним входом вежу, перед входом до храму зробили передсінок. У головному вівтарі тоді помістили чудотворний образ Найсвятішої Діви Марії. До ікони приходило багато вірних, особливо в часі епідемій. 

З затвердженням у Львові австрійської влади, монастир ліквідували. Надалі костел став парафіяльним. У колишніх монастирських приміщеннях зробили трикласну школу для хлопчиків. За невеликою частиною приміщень сакральні функції зберегли. Загалом власність монастиря продали на аукціоні. При костелі залишили лише сад, що простягався впродовж вулиці Городоцької і до військових казарм. Там росла величезна липа, найстаріша у Львові на той час, тому і називали її “бабцею всіх львівських дерев”.

Храм Св. Анни у Львові, фото 1895-1900 років

На початку ХІХ століття перед храмом якийсь час стояла фігурка святого Яна Непомука. На вежі тоді були годинники, а ще – чотири дзвони. Роман Духенський виготовив для костелу новий орган. Напередодні Першої світової війни провели конкурс, ціллю якого була реконструкція храму. Архітекторам поставили умову: у проекті потрібно враховувати елементи ренесансу або бароко. Натомість, не повинно бути готики і рис романського стилю. Першу премію тоді так і не визначили, а про окремі роботи відгукувалися, що вони радше є “божницею або мавзолеєм” ніж християнським храмом. Тим не менше один проект відправили на доопрацювання, але через початок війти реалізувати його так і не встигли.

Храм св. Анни у Львові

Окремі приналежні до костелу речі, як-от дзвони, австрійська адміністрація тоді конфіскувала на потреби воєнного часу. У міжвоєнний період храм пройшов ще одну реставрацію. Та мала місце у 1927 році й проводилась під наглядом знаного фахівця – Броніслава Віктора. Змін тоді зазнала і вежа на вході до храму, помітними стали риси ар деко і стилізації під бароко.  

Після Другої світової війни храм також зазнав змін. Радянською владою було конфісковано дзвони, знищили годинниковий механізм, храмовий орган демонтували і відвезли до Литви. Інтер’єри, розписи і вівтарі повторили цю трагічну долю.

Інтер’єр храму св. Анни у Львові, фото 1912 року

Щодо останнього, то в храмі було 5 барокових вівтарів, оздоблених скульптурами з позолоченими деталями. Головний вівтар у апсиді мав фігурки святих у єпископських шатах і фігурки з ангелами, що тримаються таблички з написами на честь Богородиці. На склепінні апсиди були розписи, присвячені Матері Божій, а в основній частині храму – Успіння святої Анни. Один і другий виконав Марцін Яблонський. На зміну усьому зазначеному, у костелі відкрили каси продажу залізничних квитків, а пізніше – крамницю вживаних меблів.     

Храм св. Анни у Львові, фото 1930-1939 років

Сучасні сторінки історії храму

На початку 90-х років ХХ століття, з розпадом Радянського Союзу і проголошення державної незалежності України, розпочалась нова, сучасна, сторінка в історії храму. Споруду на межі вулиць Шевченка і Городоцької знову почали використовувати саме як сакральний об’єкт, також тут було зареєстровано релігійну громаду. Окрім власне богослужіння (при церкві постійно присутній черговий священик), при храму проводять багато інших родів діяльності та практик. Зокрема, це катехизації, молебні тощо. Особливу роль у житті громади відіграють черниці зі Згромадження сестер-катехиток св. Анни.

Щодо самої споруди, то щось у її вигляді збережено, а окремі речі було втрачено. До прикладу, досить добре збереглися давні барокові склепіння, викладена з широких дошок підлога. З південного боку – колишні монастирські приміщення. У передсінку та кімнатах-келіях, у результаті відповідних реставраційних робіт, навіть сьогодні можна побачити зображення XVIII століття, характерні для монахів-августинців. Зокрема, фрески на теми: “Хома з Вільянуева”, “св. Моніка”, “св. Миколай з Толентіно”, а на склепінні – композиція “святий Августин омиває ноги Христові”.

При східній частині храму хори, які спираються на дві колони. Склепіння храму циліндричне, у вівтарній апсиді – зімкнуте. Стіни розділені пілястрами на частини, мають прорізані вікна з півциркульними завершеннями. У сучасних розписах бачимо характерні для східної традиції риси, адже храм святої Анни на сьогодні є діючою греко-католицькою святинею. Невисокий іконостас є переплетенням барельєфного різьблення і іконопису.

Він чудово вписується у храм і є окрасою святині. На південній стіні бачимо композиції “Різдво Богородиці”, “Житіє Богородиці” і поруч – “Покров Пресвятої Богородиці”. На північній стіні композиції “Різдво Христове” і “Гріб Господній”, також “Страсті Христові”. Окремо також варто згадати про вівтарну композицію “Євхаристії”, а також празничний ряд, розміщений на хорах.

З моменту відкриття святині як на рівні споруди, так і на рівні громади, зроблено багато позитивного. Таким чином, життя одного з найдавніших львівських храмів продовжується, активно формуючи, тим самим, нові сторінки сучасного життєпису церкви святої Анни.        

Додамо, що у храмі постійно перебуває ікона Матері Божої Неустанної Помочі із Риму. Зараз вона у святилищі храму, тому не у вдкритому доступі для усіх вірян, але з часом її планують виставити для почитання.

Текст – Євген Гулюк, фото із сайтів: https://photo-lviv.in.ua/ 

http://news.ugcc.ua/

перше фото з Інтернету

сучасні фото храму Оксани Бабенко

Більше інформації можна дізнатися з наступних джерел:

  1. Кравецькі підмайстри Львова або як з’явилась церква св. Анни // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kravetski-pidmajstry-lvova-abo-yak-zyavylas-tserkva-sv-anny/
  2. Легін С. Якою могла бути церква св. Анни. 7 найкращих проектів // Фотографії старого Львова [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/yakoyu-mohla-buty-tserkva-svyatoji-anny-7-najkraschyh-proektiv/
  3. Смірнов Ю. Костел св. Анни (костел Успіння святої Анни) // Енциклопедія Львова. – Львів: Літопис, 2001. – Т.3. – С. 501 – 504.
  4. Храм святої Анни у Львові / І. Проців, В. Жишкович. – Львів, 2016. – 80 с.