Костел Св. Петра та Павла Апостолів ордена єзуїтів, який розташований на вулиці Театральній, вважається одним з найбільших культових будівель Львова: його довжина ― 41 м, ширина ― 22,5 м, висота ― 26 м. У Львові ― це перша пам’ятка архітектури у стилі бароко.
Костел був споруджений у 1610―1635 рр. коштом Ельжбети з Гостомських Сенявської. Будівничим був італійський єзуїт генеральний архітектор ордена в Польщі Джакопо Бріано. Хто був автором первісного проекту ― невідомо. В 1613―1614 рр. будівництвом керував Себастян Ламхіус. Коли в 1618 р. Бріано прибув до Львова, стіни костелу вже були виведені на три лікті; він не розробляв нового проекту, а тільки детально опрацював існуючий та видозмінив інтер’єр. Бріано, вихований на зразках італійської архітектури, вніс у будівлю костелу форми, що вперше склалися в схемі фасаду церкви Іль Джезу в Римі, спорудженої Джакомо Віньйолою і Джакомо делла Порта. Ця схемf розповсюдилася в європейській архітектурі XVII ст. і стала характерноюстилю барокко.
У плані храм тринефний, зі слабо вираженою зовні апсидою. Бокові нефи по відношенню до центрального дуже вузькі і низькі. Для збільшення площі над ними збудовано галереї ― емпори. На початковому етапі замість бічних нефів були тільки окремі каплиці, тобто нефи, переділені поперечними стінами, що властиво для святинь єзуїтського ордену. Домінуючим є головний фасад, оздоблений пілястрами корінфського ордера, нішами зі статуями святих та орнаментальною різьбою віконних обрамлень. Пам’ятка реставрувалася в 1842, 1879 і 1896 роках. Саме під час останньої реставрації в нішах першого ярусу встановлено статуї.
Впродовж XVIII ст. інтер’єр святині змінював свій вигляд. У 1720 р. з південної сторони апсиди споруджено чотиригранну вежу, яка стала найвищою в місті (розібрана в 1830 р.). У 1740 р. проведено ґрунтовну реконструкцію. Власне, тоді на місці бічних каплиць з’явилися нефи, а стіни й склепіння отримали фресковий розпис, який виконали художники Франциск та Себастян Екштейни ― вихідці з міста Брно в Моравії. Ф. Екштейну належать чотири композиції на склепінні головного нефа; після його смерті, а 1741 р. роботу продовжив син Себастян ― він виконав фрески над хорами і бічними нефами. Цінним твором мистецтва є скульптурне розп’яття роботи Яна Пфістера у бічному вівтарі.
З первісного дерев’яного костелу походили три пам’ятки: Ікона Матері Божої Утішительки (одна з п’яти копій образу з каплиці Боргезе Мадджоре, створений за дозволом папи Пія V); ікона Св. Станіслава Костки (святого, якого львів’яни шанували за порятунок міста в часи мору, пожежі та козацьких воєн). Третьою давньою пам’яткою був Святий Хрест, який у 1616 р. офірувала костелу К. Вольбертова.
З північної сторони до костелу примикає триповерховий будинок колишньої Єзуїтської колегії, перебудований у 1723 році. Найбільш цікавим його архітектурним елементом є барокковий портал, що виходить на вулицю Театральну. Проект поперднього будинку колегії виконав Дж. Бріано. Учнями цієї колегії були Богдан Хмельницький і відомий мандрівник Василь Барський. Під час реставрації 1906 р. в приміщенних колегії відкрито фресковий живопис XVIII століття.
Джерело: “ДІАЗЛ” В. С. Вуйцик
До теми: Храми, що бережуть історію: сакральні цінності гарнізонного храму Свв. апп. Петра і Павла (Відео)
Повязані записи
