16 червня 2020 року, відбулася презентація книги «Апокриф» Лесі Українки | «Чотири розмови про Лесю Українку» Блаженнішого Святослава та Оксани Забужко. Презентація відбувалася в прямому ефірі «Живого телебачення», глядачі змогли дивитися її в соціальних мережах і поставити свої запитання гостям ефіру напряму через платформу Zoom.
Книга «Апокриф» Лесі Українки | «Чотири розмови про Лесю Українку» складається з текстів Лесі Українки та обговорення цих текстів Оксани Забужко та Блаженнішого Святослава. «Це безпрецедентна ситуація, коли духовна особа обговорює із особою світською герменевтику художнього тексту, творчість класичного автора з погляду теологічного. Це перевідкриття Лесі Українки. Ми з Блаженнішим зійшлися на необхідності цього перевідкриття. Я думала, що це буде одна розмова, але одного спілкування нам забракло. У результаті було чотири розмови, хоча могло б відбутися ще чотири, якби в нас було багато часу. Леся Українка невичерпана. Ми могли б продовжувати обговорювати інші тексти», – каже Оксана Забужко.
Письменниця зазначила, що останні 12 років творчості Лесі Українки – це пошук своєї церкви, драматичні, напружені, часом конфліктні стосунки з християнством. Її шлях у цій тематиці починається з драматичної поеми «Одержима».
«У Блаженнішого блискучий літературний смак, художнє відчуття. Блаженніший Святослав зробив те, чого літературознавці раніше зробити не могли: він показав Лесю Українку як релігійну мислительку. Не можу сказати, що протягом роботи над книжкою мені все вдалося. Наприклад, не вийшло навернути Блаженнішого до фемінізму – він енергійно опирався», – жартує Оксана Забужко.
Остання розмова з цього циклу відбувалася навесні 2019 року. Далі – праця над самою книгою. За словами письменниці, вона намагалася мінімально редагувати текст, щоб зберегти розмови в тому вигляді, у якому вони були.
«Мені ця книжка допомогла втриматися на тій висоті національної самоповаги, з якої нас, українців, постійно намагаються скинути, опустити. Щоб не відбувалося по телевізору, я розуміла, що в мене є доказ того, якими ми є, бо, як казав Артур Шопенгауер, нація вимірюється не за рівнем живих обивателів, а за рівнем мертвих героїв», – наголошує Оксана Забужко.
Предстоятель Української греко-католицької церкви розповів, що ця книжка – нагода ще раз привернути увагу народу до творчості Лесі Українки, заохотити українців прочитати її твори. Він намагався допомогти читачеві зрозуміти християнські образи письменниці.
«Кажуть, митрополит Андрей Шептицький вивів під руку та посадив на почесному місці Івана Франка під час відзначення 40-літньої літературної і наукової діяльності Франка в оперному театрі у Львові. Не відомо, чи ця історія правдива, але я хотів зробити щось схоже із Лесею Українкою – вивести її на сцену уваги сучасної культури. Сьогодні українці часто не знають своєї культури. Я намагався помогти читачеві, який, можливо, не володіє християнськими смислами, зрозуміти, що хоче сказати Леся Українка», – розповідає Блаженніший Святослав.
Автори поговорили під час презентації про християнство Лесі Українки. Щодо цієї теми продовжують існувати дискусії. Блаженніший Святослав пояснює: «Її зрілу творчість, де вона звертається до раннього християнства треба поставити в особистий контекст зрілої поетеси, яка переживає період глибоких особистих фізичних страждань. Тоді вона переосмислювала цінності і своє християнство. Я намагався пояснювати глибокі постулати християнської віри, які, на мою думку, поділяла, і якими та мислила Леся Українка».
Назву книжка отримала завдяки поемі Лесі Українки «Що дасть нам силу?» з підзаголовком «Апокриф». Співавтори змогли поговорити про християнське значення цього твору. Головний герой поеми – убогий тесля, а події відбуваються напередодні свята. Наприкінці твору тесля бере на плечі свій хрест.
«Уявіть: 1903 рік, коли вся Російська імперія готується до революції, Леся Українка каже, що робітник бере на плечі не червоне знамено, а хрест, – і в нього звідкись з’являється сила. Леся Українка взяла євангельську історію, щоб перетворити її на своє послання, свій маніфест. Письменниця також показує нам, як знайти сенс свята, віднайшовши його через любов. Дуже хочу, щоб це побажання стало посланням до сучасного українця, який через коронавірус втрачає сенс, починає боятися», – підсумовує Блаженніший Святослав.
Підготувала Тетяна Байбак
Світлини – зі сторінки “Живого.ТБ”
Повязані записи
